Рішення № 102226798, 24.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Київ № 640/14731/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справи України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (заявлена адреса місця перебування: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) через свого представника, адвоката Бойка Сергія Григоровича (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справи України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДР: 00032684), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 , а саме: «З 26.03.2021 розшукується Національним антикорупційним бюро України. Розшукова справа №12017040000000531 від 06.03.2017» до персонально-довідкового обліку Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;

2) зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України видалити інформацію про ОСОБА_1 , розміщену на офіційному веб-сайті Міністерства внутрішніх справ України у вкладці «Розшукові обліки МВС», розділі «Особи, які переховуються від органів влади» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України із запитом про отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.

19.05.2021 вказаний департамент МВС України на вказаний запит надав довідку 21139531190570625169 викладену на бланку серії ААА № 1071559, у якій серед іншого зазначено, що ОСОБА_1 З 26.03.2021 розшукується Національним антикорупційним бюро України. Розшукова справа № 12017040000000531 від 06.03.2017».

При цьому, представник зазначає, що ОСОБА_1 відомо, що правоохоронними органами України, зокрема, Національним антикорупційним бюро України, розслідуються кримінальні провадження за рядом обставин фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариств «Комерційний банк «Приватбанк».

Додає, що із засобів масової інформації позивачу також відомо, що в рамках таких кримінальний проваджень відносно нього, як колишнього Голови правління вказаного банку, проводились слідчі та процесуальні дії.

Разом тим, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 вважає, що відомості про його розшук, викладені в довідці є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а отже їх розміщення та обробка в єдиній інформаційній системі МВС є неправомірними, оскільки, посилаючись на ст. 6, п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Тобто, представник позивача наголошує, що наведені норми встановлюють вимоги до володільців персональних даних, яким є, зокрема, ДІ МВС України підтримувати дані, якими вони володіють в актуальному, точному та достовірному стані.

У випадку недотримання цих вимог, суб`єкт персональних даних, яким є зокрема позивач, має право вимагати коригування або знищення даних про нього, які перебувають у віданні володільця персональних даних.

Відтак, з урахуванням наведених нормативних приписів, позивач вважає, що викладені в довідці та наявні в персонально довідковому обліку Єдиної інформаційної системи МВС відомості про його розшук є недостовірними та підлягають видаленню.

Також пояснює, що як відомо позивачу, детективами Національного антикорупційного бюро України 26.03.2021 було прийнято постанову про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_1 у зв`язку з неявкою його до Національного бюро та відсутністю відомостей про його місцезнаходження.

Інформаційна взаємодія Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ України щодо організації обліку осіб, оголошених у розшук у зв`язку з вчиненням злочинів, віднесених законодавством до підслідності Національного бюро, в інформаційній підсистемі «Розшук» єдиної інформаційної системи МВС регулюється Порядком взаємодії Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з питань обліку осіб, оголошених у розшук, затвердженим спільним наказом Національного антикорупційного бюро України, Міністерства внутрішніх справ України від 24.04.2017 № 99-0/335.

Посилаючись на абз. 2 п. 3 Порядку представник позивача зазначив, що відомості щодо об`єкта обліку вносяться до підсистеми «Розшук» тільки за наявності підстав, визначених законодавством.

Додає, що підстави для оголошення розшуку особи, а отже й для внесення відомостей до розшукового обліку МВС регулюються статтею 281 КПК України, згідно з положеннями частини 1 якої якщо під час досудового розслідуваний місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий,, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Представник зазначає, узагальнюючи, що ст. 281 КПК України містить дві підстави для оголошення розшуку особи:

1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме; або

2) він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

За недотримання наведених положень, розшук особи вважається незаконним, а розміщення відомостей про розшук в Єдиній інформаційній системі МВС - вважатиметься безпідставним.

Представник позивача наголошує на тому, що ОСОБА_1 особисто та через своїх захисників неодноразово повідомляв правоохоронні органи, в тому числі Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, про своє місце перебування та про повну готовність та бажання співпрацювати зі слідством, а також про те, що за повідомленою ним адресою свого поточного місця перебування він не отримував жодних повісток чи повідомлень від сторони обвинувачення, у зв`язку з чим неодноразово просив припинити його розшук.

Також представник зазначає, що адвокат позивача неодноразово повідомляв Вищий антикорупційний суд України та Національне антикорупційне бюро України про місце перебування ОСОБА_1 та його готовність до співпраці зі слідством.

Крім іншого, представник зазначає, що 16.04.2021 ОСОБА_1 в присутності нотаріуса держави Ізраїль Stella Shimonov, особисто підписав та направив детективу Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнку В.П. заперечення проти продовження строку досудового розслідування, в якому окремо повідомив про своє місце перебування та зазначив, що жодних повідомлень чи викликів про його участь у слідчих та/або процесуальних діях він не отримував. 16.04.2021 аналогічне клопотання також направляв адвокат Бойко С.Г. від імені ОСОБА_1 . Генеральному прокурору та детективу Національного бюро Дмитрієнку В.П.

Також, представник позивача зауважує, що 16.04.2021 ОСОБА_1 в присутності нотаріуса держави Ізраїль Stella Shimonov. особисто підписав та направив детективу Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Офісу Генерального прокурору клопотання про проведення відносно нього всіх необхідних слідчих та процесуальних дій та проведення відносно нього допиту в порядку визначеному Кримінальним-процесуальним кодексом України.

Додає, що 27.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до Консульського відділу Посольства України в Державі Ізраїль, де в присутності Першого секретаря з консульських питань Романа І.М. склав та підписав заяву до Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, в якій повідомив про те, що він перебуває в державі Ізраїль за адресою 143 На-Eshel, Herzelia 4664465 та висловив готовність до повної співпраці зі слідством.

Відтак, на думку представника позивача, наведене в сукупності підтверджує, що ОСОБА_1 , дізнавшись про свою причетність до розслідуваних правоохоронними органами кримінальних проваджень, неодноразово, як особисто, так і через уповноважених ним адвокатів, повідомляв усі можливі правоохоронні органи щодо свого поточного місця проживання та про те, що повністю готовий співпрацювати зі слідством в порядку, визначеному законодавством.

При цьому, представник позивача вкотре зазначає, що ОСОБА_1 жодних повісток, повідомлень щодо його залучення до участі у слідчих/процесуальних діях за відомим слідству місцем свого перебування не отримував.

Підсумовуючи викладене, представник позивача робить висновок про те, що наведені вище обставини свідчать про безпідставність знаходження відомостей про розшук ОСОБА_1 в персонально-довідковому обліку МВС та їх обробки і поширення на відповідних інформаційних ресурсах відповідача, у зв`язку з чим такі відомості, за твердженням представника позивача є недостовірними та підлягають видаленню з Єдиної інформаційної системи МВС України.

Відтак просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

МВС України не визнає позовні вимоги Позивача, вважає їх необґрунтованими та незаконними.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту порушення його прав збоку Міністерства внутрішніх справ.

Додає, що інформацію до Єдиної інформаційної системи МВС відомості про позивача, а саме: «З 26.03.2021 розшукується Національним антикорупційним бюро України. Розшукова справа № 12017040000000531 від 06.03.2017» внесено на підставі звернення Національного антикорупційного бюро України від 26.03.2021 № 0421-012/9506.

Звертає увагу суду, що Департамент інформатизації МВС не наділений повноваженнями самостійно вносити відомості до персонально-довідкового обліку, так само як і вносити зміни в облікові документи або вилучати їх. Це може бути зроблено лише після отримання відповідного процесуального рішення слідчого органу досудового розслідування, у провадженні якого знаходиться справа, або рішення суду (в даному випадку НАБУ).

Водночас, як зазначає відповідач, у позовній заяві відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність протиправних дій (бездіяльності) працівників відповідача (МВС України).

Наголошує, що з адміністративного позову не вбачається наявності порушеного позивача з боку МВС України у публічно-правових відносинах.

Посилаючись на профільні акти законодавства, на Порядок взаємодії НАБУ та МВС України щодо обміну інформацією з питань обліку осіб, оголошених у розшук, затвердженого Наказом НАБУ та МВС України №99-0/335 від 24.04.2017 року, Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову тему органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.2009 № 436, наказ МВС України від 29.11.2016 № 1256 «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» відповідач робить висновок, що внесення, опрацювання та вилучення відомостей про розшук осіб до оперативно-довідкової картотеки МВС здійснюється на підставі інформації, яка надається уповноваженими органами (зокрема, органами досудового розслідування).

