Рішення № 102228863, 09.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3533/20

Провадження № 2/932/4386/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року позивач, АТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі Кредитного договору №DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 34000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 21.12.2026 року. Відповідач зобов`язалася своєчасно повертати кредит, нараховані відсотки у відповідності до умов кредитного договору. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в повному обсязі. Однак, відповідач своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти витратила та не повертає. Внаслідок цього за нею утворилася заборгованість у сумі 352286,43 доларів США. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 14550,24 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 20.12.2016 року по 22.04.2020 року. В забезпечення виконання зобов`язання за Договором №DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року, між ними та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки. Таким чином, відповідачі несуть солідарну відповідальність. Просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 14550,24 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.04.2020 року становить 394 020 грн. 50 коп. разом із судовими витратами.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.08.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 , в якому вона зазначає, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне. Зазначає, що 21.12.2006 року вона дійсно брала грошові кошти в кредит у позивача з метою придбання квартири в іпотеку. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року визнано Договір поруки № DNLGB00000646 від 21.12.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк» припиненим. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.12.2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року у розмірі 424537,81 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по відсоткам з пропуском позовної давності. Посилається на правову позицію щодо застосування строків позовної давності, яка визначена в Постанові Верховного суду від 10.10.2019 року по справі №357/9126/17-ц – Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Зазначає, що 24.08.2014 року вона отримала Вимогу від банку від 13.08.2014 року, відповідно до якої позивач звертається з вимогою повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій. Таким чином, строк позовної давності для стягнення заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року в три роки розпочався з моменту пред`явлення вимоги, а саме з 24.08.2014 року. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог застосовуючи строк позовної давності. Крім того, вважає неправомірним й саме нарахування відсотків за користування кредитом за період з 20.12.2016 року по 22.04.2020 року, оскільки позивач вже стягнув всю суму заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року, чим припинив строк кредитування, то і нарахування передбачених договором процентів за кредитом припиняється в зв`язку зі спливом визначеного договором строку кредитування. В Постанові Верховного суду від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц Велика Палата прийшла до висновку, що у випадку закінчення строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів передбачених кредитним договором. З цих підстав також просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

16.11.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вони зазначають, що станом на день звернення до суду предмет іпотеки не реалізовано. Раніше винесене рішення суду не припиняє дію кредитного договору та не позбавляє відповідача відповідальності за взяті на себе зобов`язання за договором. Вимога направлена відповідно до ЗУ «Про іпотеку», що не є тотожнім з прийняттям рішення про зміну строку виконання зобов`язання. Ухвалене раніше рішення не позбавляє права кредитора звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Станом на день звернення до суду, за договором рахується заборгованість, відповідачем не надані докази належного виконання кредитного договору. Оскільки Кредитний договір № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року укладений у письмовій формі, то і всі зміни вчиняються у письмовій формі. Вказані зміни повинні бути оформленні додатковою угодою та засвідченні підписами сторін. Однак, між сторонами не укладалися додаткові угоди щодо зміни строку виконання зобов`язання, а тому строк повернення кредитних коштів встановлено до 21.12.2026 року. У зв`язку з тим, що Банк не змінював строк повернення в розумінні ЦК України – строк звернення до відповідачів не минув. Крім того, згідно умов договору сторони погодили, що відсотки нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, а тому з урахуванням правових позицій ВСУ та Постанов ВП ВСУ сторони погодили сплату відсотків до повного повернення суми кредиту. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2ст.625 ЦК України. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову, з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 21 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNHLGB00000646, відповідно до умов якого остання отримала споживчий кредит на купівлю квартири в розмірі 34000.00 доларів США та сплату страхових платежів у розмірі 6970,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку кредиту, строком дії до 21 грудня 2026 року (а.с.15-17).

Погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 401,08 доларів США. Періодом сплати вважається період з 20 по 25 число кожного місяця (п.1.1 кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов`язання між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року.

У рахунок забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNHLGB00000646 від 12.02.2008 року, за умовами якого остання передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: належну їй на праві власності квартиру, загальною площею 36,10 кв.м, житловою площею 16,10 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши кредитні кошти позичальнику у обумовленому ними розмірі.

Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував. Останній платіж (автоматичне погашення) на погашення кредиту здійснено в вересні 2010 року, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 .

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», змінило тип банку з публічного на приватне та змінило найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» /п.1-3 Статуту товариства/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 22 квітня 2020 року становить - 352286,43 доларів США, що за курсом 27,08 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.04.2020 року складає 9 539 916 грн. 52 коп. Дана заборгованість складається із заборгованості: по кредиту 30590,81 доларів США, по відсоткам за користування кредитом 36024,98 доларів США, по комісії за користування кредитом 7820,00 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 277850,64 доларів США. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 14550,24 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 20.12.2016 року по 22.04.2020 року, яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів та судові витрати у розмірі 5910 грн. 31 коп.

13 серпня 2014 року банк направив ОСОБА_1 вимогу, в якій, посилаючись на положення статей 1050, 1054 ЦК України, вимагав від останньої повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги.

Вказана вимога отримана позичальником 24 серпня 2014 року, що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 про вручення. З врахуванням 30 днів, вказаних у повідомленні, повне погашення кредиту позичальник мав здійснити не пізніше 27 вересня 2014 року включно.

Судом також встановлено, що в листопаді 2014 року банк звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка була передана в іпотеку в забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 /справа № 200/18000/14-ц/.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.12.2014 року (справа№200/18000/14-ц) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року станом на 17.09.2014 р. в розмірі 424537,81 долар США, що за курсом 13,08 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.09.2014 року складає 5552954,55 грн. (п`ять мільйонів п`ятсот п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 55 коп.), яка складається з : 33352,58 долар США - заборгованість за кредитом; 21980,83 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3606,66 долар США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 365597,74 долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором: звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 36,10 кв.м., житловою площею 16,10 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNHLGB00000646 від 12.02.2008 р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також надання ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року (справа №200/18000/14-ц) заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року змінено, доповнивши резолютивну частину рішення абзацем наступного змісту: «Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року». В решті заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 грудня 2014 року залишено без змін.

Представниками сторін визнано, що таке рішення суду не виконано, предмет іпотеки не реалізовано внаслідок дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровській області від 16.05.2013 року визнано Договір поруки № DNHLGB00000646 від 21.12.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" припиненим.

ОСОБА_1 в окремій заяві просила застосувати позовну давність.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.04.2020 року у справі №303/4448/15-ц.

Звернувшись в серпні 2014 року до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, позивач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Отже, судом встановлено, що право на позов щодо стягнення суми заборгованості за кредитом (у тому числі і дострокового стягнення) виникло у банка саме з 28 вересня 2014 року (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі), і відповідно саме з даної дати починає перебіг строку позовної давності, оскільки банк 13 серпня 2014 року надіслав позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, яку остання отримала 24 серпня 2014 року. Тобто банк скористався своїм правом, передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором, шляхом направлення на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу (кредиту, відсотків, комісії) протягом 30-ти календарних днів, тому саме з 28 вересня 2014 року починається для банку перебіг позовної давності щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Даний позов про стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом поданий позивачем до суду 15 червня 2020 року, що підтверджується штампом суду, тобто з пропуском строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, про застосування наслідків пропуску якого під час розгляду справи заявлено відповідачем ОСОБА_1 .

Тому доводи представника позивача щодо звернення банком з даним позовом в межах строку позовної давності, оскільки строк дії договору спливає 21.12.2026 року та між сторонами не укладалися додаткові угоди щодо зміни строку виконання зобов`язань, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Крім того, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, провадження N 14-154цс18.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 Кредитного договору від 21.12.2006 року, передбачено, що згідно умов ст. 212 ЦК країни, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.3, 2.3.3 цього Договору, позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки на місяць, розраховані на суму непогашеного в строк заборгованості за кредитом.

Представник позивача вказувала, що саме таке положення Договору кореспондується з положеннями ст. 625 ЦК України, а тому Банком відсотки правомірно нараховані.

Проте, положення п. 3.2 Кредитного договору від 21.12.2006 не містять посилання на норми ст. 625 ЦК України, а зі змісту цього пункту вбачається що він застосовується протягом строку дії договору. Правом нарахування відсотків у розмірі подвійної ставки на місяць Банк скористався, проводив нарахування таких відсотків, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Позивач, звернувшись в серпні 2014 року до боржника з вимогою про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, а, відтак, і щодо інших умов цього договору, в тому числі, порядку нарахування та сплати процентів.

Таким чином, домовленості про порядок повернення позики та сплати процентів поза межами строку дії договору умови Кредитного договору від 21.12.2006 року не містять.

З вимогою про стягнення коштів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України Банк не звертався.

Тому у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими після 28 вересня 2014 року, слід відмовити за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому вимоги про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 551, 610, 623, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 258, 259, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева