Рішення № 102228700, 24.12.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7309/21

2/264/1645/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2021 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Глазістовій К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Колеснікова Олена Миколаївна до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.09.1982 року вона з відповідачем уклала шлюб, який 09.04.2010 року розірваний. Під час перебування у шлюбі вони вели спільне господарство, в результаті спільних зусиль ними було придбано спільне майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований за відповідачем. Таким чином, вказаний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності сторін, оскільки придбаний ними у період шлюбу. Між ними не досягнуто згоди у здійсненні поділу майна, яке є спільною власністю подружжя. На підставі викладеного, просить визнати за позивачкою в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Колеснікова О.М. надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності , позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 11.09.1982 року по 09.04.2010 року.

В період шлюбу, а саме 22.11.2000 року, відповідно до біржового контракту про купівлю-продаж нерухомості №28673 на ім`я відповідача ОСОБА_2 було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого МКП «Маріупольське БТІ» 05.04.2000 року на ім`я ОСОБА_2 , житловий будинок АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку літ. А-1, сіней літ.а-1, ганку літ. а1-1, нежитлової прибудови літ.А2-1, сіней літ.а2-1, житлової прибудови літ.А1-1, огорожі 1-2, замощення І, сарай літ.Г-1, сарай літ.В-1, погребу літ. В-п, вбиральні літ.Д-1, гаражу літ. Б-1.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обовязків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, враховуючи що спірне нерухоме майно було придбано у шлюбі, вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

При цьому, відповідач визнав позовні вимоги, про що зазначив у заяві, таке визнання позовну не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку із чим суд приймає таке визнання та вважає за можливе постановити рішення у справі про задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України та згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем позов було визнано до початку розгляду справи по суті, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого нею при поданні позову судового збору в сумі 454,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.141,142 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем витрати на судовий збір у сумі 454,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 60, 69 СК України, ст.ст. 317, 319, 358, 368, 372, 377 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 206, 247, 263-268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Колеснікова Олена Миколаївна до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області (м.Маріуполь, пр.Миру, 68) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею за квитанцією від 28 вересня 2021 року № квитанції 34737354 (отримувач ГУК/Кальм. р-н Мар./22030101 (код отримувача 37967785, банк одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;22030101; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 ,;;; ОСОБА_1 в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

На рішення може бути подана апеляція безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. В. Литвиненко