Рішення № 102230145, 17.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20232/20

Провадження № 2/638/4107/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В.В.

за участю секретаря - Рєзніка І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі уповноваженого представника Мінакова А. А. звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка становить 6613, 44 грн. та судових витрат у розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21.06.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №677700897. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 року було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №677700897. В подальшому, 03.01.2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20190103, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 30.01.2019 року до договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до відповідача в сумі 6613, 44 грн, з яких: 5830 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 783, 44 грн. - сума заборгованості за відсотками. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 30.01.2019 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Однак, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати кредит в строки, передбачені кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в сумі 6613, 44 грн., з яких: 5830 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 783, 44 грн. - сума заборгованості за відсотками, та судові витрати.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.12.2020 року відкрито провадження в цивільній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13.04.2021 року матеріали справи №643/20232/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.05.2021 року прийнято до провадження судді Щепіхіної В. В. справу №643/20232/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи. Представник також просив розглянути справу без його участі на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не з`явилася, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомила, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надала, відзиву на позов не направила.

Ухвалою суду від 17.12.2021 на підставі статті 281 ЦПК України прийнято рішення про здійснення заочного розгляду справи.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.4 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 21.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №677700897, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 5830 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,48 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, строком на 28 днів (а. с. 5-6).

Відповідно до п.1 ч.1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка медична допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №677700897 (а. с. 7).

03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 згідно кредитного договору №677700897 (а. с. 8-9).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 30.01.2019 до договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 року, ТОВ «ФК» ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 6613, 44 гривень (а. с. 10).

Крім того, 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №677700897 від 21.06.2018 року та про необхідність сплати заборгованості (а. с. 11).

Доказів про направлення такого повідомлення та про отримання його ОСОБА_1 суду не надано.

З наданого до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором №677700897 від 21.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем у сумі 6613, 44 гривень, яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5830 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 783, 44 грн. (а. с. 12).

Однак, сам по собі розрахунок заборгованості не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками, оскільки він складений виключно самим позивачем, яким до нього може бути внесена інформація, яка є вигідною саме для позивача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 цього закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріали справи не містять доказів того, що при підписанні кредитного договору №677700897 від 21.06.2018 року ОСОБА_1 було використано електронний цифровий підпис, або електронний підпис одноразовим ідентифікатором, або аналог власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису).

Водночас пунктам 4.1 - 4.2 договору №677700897 від 21.06.2018 року передбачено, що невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю ОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством (заснованих як на першому договорі, так і на всіх наступних договорах, інших договорах і угодах, які будуть укладені між позичальником та товариством у майбутньому) в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись логін особистого кабінету та пароль особистого кабінету.

Однак копії вказаних Правил, які б підтвердили можливість використання, передбаченого п. 4.2 договору, логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету в якості електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як то передбачено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію », під час розгляду справи позивачем не надано.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання позовної заяви.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Заявляючи клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході розгляду справи, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

За вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.

Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що без надання підтвердження підписання договору №677700897 від 21.06.2018 року ОСОБА_1 в електронній формі у відповідності до зазначених вище вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням положень Закону України «Про електронні довірчі послуги» щодо використання сторонами договору при підписанні договору електронного цифрового підпису, або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, або аналогу власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису), відсутні підстави вважати, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на умовах, які зазначені в доданому до позовної заяві договорі №677700897 від 21.06.2018 року.

Окрім того, позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» грошові кошти у розмірі 5830 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частинами 3 та 6 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що: відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів; керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи п.2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку 30 грудня 1998 року №566, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Однак, матеріали цивільної справи виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 , на підставі якої суд може встановити отримання нею коштів за договором та наявності у неї заборгованості, не містять.

Відповідно до ч.1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини 1-4 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладеного та того, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в частині виникнення обов`язку у ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості у розмірі 6613, 44 грн. за кредитним договором №677700897 від 21.06.2018 року (де 5830 грн. - сума заборгованості з основного боргу; 783, 44 грн. - сума заборгованості за відсотками), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 21.12.2021.

Суддя В.В. Щепіхіна