Рішення № 102228826, 04.01.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/7035/20

Провадження № 2-а/932/396/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м.Дніпро, лейтенанта поліції Андрейчука Івана Володимировича Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, лейтенанта поліції Андрейчука І.В. від 24 травня 2020 року, серії ЕАМ № 2582002 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнення витрат на правову допомогу та судового збору.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 24 травня 2020 року інспектором патрульної поліції роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, лейтенантом поліції Андрейчуком І.В., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2582002, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень за порушення п.9.2.6 ПДР, а саме в постанові вказано, що 24.05.2020 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Honda Akkord, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по б-р Зоряний в м.Дніпрі та повертаючи транспортний засіб не подав сигнал світловим показником поворот відповідного напрямку.

Позивач зазначає, що накладене на нього стягнення є незаконним та необґрунтованим, з огляду на порушення порядку накладення адміністративних стягнень та відсутність в його складу адміністративного правопорушення. Зокрема зазначає, в порушення ст. 279 КУпАП, при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови, йому не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП. Вказані обставини беззаперечно є порушенням права на захист, а також грубим порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що робить постанову незаконною. Зазначає, що ніякого порушення ПДР не здійснював та взагалі в указаний час перебував на території гаражного кооперативу і це підтвердили сторож кооперативу та казначей. Таким чином, без зупинки авто, без розгляду справи, без пред`явлення фактичних даних про правопорушення, інспектор Андрейчук І.В. незаконно виписав постанову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2020 року зазначена справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 червня 2020 року вказаний адміністративний позов був залишений без руху, оскільки не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 КАС України.

27.10.2020 року позивачем усунені вказані в ухвалі недоліки.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву – до 04 грудня 2020 року

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі, разом із позовом, отримано.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою ЕАМ №2582002 від 24.05.2020 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 425 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 24.05.2020 року, керуючи транспортним засобом Honda Akkord, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по б-р Зоряний в м.Дніпрі та повертаючи транспортний засіб не подав сигнал світловим показником поворот відповідного напрямку, чим порушив п.9.2.б ПДР - Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Ч.2 ст. 122 КУпАП Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 9.2Б ПДР України Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

За правилами ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи доводи позивача в частині порушення його прав відповідачем під час складення оскаржуваної постанови, суд враховує, що розгляд справи проведено відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, а доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем не надано. Жодних доказів на підтвердження дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, суду не надано.

Так, відповідно до позиції висловленої колегією Верховного Суду України у постанові від 19.02.2020 року, винесеній за результатами розгляду справи №524/1284/17, у разі якщо постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР не містить даних про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване, то такий відеозапис, не може бути визнано належним доказом у справі.

Згідно зі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року). Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із вимогами ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки судом встановлено, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП не доведена, а склад вказаного правопорушення тим самим спростовано, позовні вимоги належить задовольнити.

Згідно із вимогами ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, 12 червня 2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 12.06.2020 року, ФОП ОСОБА_2 надавались послуги наступних видів та вартості: складення адміністративного позову (п`ять годин), виходячи із розрахунку та умов договору – 250,0 грн. х 5 годин = 1200,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що договір позивача із ФОП ОСОБА_2 від 12 червня 2020 року суд не може прийняти як належний доказ судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ФОП ОСОБА_2 не має свідоцтва на проведення адвокатської діяльності, крім того позивачем не надано доказів, які б підтверджували саме оплату винагороди у розмірі 1200 грн., за таким умов про відмову в задоволені позовних вимог щодо стягнення понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1200 грн.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягає відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м.Дніпро, лейтенанта поліції Андрейчука Івана Володимировича Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2582002 від 24 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева