Рішення № 102228345, 11.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року Справа № 160/13379/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд: у складі головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просила визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 р. №Ф-0074750716 на суму 164 274 грн. та рішення №0074760716 від 24.05.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 31 850,81 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, оскільки на час прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 р. №Ф-0074750716 та рішення №0074760716 від 24.05.2021 р. про застосування штрафних санкцій відповідачем не прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2019 р., тому спірні вимога та рішення від 24.05.2021 р., прийняті відповідачем щодо донарахування їй сум зі сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців є протиправними. Вона була платником єдиного податку до 28.01.2020 р., тобто до дати припинення підприємницької діяльності. Тому, спірні вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 р. №Ф-0074750716 та рішення №0074760716 від 24.05.2021 р. про застосування штрафних санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-13067-53/64У є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 26.08.2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання позивачу про об`єднання позовів в одне провадження у порядку ст.172 КАС України.

До суду 01.09.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що позивач за період з 01.01.2019 р. по 28.01.2020 р. в порушення п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.2, п.3 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI занизила базу нарахування, а саме суму доходу (прибутку) в межах максимальної величини, єдиного соціального внеску на суму 746 700 грн. Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою-підприємцем, на який нараховується єдиний внесок за період з 03.07.2018 р. по 28.01.2020 р. встановлено його не нарахування у сумі 164 274 грн. Вказане порушення виникло внаслідок невірного визначення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2019 р. - січень 2020 р. Так, позивач занизила базу нарахування, а саме суму доходу (прибутку) в межах максимальної величини, єдиного соціального внеску в сумі 746700 грн., в результаті чого не донараховала єдиний внесок у розмірі 164 274 грн., чим порушено п.п.1 ч.2 ст.6, ч.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині не донарахування єдиного соціального внеску.

На підставі вказаних висновків сформовано рішення №0021930716 та вимогу №Ф-002192 які разом з розрахунками податкових зобов`язань та штрафних санкцій направлені позивачу. На виконання рішення про результати розгляду скарги від 20.05.2021 р. №11265/6/99-00-06-02-01-06 було сформовано нову вимогу про сплату боргу, (недоїмки) від 24.05.2021 р. за №Ф-0074750716 на загальну суму 164 274 грн. та рішення №0074760716 від 24.05.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальну суму 31850,81 грн., які разом з розрахунками податкових зобов`язань та штрафних санкцій направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення 26.05.2021 року та були вручені особисто позивачу 03.08.2021 року. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позовну заяву на адресу суду до теперішнього часу не скористалася.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

В силу ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 03.07.2018 р., номер запису 22240000000125827 та 03.07.2018 р. взята на облік як платник податків в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до витягу Реєстру платників єдиного податку №1804673400929 від 06.07.2018 р. ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% до доходу без реєстрації ПДВ з датою обрання спрощеної системи оподаткування - 03.07.2018 р.

Так, у період з 14.12.2020 р. по 18.12.2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка платника податків ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.07.2018 р. по 28.01.2020 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 03.07.2018 р. по 28.01.2020 р.

Порушення виявлені під час перевірки, знайшли своє відображення в акті від 05.01.2021 р. №2/0436-07-1/ НОМЕР_1 , а саме порушення:

- п.п.298.1.1 п.298.1, п.298.3.1, п.298.3, п.298,6 ст.298 ПК України в частині несвоєчасного подання заяви про застосування спрощеної системи, зокрема при зміні місця провадження господарської діяльності;

- п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2, ст.177 ПК України, з урахуванням вимог п.167.1 ст.167 ПК України донараховано ПДФО від провадження господарської діяльності на загальну суму 1 672 755,14 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 384 472,14 грн., за 2019 р. на суму 1279 218,37 грн., за 2020 рік на суму 9 064,62 грн.;

- п.177.10 ст.177 ПК України в частині не ведення книги обліку доходів та витрат;

- п.п.49.18.2, п.п.49.18.5 п.49.18. ст.49, п.п.177.5.2, п.п.177.5, п.177.11 ст.177 ПК України в частині неподання до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за 3 квартал 2018 р., термін подання 10.11.2018 р., за 2018 р. - термін подання 09.02.2019 р.; за 2019 р. - термін подання 09.02.2020 р.; за 1 квартал 2020 р. (ліквідаційна) термін подання 27.02.2020 р. (дата припинення 28.01.2020 р.);

- п.п.1.2, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 розділу IV ПК України в частині заниження військового збору 139396,26 грн., в т.ч. за 2018 р, на суму 32 039,35 грн., за 2019 рік на суму 106 601,53 грн., в т.ч. за 2019 р. на суму 755,39 грн.;

- п.181.1, п.183.1, ст.183, п.187.1 ст.187, з урахуванням п.п.54.3.1, п.54.3, ст.54. ст.183 ПК України ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в розмірі 6 872 613,04 грн., в т.ч. за періодами: листопад 2018 р. - 596 074,43 грн., грудень 2018 р. - 846 460,89 грн., січень 2019 р. - 839 599,48 грн., лютий 2019 р. - 865 830,03 грн., березень 2019 р. - 947 887,89 грн., квітень 2019 р. - 887 475,90 грн., травень 2019 р. - 825832,19 грн., червень 2019 р. - 770 411,82 грн., липень 2019 р. - 278 379,90 грн., січень 2020 р. - 14 660,50 грн.;

- п.4 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у результаті чого несвоєчасного подання ліквідаційної звітності по єдиному внеску за 2020 рік (дата припинення 28.01.2020 р., граничний термін подання 27.02.2020 р., фактично подано 16.03.2020 р.).;

- п.4 ч.1, п.1 ч.2 ст.6, ч.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» занизив ЄСВ в сумі 198674,52 грн., в т.ч. за періодами: 2018 рік - 34 400,52 грн., 2019 рік - 154 234,08 грн., 2020 рік - 10 039,92 грн.

Не погодившись із висновками вищезазначеного акту, позивач оскаржила їх до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в своїх заперечення від 12.02.2021 №17780/6.

Листом податкового органу «Про розгляд заперечень» від 26.02.2021 р. за №348/04-36-07-16, останнім задоволено заперечення платника податку на первісні висновки акту від 05.01.2021 р. - частково. На підставі розгляду заперечень відповідачем прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2021 р. за №Ф-0021920716 на суму 164 274 грн. з посиланням на акт перевірки від 05.01.2021 р. №2/0436-07-16/2566712967 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб - підприємців);

- рішення №0021930716 від 03.03.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 31 850,81 грн. з розрахунком податкових зобов`язань та фінансових санкцій (штрафів) згідно з актом перевірки від 05.01.2021 р. №2/0436-07-16/2566712967;

- податкове повідомлення-рішення №0021960716 від 03.03.2021 р. на суму 213780,44 грн., з розрахунком застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з п.п.123.2 ст.123 ПК України згідно з актом перевірки від 05.01.2021 р. №2/0436-07-16/2566712967 (єдиний податок з фізичних осіб);

- податкове повідомлення-рішення №0021970716 від 03.03.2021 р. на суму 680 грн. з розрахунком податкового зобов`язання та фінансових санкцій (штрафів) згідно з актом перевірки від 05.01.2021 р. №2/0436-07-16/2566712967;

- податкове повідомлення-рішення №0021940716 від 03.03.2021 р. на суму 1759118,22 грн, з розрахунком застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з п.п.123.2 ст.123 ПК України згідно з актом перевірки від 05.01.2021 р. №2/0436-07-16/2566712967 (податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності);

- податкове повідомлення-рішення №0021950716 від 03.03.2021 р. на суму 146593,19 грн. з розрахунком застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з п.п.123.2 ст.123 ПК України згідно з актом перевірки від 05.01.2021 р. №2/0436-07-16/2566712967 (військовий збір);

- податкове повідомлення-рішення №0021950716 від 03.03.2021 р. на суму 6 563 325 грн. з розрахунком застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з п.п.123.2 ст.123 ПК України згідно з актом перевірки від 05.01.2021 р. №2/0436-07-16/2566712967 (податок на додану вартість).

Не погодившись із вказаними вимогою, рішенням та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржила їх до ДПС України звернувшись із скаргою - 15.03.2021 р.

Рішенням ДПС від 06.04.2021 р. №7714/6/99-00-06-02-01-06 в частині оскарження вищезазначених виконавчих документів строк розгляду скарги було продовжено до 21.04.2021 р.

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.05.2021 №11265/6/99-00-06-02-01-06 ДПС України вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2021 р. №Ф-0021920716, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.03.2021 р. №0021930716 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати та вважити відкликаними з дня прийняття даного рішення, а скаргу позивача від 15.03.2021 р. № б/н в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2021 р. №Ф-0021920716, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.03.2021 р. №0021930716 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково, а саме: зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувати і направити нову вимогу, та винести і направити нове рішення, з урахуванням вищенаведеного, згідно з вимогами чинного законодавства.

На підставі вказаного рішення відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 р. за №Ф-0074750716 на загальну суму 164 274 грн. та рішення №0074760716 від 24.05.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 31 850,81 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно неї спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 р. за №Ф-0074750716 на загальну суму 164 274 грн. та рішення №0074760716 від 24.05.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 31 850,81 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп визначений статтею 292 ПК України.

Так, згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до пункту 292.3 1 статті 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

В свою чергу, пунктом 292.4 статті 292 ПК України визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Як встановлено судом вище, 16.07.2018 р. ТОВ «Єрмак Голд», як комітент та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , як комісіонер уклали договір комісії №16-07/18-47.

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч.3 ст.1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Частиною 1 статті 1013 ЦК України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (стаття 1018 ЦК України).

В даному випадку згідно з пунктом 1.1 договору комісії від 16.07.2018 р. №16-07/18-47, комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам товару, що належить комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а комітент бере на себе зобов`язання виплатити комісійну винагороду, визначену умовами цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві).

Відповідно до п.2.1. договору комісії, комітент зобов`язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 10-22% від суми проданого товару. Розмір винагороди визначається сторонами у звітах комісіонера.

Згідно з п.2.2. договору комісії, виплата комісійної винагороди здійснюється комітентом за фактично проданий товар.

В силу п.2.5. договору комісії, комітент з моменту повного розрахунку, зробленого комісіонером за проданий товар, проводить звіряння взаємних розрахунків з останнім і робить йому оплати винагороди.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що перерахування грошових коштів отриманих за продаж товару, здійснюється комісіонером на поточний рахунок комітента, вказаному в розділі 11 цього договору.

Факт реалізації товару за договором комісії від 16.07.2018 р. №16-07/18-47 підтверджується також актами приймання-передачі наданих послуг за період 2018 р. - 2019 р.

Так, позивач реалізував товар ТОВ «Єрмак Голд»: за 2018 р. - 2019 р. За 2018 рік на загальну суму 39 812 478,46 грн, що підтверджується звітами комісіонера.

За актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «Єрмак Голд» за договором комісії заборгованість станом на січень 2020 року відсутня, тобто на момент припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 повністю перерахувала ТОВ «Єрмак Голод» всі грошові кошти за реалізований товар.

Таким чином, кошти, отримані ФОП ОСОБА_1 від надання послуг за Договором комісії-реалізації товарів ТОВ «Єрмак Голд», не є її доходом.

Зокрема не є доходом кошти, отримані ФОП ОСОБА_1 протягом 2018 року в сумі 2 628 264,82 грн. що не перераховані ТОВ «Єрмак Голд», оскільки її доходом є лише сума винагороди, отриманої від ТОВ «Єрмак Голд», яка не перевищує обсягу річного доходу, що допускається для платників єдиного податку 3 групи та складає у 2018 році - 2 762 846,29 грн.

У листі «Про розгляд заперечень» від 26.02.2021 р. на стор.4 зазначено, що за товар ТОВ «Єрмак Голд», проданий ФОП ОСОБА_1 у період з 03.07.2018 р. по 31.12.2018 р. остання отримала комісійну винагороду у розмірі 2 762 846,29 грн.

Разом з тим, контролюючим органом встановлено, що за період з 03.07.2019 р. по 28.01.2020 р. ФОП ОСОБА_1 здійснила продаж товару ТОВ «Єрмак Голд» на загальну суму 39 812 478,46 грн., в той час, як на розрахунковий рахунок ТОВ «Єрмак Голд» перерахувало 31 344,983,13 грн.

За висновками контролюючого органу різниця із сумі 8 467 495,33 грн., що не перерахована ТОВ «Єрмак Голд», за період з 03.07.2018 р. по 31.12.2019 р. також є доходом ФОП ОСОБА_1 , у тому числі у 2018 р. - 2 645 264,82 грн., а у 2019 р. - 5 895 584,43 грн.

У зв`язку з тим, за висновками контролюючого органу, загальний обсяг доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 за період з 03.07.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 5 408 111,11 грн., складається із комісійної винагороди (2 762 846,29 грн.) + та грошових коштів (торгової виручки) (2 628 264,82 грн.), не перерахованих ТОВ «Єрмак Голд».

На думку співробітників контролюючого органу сукупний дохід ФОП ОСОБА_1 таким чином склав у 2018 році у розмірі 5 408 111,11 грн., чим перевищив обсяг річного доходу, що допускається, для платників єдиного податку 3 групи (що встановлений у розмірі 5 млн.грн.).

