Рішення № 102232936, 07.12.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23613/20

пр. № 2/759/2721/21

07 грудня 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

за участю секретарів судового засідання Скиданенко Г.В., Кушнірчук А.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив встановити, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є співвласниками квартири 74/100 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , по 1/3 частини у кожного, та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 74/300 частин вказаної трикімнатної квартири, що належали ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням № 896 Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 25.11.2009 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_4 , спадкоємцями після якого були він та їх батько - ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 відмовився від спадщини на користь позивача, а тому він є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_4 . Він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. з заявою про прийняття спадщини, проте 26.08.2020 року нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на неможливість визначити та належним чином здійснити реєстрацію права власності на частину квартири.

Вказував, що квартира АДРЕСА_1 була надана для проживання сім`ї у складі 4-х осіб: позивач, ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_4 - брат, квартира трикімнатна, житлова площа 40,50 кв.м., загальна 64,30 кв.м. Після розлучення батьків було в судовому порядку визначено порядок користування квартирою, за яким батьку ОСОБА_2 було виділено у користування кімнату 10,60 кв.м, а матері ОСОБА_5 , брату ОСОБА_4 та позивачу житлові кімнати 14,70 кв.м. та 15,20 кв.м, інші приміщення залишилися в спільному користуванні.

У 1994 році ОСОБА_2 використав своє право та приватизував кімнату площею 10,60 кв.м. і в результаті приватизації отримав 26/100 частини квартири.

25.11.2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та він також використали своє право на приватизацію виділеної у користування частки квартири і в результаті приватизації отримали у власність 74/100 частин квартири, згідно свідоцтва про право власності на житло загальною площею 53,60 кв.м, хоча фактично, з урахуванням приватизованої частки ОСОБА_2 має бути 47,70 кв.м. На момент приватизації на цю помилку у свідоцтві ніхто уваги не звернув.

26/100 частин квартири, що належали ОСОБА_2 були декілька разів перепродані, останній власник - ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 27.02.2010 року 1/3 частину квартири подарувала брату - ОСОБА_6 . Під час оформлення договору дарування нотаріус не звернув увагу на невідповідність фактичного розміру з розміром, який був вказаний у свідоцтві про право власності на житло від 25.11.2009 року, та ще додались помилки, а саме у цьому договорі зазначено, що квартира, з якої відчужується 1/3 частина в цілому складається з двох кімнат, жилою площею 40,50 кв.м, загальною площею 64,30 кв.м., тобто нотаріус не врахувала наявність приватизованої частки ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , після нього спадкоємцем є ОСОБА_2 , який згідно свідоцтва про спадщину за законом від 24.09.2019 року успадкував 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 64,30 кв.м., житловою площею 40,50 кв.м.

Така невідповідність у правовстановлюючих документах на квартиру і стала підставою для відмови нотаріуса у видачі йому свідоцтва про право власності в порядку спадкування після ОСОБА_4 , а саме на 74/300 частин квартири АДРЕСА_1 . Він є єдиним спадкоємцем за законом, проте отримати свідоцтво про прийняття спадщини не має можливості, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 23).

25.01.2021 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. надійшли матеріали спадкової справи (а.с. 29-56).

14.06.2021 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій зазначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якості відповідачів (а.с. 101-102).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяви про визнання позову (а.с.95, 97).

Відповідач Київська міська рада не скористалась правом надання відзиву/пояснень на позовну заяву. Відзив/пояснення на позовну заяву не надійшли.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2021 року справу призначено до судового розгляду (а.с.142).

ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві обставинам.

Київська міська рада свого представника в судове засідання не направила, повідомлялась судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, надані докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15.06.2019 року (а.с.6), після смерті якого відкрилася спадщина на 74/300 частин квартири АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті повинно здійснюватись за законом.

Згідно технічного паспорту (а.с.17-18) квартира АДРЕСА_1 загальною площею 64,30 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м., складається з трьох кімнат площею: 14.7 кв.м, 15,2 кв.м., 10,6 кв.м.

Як вбачається з відповіді Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 12.10.2020 року квартира АДРЕСА_1 має два особові рахунки, на 26/100 частин цієї квартири оформлена приватизація у 1994 році на родину з чотирьох осіб, інформація щодо вчинення співвласниками цієї частки нотаріальних дій відсутня. Інша частина квартири приватизована Святошинською районною у м. Києві радою відповідно до розпорядження органу приватизації від 25.11.2009 року на родину з трьох осіб без визначення відсоткової частки квартири (а.с.19).

Згідно інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_1 - 1/3 частина та ОСОБА_7 - 1/3 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.11.2009 року, ОСОБА_6 -1/3 частина на підставі договору дарування, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 12 від 27.02.2010 року (а.с.53).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.08.2021 року ОСОБА_1 є власником 1/3 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,30 кв.м, житловою площею 40,5 кв.м., складається з двох кімнат (а.с.139).

Таким чином, власником кімнати площею 10,60 кв.м. (26/100 частин квартири) є ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі - продажу частки квартири від 04.03.2002 року (а.с.10), а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 власниками кімнат площею 14,70 кв.м. та 15.20 кв.м.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.11.2009 року (а.с.8), ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 24.09.2019 року (а.с.14).

ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини після ОСОБА_4 (а.с.44).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 31.03.2010 року (а.с.46).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину/частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_4 (а.с. 56).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Частиною першою ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Також слід зазначити, що згідно із ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Порядок та підстави визначення часток у праві спільної часткової власності визначено у ст. 357 ЦК України.

Зокрема, зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном "визначення часток" законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 370 ЦК України, якою регулюється питання про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності та якою передбачено, що співвласники спільної сумісної власності, як і співвласники спільної часткової власності мають право на виділ у натурі частки із спільного майна з тією лише різницею, що учасники першої не мають завідомо визначених ідеальних часток у праві спільної власності, а відтак, вони мають бути передусім визначені, після чого стає можливим виділ частки в натурі. При визначені розміру часток співвласників у спільній сумісній власності вважається, що вони є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.

Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України встановлена презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності, а саме вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 прийняв спадщину шляхом подання до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. заяви про прийняття спадщини у строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України, що підверджується матеріалами спадкової справи після померлого ОСОБА_4 (а. с. 33).

26.08.2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, що належала за життя ОСОБА_1 (а.с.52).

Однак постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. від 26.08.2020 року відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що розмір частки спадкодавця у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 не був визначений.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 ст. 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. ч. 1-2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" надав роз`яснення, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК) Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Судом встановлено, що у 1994 році було приватизовано кімнату площею 10,60 кв.м. (26/100 частин) у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , а 25.11.2009 року приватизовано дві кімнати площею 14,70 кв.м. та 15.20 кв.м. (74/100 частин) вказаної квартири, власником 1/3 частини яких (74/300) був померлий ОСОБА_4 .

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Зважаючи на те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, що за життя належала ОСОБА_4 , ефективним засобом захисту порушеного права спадкоємця ОСОБА_1 на набуття у власність майна в порядку спадкування за законом (таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням) є пред`явлення позову про визнання права власності на спадкове майно.

Верховний Суд у постановах від 27 травня 2020 року у справі №361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №464/1663/18, від 28 липня 2021 року у справі № 346/5216/18 зазначив, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

З огляду на те, що у разі смерті співвласника квартири частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними, ураховуючи те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за ним у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на 74/300 частин квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 15, 16, 392, 370, 372, 1265, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 74/300 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець Київської області, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Київська міська рада, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Твердохліб Ю.О.