Рішення № 102236984, 06.12.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3353/20

Провадження № 2/444/308/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Реміцька І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /м. Львів/ про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Обгрунтовує позов наступним. Її батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті її батька залишилося спадкове майно, в т.ч. житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті батька.

Своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » вона змінила у зв`язку із одруженням. Відповідно до довідки Зашківської сільської ради від 11.11.2020 № 1373, виписки з погосподарської книги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , житловий будинок по АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи робітничий двір. Головою двору був її батько ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 25.09.2000 склав в її користь заповіт, який посвідчено секретарем Зашківської сільської ради та зареєстровано за № 45. Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_2 все своє майно заповів їй. Спадщину після смерті свого батька вона прийняла, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10.09.2012, виданим Жовківською ДНК.

Зазначає, що вона зверталася до нотаріальної контори, де нотаріус їй відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, оскільки за життя її батько ОСОБА_2 права власності на житловий будинок належним чином не зареєстрував.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Панюра Н.Ф. в судове засідання не прибули. Подали заяви про розгляд справи у їх відсутності. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача Львівської міської ради в судове засідання не прибув. На електронну адресу суду 24.03.2021 надіслав клопотання про розгляд справи у відсутності представника Львівської міської ради. Після чого 26.05.2021 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі з підстав, що позивачкою не доведено правомірність будівництва житлового будинку, не представлено доказів набуття права власності на майно батьком та не надано доказів того, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 .

Представник третьої особи Жовківської ДНК в судове засідання не прибула. Подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Щодо задоволення позову не заперечує. Крім цього, надіслала на адресу суду копію спадкової справи № 540/2012, яка заведена після смерті ОСОБА_2 .

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не прибув. Подав заяву про визнання позову та про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не прибув. Подав заяву про визнання позову та про розгляд справи у його відсутності.

А тому, судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності сторін по справі на підставі поданих до суду заяв та доказів.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Жовква Львівської області, із 10.12.1987 зареєстрована та проживає в с. Зарудці Жовківського району Львівської області, що стверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 22.11.2000 Жовківським РВ УДМС України у Львівській області.

Батьком та матір`ю позивачки являється ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , що стверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 02.12.1965 Зашківською сільською радою Нестеровського району Львівської області.

Позивачка 10.10.1987 уклала шлюб з ОСОБА_8 , що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 .

У зв`язку із реєстрацією шлюбу позивачка змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Батько позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років в с. Зарудці Жовківського району Львівської області, що стверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_5 , виданого Зашківською сільською радою Жовківського району Львівської області 18.10.2002.

При житті, а саме 25.09.2000, ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області Митяй Галиною Теодорівною, зареєстрований в реєстрі за № 34, яким все своє майно, яке буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів в цілому своїй дочці - позивачці по справі ОСОБА_1 . Цей заповіт заповідачем в сільській раді не змінювався та не скасовувався. Сільським головою Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області Пилюх Надією Михайлівною 21.03.2006 видано ОСОБА_1 дублітак такого заповіту замість втраченого.

Із копії довідки Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02.08.2012, вбачається, що померлий ОСОБА_2 до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Доводи представника відповідача про відсутність доказів прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки, відповідно до копії довідки Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області від 02.07.2012, ОСОБА_1 проживала разом із своїм батьком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті в АДРЕСА_1 і вели спільне господарство.

Із копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 31614961 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 Жовківською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу номер у нотаріуса 540/2012.

Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.09.2012, виданого державним нотаріусом Жовківської ДНК, вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_2 , 1922 р.н., померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , 1965 р.н., яка проживає в с. Зарудці. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з грошового вкладу з відповідними процентами та компенсаційними виплатами, що знаходяться в ТВБВ № 10013/0203 філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рахунку 1053, що належав померлому на підставі ощадної книжки, виданої вищевказаним відділенням.

Із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.03.2020, виданого державним нотаріусом Жовківської ДНК, вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_2 , 1922 р.н., померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 , 1965 р.н., яка проживає в с. Зарудці. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з земельної ділянки площею 0,2273 га., що розташована в АДРЕСА_1 , наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Від так, судом встановлено, що позивачка є такою, що прийняла спадщину після смерті батька.

Із копії виписки з погосподарської книги, виданої виконкомом Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області за № 1373 від 11.11.2020, вбачається, що згідно даних по господарської книги за особовим рахунком № НОМЕР_1 за 1986-1990 роки, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , числиться за гр. ОСОБА_2 , 1922 р.н. Голова двору - ОСОБА_2 . Домогосподарство належало до суспільної групи - робітничий. Члени домогосподарства - ОСОБА_1 - дочка, 1965 р.н., ОСОБА_5 - внук, 1988 р.н., ОСОБА_6 - внук, 1988 р.н.

Незважаючи на внесення записів у по господарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не оформили.

Відповідно до копії довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 2/2202 від 02.03.2020, вбачається, що така видана ОСОБА_1 , про те, що згідно інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012 житловий будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності не зареєстровано і свідоцтво про право власності не видавалося.

Тобто ОСОБА_2 з невідомих причин не зареєстрував у встановленому порядку право власності на житловий будинок та господарські будівлі за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Право власності двору було фактично зареєстровано в погосподарській книзі Зашківської сільської ради, які на той час свідчили про реєстрацію власності на будинок.

Із копії довідки № 1312 від 02.11.2020, виданої виконавчим комітетом Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 , який числиться за ОСОБА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.

Із копії технічного паспорта, виготовленого 02.03.2020 на замовлення ОСОБА_1 вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , споруджений в 1962 році, господарські споруди в 1970 році, тобто за життя ОСОБА_2 . Загальна площа примішень житлового будинку - 63, 5 кв.м. (житлова (основна) 43, 5 кв.м. та допоміжна (підсобна) 20,0 кв.м.) та господарські будівлі. Самовільно збудовані будівлі чи самовільно встановлені споруди відсутні.

Рішенням виконкому Нестеровської районної Ради народних депутатів від 31 жовтня 1962 ОСОБА_2 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с. Зарудці на земельній ділянці площею 0.06 га., загальна площа забудови 72 кв.м.

На підставі даного рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР та розроблено план забудови садиби.

Саме на підставі вищевказаних документів батько позивачки - ОСОБА_2 і збудував вищевказаний житловий будинок.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 , виданого 09.10.2006 Зашківською сільською радою Жовківського району Львівської області. ОСОБА_9 25.09.2000 року склала заповіт в користь ОСОБА_1 . Зі змісту даного заповіту вбачається, що ОСОБА_9 все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Із копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданоої 16.11.2020 за № 1262/2020 державним нотаріусом Жовківської ДНК, вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці ОСОБА_1 відмовлено, оскільки нею не надано необхідні правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, яке підлягає реєстрації.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкоємцем права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема житловий будинок.

Якщо нотаріусом обгрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному порядку. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва.

Громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року до моменту прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 № 449 за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними Радами, реєстрували будинки в сільських селищних Радах, про що робився запис в погосподарскій книзі.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян, що надає підстави вважати, що право власності було зареєстроване згідно вимог діючого на той момент законодавства в погосподарській книзі Зашківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в погосподарських книгах підтверджується власність.

Отже, право власності двору, головою якого значився батько позивачки, було зареєстровано згідно з вимогами діючого на той час законодавства.

Згідно з пунктами 6-7 Вказівок по веденню по господарськогообліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону України, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Отже, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після його смерті прийняла, однак не може юридично оформити спадщину на житловий будинок та господарські будівлі, які належали померлому, так як відсутні правовстановлюючі документи на таке майно, які водночас не можуть бути видані на ім`я померлого.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суддя Ясиновський Р. Б.