YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Львівська область

/

Шевченківський районний суд м. Львова

Рішення № 102237308, 19.11.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Дата ухвалення

19.11.2021

Номер справи

466/7879/21

Номер документу

102237308

Форма судочинства

Цивільне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ"

Справа № 466/7879/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«19» листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Молінській С.В., Назаркевич Ю.В.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ТОВ «Вердикт Капітал»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал», відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна (далі - приватний нотаріус Грисюк О.В.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог позивач зазначила про те, що на підставі анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» від 24 червня 2015 року на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум PayPass», ПАТ «Альфа-Банк» відкрив їй, ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 у валюті - гривня, та випустив міжнародну платіжну картку строком на два роки.

25 червня 2015 року між нею, ОСОБА_1 , та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір № 630279670HPLS, відповідно до умов якого банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку в сумі 1 000,00 грн. Процентна ставка за користуванням коштами складає 40% річних на торгові операції та на операції зі зняття коштів.

02 серпня 2021 року, нею, ОСОБА_1 , було отримано постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. від 29 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66312172, з якої останній стало відомо про вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» виконавчого напису № 74227 від 12 червня 2021 року про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 630279670HPLS від 25 червня 2015 року у розмірі 9 083, 47 грн., за період з 21 грудня 2020 року по 25 травня 2021 року, з якої прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 1 266,37 грн., строкова заборгованість за комісією становить 764,79 грн., строкова заборгованість за штрафами та пенею становить 7 052, 31 грн.

Вона, ОСОБА_1 , вважає, що вищезазначений виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Грисюк О.В. неправомірно та безпідставно, тобто з порушенням положень Глави 14 Закону України «Про нотаріат», Глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, без наявності доказів, які підтверджують безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 630279670HPLS від 25 червня 2015 року, без встановлення обсягу прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» придбаних останнім на підставі договорів про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, без встановлення обставин, які б свідчили про те, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Відтак зважаючи на вище зазначене, виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. від № 74227 від 12 червня 2021 року має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.

З приводу обставин, які свідчать про неправомірність вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, зазначає наступне.

Умови, підстави, та порядок вчинення виконавчих написів нотаріусами України врегульовані Главою 14 Закону України «Про нотаріат», Главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису нотаріуса, під час його вчинення приватний ОСОБА_2 керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

З цього приводу, вважає за необхідне зазначити про те, що станом на момент вчинення спірного виконавчого напису, тобто 12 червня 2021 року, чинне на той час законодавство взагалі не передбачало права нотаріуса на вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, що не були посвідчені нотаріально, тобто в тому числі і на кредитному договорі № 630279670HPLS від 25 червня 2015 року укладеному між нею, ОСОБА_1 , та ПАТ «Альфа-Банк», який укладено в простій письмовій формі, оскільки п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, був визнаний незаконним та нечинним постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 (справа № К/800/7651/17).

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами (грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Можливість вчинення виконавчих написів нотаріуса на кредитних договорах, що не були посвідчені нотаріально, встановлювалась постановою Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

22 лютого 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (справа № К/800/7651/17) було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Колегія суддів у даній справі прийшла до переконання, що запропоновані оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов`язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису.

Також на думку суду, оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника).

01 листопада 2017 року Вищим адміністративним судом України вище зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Враховуючи наведені вище обставини, вважає, що її позовні вимоги мають бути задоволеними, оскільки 12 червня 2021 року відповідач здійснив позасудове врегулювання спору, скориставшись правом позасудового врегулювання кредитного спору шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі у відповідності до постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 р, тобто в момент вчинення виконавчого напису нормативно-правовий акт, який допускав вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, був визнаний незаконним та нечинним за рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, яке набрало законної сили. Вчиняючи спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Грисюк О.В. не врахував того, що законодавство України не допускає такого способу позасудового врегулювання спорів та не перевірив факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості.

Крім цього, вчиняючи спірний виконавчий напис на кредитному договорі №630279670HPLS від 25 червня 2015 року, приватний нотаріус Грисюк О.В., всупереч нормам чинного законодавства, не перевірив чи мав боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не перевірив обсяг придбаних ТОВ «Вердикт Капітал» прав вимог за кредитними договорами.

Відповідно до приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

«Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 Розділу ІІ).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ).

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Вважає за необхідне зазначити про те, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу не було надано належних та достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та неустойки у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки її, позивача.

Нотаріусом не витребувано від відповідача належним чином засвідченої виписки з рахунку за спірним кредитним договором починаючи з 2015 року по дату вчинення виконавчого напису нотаріуса, з якої вбачається факт повного погашення нею, позивачем, тіла кредиту, та не можливість нарахування у зв`язку із цим будь-яких штрафних санкцій, в зв`язку із чим безпідставним є зазначення в виконавчому написі про наявність в неї, ОСОБА_1 заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1 266, 37 грн., та заборгованості за штрафами і пенею в розмірі 7052, 31 грн.

Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.

Відповідно до ст. 88 Закону та ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження факту безспірності заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» мали б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.

Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ № 566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.

Верховний суд України у постанові від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 висловив наступну правову позицію: «Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Відтак, зважаючи на вище викладені обставини, які свідчать про те, що заборгованість вказана у спірному виконавчому написі не є безспірною, та не може відповідати реальному розміру заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором, у суду є всі підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, просить ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною 12 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №74227, щодо стягнення із неї, ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 630279670НРLS від 25 червня 2015 року в розмірі 9 083,47 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят три гривні сорок сім копійок), а також стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого судового збору.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання. яке після оголошення перерви було призгначено на 19 листопада 2021 року о 09.30 год., позивач ОСОБА_1 не з`явилась, подала заяву, з якої убачається. що вона просить проводити розгляд справи без її участі та проти ухвалення заочного рішення вона не заперечує.

Представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. в судові засідання жодного разу не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась в установленому порядку.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання 19 листопада 2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. був вчинений виконавчий запис, який зареєстрований в реєстрі за №74227, про стягнення з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 630279670НРLS від 25 червня 2015 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 21 грудня 2020 року по 25 травня 2021 року у сумі 9 083,47 гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 1 266,37 гривень, строкова заборгованість за комісією 764,79 гривень, строкова заборгованість за штрафами і пенями 7 052,31 гривень. За вчинення виконавчого напису нотаріусом отримано 650,00 гривень. Таким чином, загальна сума складає 9 733,47 гривень.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Умови, підстави, та порядок вчинення виконавчих написів нотаріусами України врегульовані Главою 14 Закону України «Про нотаріат», Главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису нотаріуса, під час його вчинення приватний ОСОБА_2 керувався ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Станом на момент вчинення спірного виконавчого напису, тобто 12 червня 2021 року, чинне на той час законодавство не передбачало права нотаріуса на вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, що не були посвідчені нотаріально, тобто в тому числі і на кредитному договорі № 630279670HPLS від 25 червня 2015 року укладеному між нею, ОСОБА_1 , та ПАТ «Альфа-Банк», який укладено в простій письмовій формі, оскільки п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, був визнаний незаконним та нечинним постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 (справа № К/800/7651/17).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами (грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Можливість вчинення виконавчих написів нотаріуса на кредитних договорах, що не були посвідчені нотаріально, встановлювалась постановою Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

22 лютого 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (справа № К/800/7651/17) було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Колегія суддів у даній справі прийшла до переконання, що запропоновані оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов`язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису.

Також на думку суду, оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника).

01 листопада 2017 року Вищим адміністративним судом України вище зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Крім цього, вчиняючи спірний виконавчий напис на кредитному договорі №630279670HPLS від 25 червня 2015 року, приватний нотаріус всупереч нормам чинного законодавства, не перевірив чи боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не перевірив обсяг придбаних ТОВ «Вердикт Капітал» прав вимогами за кредитними договорами.