Перевіркою встановлено, що граничний обсяг доходу, який дає право платникам єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, ФОП ОСОБА_1 досяг у грудні 2018 року та дохід склав 5 408 111,11 грн.

Суд вказує на протиправність таких доводів відповідача, з огляду на таке.

Пунктом 1.3 договору комісії від 16.07.2018 р. № 16-07/18-47 визначено, що товари, передані комісіонеру, є власністю комітента до моменту їх продажу комісіонером третій особі (споживачеві).

Відповідно до пункту 2.1 договору, комітент зобов`язується виплатити комісіонеру комісійну винагороду у розмірі 10-22% від суми проданого товару. Розмір винагороди визначається сторонами у звітах комісіонера.

Виплата комісійної винагороди здійснюється комітентом за фактично проданий товар. Виплата комісійної винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок комісіонера протягом п`яти банківських днів із моменту підписання сторонами відповідного звіту комісіонера та акту приймання-передачі наданих послуг за умови виконання комісіонером умов пункту 2.4 цього договору. Право на винагороду комісіонер отримує з моменту отримання грошових коштів комітентом за проданий на комісії товар, а також з урахуванням подання звіту в строк, передбачений пунктом 3.1 цього договору. Комітент, з моменту повного розрахунку, зробленого комісіонером за проданий товар, проводить звіряння взаємних розрахунків з останнім і робить йому оплату винагороди (пункти 2.2-2.5 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору перерахування грошових коштів отриманих за продаж товару, здійснюється комісіонером на поточний рахунок комітента, вказаному в розділі 11 цього договору.

З огляду на вищевказані положення договору комісії від 16.07.2018 р. № 16-07/18-47, при укладанні договору комісії на реалізацію товару комісіонер отримує товар від комітента для його подальшої передачі третім особам. Отримавши товар від комітента, комісіонер не набуває статусу власника цього товару, а є лише зобов`язаною особою щодо передачі такого товару третім особам за укладеними з ними правочинами.

Таким чином, при відсутності переходу права власності на товар при його передачі від комітента до комісіонера, грошові кошти, отримані комісіонером від третіх осіб в якості оплати вартості товару та перераховані в подальшому на користь ТОВ «Єрмак Голд» (комітент) на виконання вимог пункту 4.3 договору, є оподатковуваним доходом саме ТОВ «Єрмак Голд», а не доходом ФОП ОСОБА_1 від реалізації товару.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 17.07.2020 за результатом розгляду справи № 826/8493/18

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 31.07.2018 за результатом розгляду справи № 810/3897/14 зазначив, що кошти, які надійшли до комісіонера відповідно договору комісії, не є його власністю, оскільки підлягають обов`язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) чи доходом суб`єкта підприємницької діяльності, а відтак такі кошти не можуть бути включені до складу виручки від реалізації продукції платником податку - фізичною особою-підприємцем. До складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена лише сума комісійної винагороди.

Аналогічна позиція Верховного Суду зазначена також в постанові від 16.04.2019 в справі № 1170/2а-3023/12.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 6.2 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб як сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Відповідно до пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

В спірному випадку до оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за 2018 р. - 2019 р. належать лише суми комісійної винагороди, отриманої від ТОВ «Єрмак Голд» на виконання договору комісії від 16.07.2018 р. № 16-07/18-47, що допускаються, для платників єдиного податку 3 групи та не перевищують встановлений розмір 5 млн.грн.

Щодо доводів відповідача про невнесення позивачем до банку виручки від реалізації товару згідно з договором комісії від 01.05.2018 р. № 01-05/18-38, то суд вказує на таке.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 р. № 148.

Так, згідно з підпунктом 4 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, готівкова виручка (готівка) це сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до пункту 14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, банкам і фізичним особам-підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

Таким чином, у позивача як фізичної особи-підприємця відсутній обов`язок вносити готівкову виручку від реалізації товару до установи банку, що свідчить про безпідставність доводів відповідача про наявність в ФОП ОСОБА_1 такого обов`язку.

Відповідно до встановлених в ч.2 ст.2 КАС України критеріїв правомірності рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб`єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 р. №Ф-0074750716 на суму 164 274 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого внеску від 24.05.2021 р. №6674760716 на суму 31850,81 грн. не відповідають встановленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки прийняті за відсутності правової підстави та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття таких рішень, а отже підлягають скасуванню.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 1 961,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 р. №Ф-0074750716, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0074760716 від 24.05.2021 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 31 850,81 грн., прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольска, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 961,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма