Рішення № 102236828, 23.12.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/2504/19

Провадження № 2/504/530/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря- Сухіни Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності в порядку ст. 365 ЦК України, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просила суд припинити право ОСОБА_2 на одну третину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на одну третину квартири АДРЕСА_1 .

05.05.2020 року ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області було відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.10.2021 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник ОСОБА_1 - адвокат Редванська Н.В. не з`явилась, сповіщена про дату, час та місце його проведення, подала письмове клопотання про проведення судового засідання у свою відсутність, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, сповіщалась належним чином про дату, час та місце його проведення шляхом повідомлення на офіційному сайті Комінтернівського районного суду Одеської області, оскільки має місце реєстрації на анексованій території України - АР Крим.

Суд беззаперечно враховує тривалість перебування справи у суді, обізнаність учасників процесу про судову справу, і вважає, що сторони самі мають бути зацікавлені у якнайскорішому вирішенню справи по суті вимог.

Таким чином суд не знайшов перешкод у проведенні судового засідання за неявки відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 06.07.2018 року приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Драгой Н.І., реєстровий номер 372, є власницею двох третин житлової квартири АДРЕСА_1 .

Власником однієї третини житлової квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 виданого 18.10.1993 року Комінтернівською селищною радою Одеської області про право приватної власності на квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина.

З матеріалів спадкової справи № 252/2008 заведеної 17.07.2018 року до майна ОСОБА_3 вбачається, що спадщину прийняла ОСОБА_2 , яка є дружиною спадкодавця.

ОСОБА_2 перебуває на території окупованій Російською Федерацією- у м. Севастополь, АР Крим, Україна.

У своїй постанові від 15.07.2020 року № 355/340/17-ц ВС КЦ зауважив, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Суд нагадав, що відповідно до правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Суд вважає, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Відсутність реєстрації права власності відповідачки на зазначену частку квартиру зумовлює лише обмеження у праві розпорядження нею.

Таким чином право власності ОСОБА_2 на спірну третину спірної квартири є безумовним в силу встановлених судом фактичних обставин.

В силу ч.2 ст. 346 ЦК України право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

В силу ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Суд приймає до уваги те, що визначальною умовою при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників є те, що шкода не буде істотною.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 6-68цс14 від 02 липня 2014 року.

Суд оцінюючи можливість припинення права власності співвласників вищевикладеного нерухомого майна приймає до уваги те, що ОСОБА_2 а також члени її теперішньої сім`ї спірне нерухоме майно не використовують для свого проживання, не проводять будь-якої діяльності щодо цього нерухомого майна, отже, мають інше житло для проживання, зокрема у АР Крим (що повністю підтверджено матеріалами спадкової справи та особистої заяви ОСОБА_2 ), тому, на переконання суду, в даному конкретному випадку, шкода від припинення права на частку ОСОБА_2 у спірному спільному нерухомому майні за вимогою іншого співвласника не буде істотною.

Вартість однієї третини спірної квартири станом на 25.02.2020 року становила 30506 грн., що вбачається зі змісту звіту СПД Чинок Г.А. від 25.02.2020 року

Суд приймає до уваги, що співвласник - Бєлоусова подала суду належний та допустимий доказ попереднього внесення суми компенсації за частку ОСОБА_2 у спірному нерухомому майні (квитанція № ПН 1220 від 15.06.2021 року на суму 30506 грн.), тому у суду не має сумніву в дотриманні позивачкою умов визначених ст. 365 ЦК України.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Андрій Руденко проти України» від 21 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21.03.2011 року, Суд констатував, "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Суд також зауважив, що умови щодо компенсації є суттєвими для оцінки того, чи дотримав оскаржуваний захід справедливий баланс відповідно до ст. 1 Першого протоколу (див., наприклад, рішення у справі «Україна-Тюмень» проти України» № 22603/02 п. 57 від 22 листопада 2007 року.

Отже, суд має визначити чи було втручання виправданим відповідно до цього положення.

Суд вважає, що оскільки протилежна сторона завчасно внесла на відповідний депозитний рахунок суму компенсації вартості частки іншій стороні (співвласнику) у вищенаведеному нерухомому майні, то, в даному конкретному випадку, в повній мірі дотримана передумова для можливого винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні.

Таким чином позовні вимоги про припинення права власності відповідача на часту у нерухомому майні, яка не є значною, є правомірними і підлягають задоволенню.

В силу ст. 392 ЦК України підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання права власності на спірну частку нерухомого майна, право відповідача на яку припинено в порядку ст. 365 ЦК України.

В силу ст. 267 ЦПК України суд вважає можливим встановити порядок виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_2 розміру компенсації його частки у спірному нерухомому майні.

Позовні вимоги щодо розподілу судових витрат, судового збору не ставились.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 346, 365, 392 ЦК України, ст. ст. 258, 259, 263-265, 267, 353,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності в порядку ст. 365 ЦК України, визнання права власності, - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на одну третину житлової квартири АДРЕСА_1 , власником якої за життя був ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на одну третину квартири АДРЕСА_1 .

Встановити порядок виконання судового рішення в частині виплати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 грошової компенсації наступним чином:

Це рішення, після набрання ним законної сили, є підставою для виплати грошових коштів, які перебувають на депозитному рахунку ТУ ДСА в Одеській області, внесених ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , як грошової компенсації за третину у житловій квартирі АДРЕСА_1 , власником якої за життя був ОСОБА_3 в сумі 30506,00 грн.

Питання судового збору у позові не порушувалось.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко