Рішення № 102228354, 17.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Справа № 160/22675/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ЮНІФ ЛТД” до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2021 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій з урахування її уточнення просив: зобов`язати відповідача виключити відомості про боржника ТОВ ВКФ “ЮНІФ ЛТД” з Єдиного реєстру боржників, внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №64554831 та зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках товариства, накладений у зв`язку з даним виконавчим провадженням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 08.11.2021 р., під час звернення до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, пов`язаних із зміною учасників юридичної особи ТОВ ВКФ “ЮНІФ ЛТД”, стало відомо про наявність виконавчого провадження №64554831 і відомостей про товариство в Єдиному реєстрі боржників, що є підставою, відповідно до п.3-1 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», для відмови у державній реєстрації. В той же день позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття виконавчого провадження № 64554831 і, відповідно, виключення відомостей відносно підприємства в Єдиному реєстрі боржників, зняття арешту з грошових коштів, та оплатив в повному обсязі суму звернення стягнення у виконавчому провадженні № 64554831: штраф у подвійному розмірі - 510 грн., виконавчий збір - 51 грн., витрати виконавчого провадження - 320 грн., а загалом - 881 грн. Проте, відповідачем 11.11.2021 р. відмовлено у задоволені заяви. Арешт з грошових коштів не знято. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру боржників по цей час рахується заборгованість підприємства за виконавчим провадженням № 64554831.

Так, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404 Системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються. Положення ст.9 Закону № 1404 також не передбачають існування таких обставин, які склались у даних правовідносинах. Виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи, що позивач виконав всі свої майнові зобов`язання покладені на нього, право позивача на свободу підприємницької діяльності, передбачене ч.1 ст.3 Закону України «Про підприємництво», не повинно обмежуватись шляхом арешту грошових коштів і наявності відомостей в Єдиному реєстрі боржників. При цьому, такі відомості не відповідають дійсним обставинам, оскільки заборгованість відсутня. Як наслідок, відомості щодо позивача також мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників, арешт грошових коштів скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року дана позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою суду від 03.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, після усунення позивачем 02.12.2021 року недоліків своєї позовної заяви.

Також ухвалою суду від 03.12.2021 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Інспекцію з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.

До суду 17.12.2021 року від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначається, що головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Терновим Є.Ю. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 260968787 від 13.05.2020 року до повідомлення серії ІД № 00123197, якою ОСОБА_1 , керівника ТОВ ВКФ «ЮНІФ ЛТД», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Вищезазначена постанова набрала законної сили 24.06.2020 року. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за ТОВ ВКФ «ЮНІФ ЛТД». Оскільки, після набрання постановою законної сили інформація про сплату коштів в рахунок погашення штрафу на адресу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради не надходила, третя особа скориставшись своїм правом щодо примусового виконання рішення направила оскаржувану постанову до Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі. Враховуючи вищевикладене, дії третьої особи щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а тому дана позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач отримав ухвалу суду – 09.12.2021 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію третьої особи, викладену у письмових поясненнях, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.03.2021 р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відкрито виконавче провадження №64554831 з примусового виконання постанови Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради від 13.05.2020 р. № РАП №260968787 про стягнення з ТОВ ВКФ “ЮНІФ ЛТД” штрафу у подвійному розмірі 510 грн. Одночасно з тим, з ТОВ ВКФ “ЮНІФ ЛТД” стягнуто виконавчий збір у розмірі 51 грн. та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 320 грн.

29.03.2021 р. державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі виконавчий документ повернуто Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача про відмову виключити відомості про боржника ТОВ ВКФ “ЮНІФ ЛТД” з Єдиного реєстру боржників, внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №64554831 та не зняття арешту з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках товариства, накладений у зв`язку з даним виконавчим провадженням.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404 (далі - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень, за визначенням ч.1 ст.10 Закону №1404, є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В силу ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець не пізніше ніж наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 р. № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Так, позивач в повному обсязі виконав всі свої майнові зобов`язання перед третьою особою і відповідачем щодо сплати штрафу, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Частиною 5 ст.9 Закону № 1404 передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено ч.7 ст.9 Закону № 1404.

Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч.1 ст.37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі ст.38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У свою чергу, відповідно до п.6 Розділу X Положення № 2432/5 Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з ст.39 Закону № 1404;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1, 3, 11 ч.1 ст.37 Закону №1404;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Таким чином, ч.7 ст.9 Закону № 1404, а також п.6 Розділу X Положення № 2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Виконавче провадження № 64554831 завершене шляхом повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону № 1404.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404 Системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються.

З наведених норм випливає, що положення ст.9 Закону № 1404 не передбачають існування таких обставин, які склались у даних правовідносинах.

Разом з тим, положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007).

Якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006).

У разі наявності прогалин у законодавстві, суд може шляхом розширеного тлумачення, або застосування аналогії права чи закону, вирішити спір у разі необхідності надання повного захисту правам та інтересам юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до принципу верховенства права людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та, разом з накладенням арешту на грошові кошти, запобіганні відчуженню боржниками майна.

Державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти позивача і внесено відомості до Єдиного реєстру боржників в рамках виконавчого провадження № 64554831.

У позивача відсутня заборгованість за виконавчим провадженням № 64554831 (сплачена згідно з квитанцією № 030810104 від 08.11.2021 р.).

Тобто, позивач перестав бути боржником у виконавчому провадженні № 64554831 у розумінні Закону № 1404.

У зв`язку з тим, арешт грошових коштів, наявність відомостей щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість її виключення у зв`язку із сплатою такого боргу після завершення виконавчого провадження, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.

Положеннями ч.2 ст.9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.10 ч.2 ст.245 КАС України суд може прийняти рішення при захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.

Виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, враховуючи, що позивач виконав всі свої майнові зобов`язання покладені на нього, право останнього на свободу підприємницької діяльності, передбачене ч.1 ст.3 Закону України «Про підприємництво», не повинно обмежуватись шляхом арешту грошових коштів і наявності відомостей в Єдиному реєстрі боржників. При цьому, такі відомості не відповідають дійсним обставинам (заборгованість відсутня).

Як наслідок, відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників, арешт грошових коштів скасовано.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву слід відмовити з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір за її подачу до суду в розмірі 2 270 грн. підлягає поверненню.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 600 грн., при вирішенні якого суд керуються наступними нормами КАС України.

Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст.134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як видно з наданих позивачем документів, витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 6 600 грн.

12.11.2021 року між позивачем та адвокатом Колодочка Г.В. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги за договором правової (правничої) допомоги від 12.11.2021 року, сторони домовились про вартість наступних послуг: сплата судового збору 2 270 грн., надання правової інформації, консультацій і роз`яснень стосовно вимог ТОВ ВКФ «Юніф ЛТД» - 1 200 грн., складання заяв по суті справи за позовними вимогами ТОВ ВКФ «Юніф ЛТД» - 1 200 грн., складання заяв, клопотань і заперечень з процесуальних питань у справі за позовними вимогами ТОВ ВКФ «Юніф ЛТД», представництво в суді у справі за позовними вимогами ТОВ ВКФ «Юніф ЛТД» - 2 000 грн., вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду – за додатковим погодженням.

Згідно з описом (наданих послуг) виконаних адвокатом Колодочкою Г.В. за договором про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2021 року, адвокатом було надано позивачу наступні послуги:

- надано консультацію, з вивченням документів, стосовно вимог ТОВ ВКФ «Юніф ЛТД» про зобов`язання Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі ПСМУ МЮУ (м.Дніпро) зняти арешт грошових коштів, виключити відомості про ТОВ ВКФ «Юніф ЛТД» з Єдиного реєстру боржників – 600 грн.;

- зібрано необхідні докази та складено позовну заяву від 17.11.2021 року вих.№3 з вимогами про зобов`язання Шевченківського ВДВС у місті Дніпрі ПСМУ МЮУ (м.Дніпро) зняти арешт грошових коштів, виключити відомості про ТОВ ВКФ «Юніф ЛТД» з Єдиного реєстру боржників – 6 000 грн.

Відповідно до рахунку фактури №17/1121 від 17.11.2021 року позивачем було сплачено на рахунок адвоката Колодочка Г.В. за вищевказані послуги 6 600 грн.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу також неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, в тому числі відповідно до згаданих вище постанов, а також відповідно до постанов від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи зазначене суд вважає, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката неспівмірні зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе присудити на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката лише у розмірі 1 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) виключити відомості про боржника Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ЮНІФ ЛТД” з Єдиного реєстру боржників, внесених у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження №64554831.

Зобов`язати Шевченківський відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ЮНІФ ЛТД”, накладений у зв`язку з виконавчим провадженням № 64554831.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Старокозацька, 56, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 34984509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ЮНІФ ЛТД” (вул.Шинна, буд.35, кім.1-2-02, м.Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 19153172) судові витрати по справі в розмірі 3 270 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

Суддя К.С. Кучма