Відповідач наполягає, що у повній Довідці серії ААА № 1071559 МВС України надало Позивачу повну достовірну інформацію щодо статусу Позивача у кримінальному провадженні.

Відповідач наголошує, що позивачем не доведено, що персональні дані щодо нього, які містяться в персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи МВС України, обробляються незаконно або є недостовірними.

Позовна заява та додатки до неї не містять відповідних офіційних процесуальних документів, які б доводили, що інформація, яка обробляється стосовно позивача в персонально-довідковому обліку, є неповною та неточною, а Позивачем не надано відповідних доказів в підтвердження чи спростування протилежного.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що діяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, як і інших правоохоронних органів, щодо інформаційного наповнення єдиної інформаційної системи МВС полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.

Підсумовуючи, відповідач зазначає, що внесення відповідно до закону відомостей до інформаційних баз саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов`язків та існуючого стану правовідносин.

Пояснення третьої особи (НАБУ).

Третя особа вважає, що позов у справі № 640/14731/21 не підлягає задоволенню.

Зазначає, що правова позиція ОСОБА_1 обґрунтована незгодою із процесуальними діями детективів Національного бюро під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, зокрема оголошення його в розшук.

Додає, що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

Також зазначає, що під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, постановою детектива Національного бюро від 26.03.2021 оголошено в розшук ОСОБА_1

26.03.2021 постанова про оголошення ОСОБА_1 у розшук та особова картка направлена Національним бюро для організації її виконання до МВС.

Третя особа пояснює, що у статті 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Враховуючи вказане, як зазначено у поясненнях, у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких здійснюється Національним бюро, рішення про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в розшук належить до компетенції детектива Національного бюро або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

При цьому, як зазначає третя особа, у своїй правовій позиції, позивач чітко наголошує, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи в межах кримінального провадження № 12017040000000531 від 06.03.2017, в якому досудове розслідування здійснюють детективи Національного бюро, а ОСОБА_1 є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Отже, на думку третьої особи, позивач відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12017040000000531 та на підставі постанови детектива Національного бюро оголошений у розшук.

З рахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 19, п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України третя особа резюмує, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

У той же час, як пояснює НАБУ, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Додає, що пунктом 5 ч. 1 ст. З КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Водночас звертає увагу, що відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України. Пунктом 16 ч. 3 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваний має право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.

Крім того, зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.

Згідно з пунктом 17 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Отже, на думку третьої особи, навіть якщо положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, то застосовуються загальні засади кримінального провадження, до яких належить, у тому числі, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, детектива, прокурора.

Звертає у зв`язку з цим увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої адміністративні суди при розгляді справ не можуть надавати оцінку процесуальній діяльності суб`єктів кримінального провадження, у тому числі діям щодо оголошення підозрюваного у розшук, так як вказані питання перебувають за межами юрисдикції адміністративного суду.

Посилаючись на положення профільних НПА, третя особа вважає, що дії МВС щодо внесення відомостей стосовно позивача до оперативно-довідкової картотеки МВС, повністю відповідали вимогам діючого законодавства.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 03.04.2021 позовну заяву повернуто заявнику на підставі ч. 3 ст. 45 КАС України у зв`язку із зловживанням процесуальними правами, що полягала, за висновком суду першої інстанції, у поданні трьох аналогічних позовів. Так, зазначено ухвалою визнано зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства дії адвоката щодо подання позовних заяв в інтересах позивача з ідентичними підставами та аналогічними предметом позову, а також з ідентичним суб`єктивним складом учасників справи, наслідком чого судом визнано перешкоджання здійсненню правосуддя у встановленому процесуальним законом порядку. Водночас, накладено штраф на адвоката позивача за умисне зловживання процесуальними правами та перешкоджання здійсненню правосуддя.

Постановою від 29.07.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 скасував та справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 10.08.2021 позовну заяву залишено без руху для цілей усунення недоліків.

Ухвалою судді від 31.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. В якості третьої особи залучено НАБУ.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Перш за все слід зазначити, що предметом дослідження та оцінки у даній справі, в контексті заявлених предмету та підстав позову, є власне дії МВС (в особі профільного департаменту) як суб`єкта владних повноважень на предмет дотримання цим суб`єктом вимог законодавства, профільних міжвідомчих актів з питань взаємодії з іншими органами, пов`язані з реалізацією процесуальних рішень, у т.ч. НАБУ, щодо розшуку певних осіб.

Це є межею юрисдикції адміністративного суду у даному спорі.

При цьому, оцінка процесуальної діяльності органів досудового слідства в рамках кримінального провадження, зокрема, щодо прийняття процесуальних рішень про оголошення певних осіб в розшук, знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду.

Щодо суті позовних вимог, слід повторитися, що позивач вважає відомості про його розшук, викладені у вищезгаданій довідці безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, вважає відомості про його розшук недостовірними та такими, що підлягають видаленню.

У зв`язку з цим, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація, це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону, одними з основних принципів інформаційних відносин є: достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

Суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними (п. 6 ч. 2 ст. 8 цього ж Закону).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про Національну поліцію» поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Персонально-довідковий облік є частиною єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, тобто, володільцем цього обліку є МВС України.

Наказом МВС України від 23 серпня 2002 року N 823/188 затверджено Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України.

Інтегрована інформаційно-пошукова система органів внутрішніх справ України (далі - ІІПС) - це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та інформаційно-телекомунікаційних засобів, що забезпечують формування та ведення довідково-інформаційних, оперативно-розшукових обліків, авторизований доступ до інформаційних ресурсів ІІПС.

Метою створення ІІПС є об`єднання існуючих в органах та підрозділах внутрішніх справ України інформаційних ресурсів в єдиний інформаційно-аналітичний комплекс із використанням сучасних інформаційних технологій, комп`ютерного та телекомунікаційного обладнання для підтримки оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, суттєвого зміцнення їх спроможності протидії та профілактики злочинності.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються.

Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється ДІТ при МВС України, а в місті Севастополі - УОІ при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим.

В ДІТ при МВС централізованому обліку підлягають особи, оголошені в розшук (п/п «ґ» п. 2.2. Інструкції).

В оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються: на осіб, оголошених у розшук, - до припинення розшуку його ініціатором (п/п. 10.2.4. Інструкції).

З оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються (п. 11.1. Інструкції):

а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку;

б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду;

в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок;

г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п. 10 Інструкції.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 та частини третьої статті 19-1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", підпунктів 17 та 18 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року N 878, з метою підвищення ефективності інформаційної взаємодії Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обліку осіб, оголошених у розшук, спільним наказом зазначених органів від 24 квітня 2017 року N 99-0/335 затверджено Порядок взаємодії Національного антикорупційного бюро України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з питань обліку осіб, оголошених у розшук.

Цим Порядком передбачено, що Національне бюро наповнює та підтримує в актуальному стані сегмент підсистеми "Розшук", об`єктами обліку якого є відомості про осіб, оголошених у розшук у зв`язку з вчиненням злочинів, віднесених законодавством до його підслідності.

Відомості щодо об`єкта обліку вносяться до підсистеми "Розшук" тільки за наявності підстав, визначених законодавством, під чим розуміється, що є очевидним, відповідне процесуальне рішенням.

Унесення відомостей та доповнень до них, коригування в підсистемі "Розшук" здійснюються користувачем того структурного підрозділу Національного бюро, який був ініціатором взяття особи на облік, або на якого покладено це завдання.

Доступ до відомостей підсистеми "Розшук" та можливість їх обробки авторизованими користувачами Національного бюро надається Департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України (далі ДІТ МВС) відповідно до вимог законодавства України та відомчих нормативно-правових актів.

Інформація з підсистеми "Розшук" автоматично розміщується на офіційному сайті МВС за посиланнями в розділі "Розшукові обліки МВС", "Особи, які переховуються від органів влади".

Керівник структурного підрозділу Національного бюро, яким ініційовано оголошення особи в розшук (зняття особи з розшуку), відповідає за достовірність, своєчасність, повноту наданої інформації до підсистеми "Розшук" при взятті об`єкта на облік (зняття з обліку).

Контроль за станом формування сегменту підсистеми "Розшук" щодо осіб, оголошених у розшук у зв`язку з вчиненням злочинів, віднесених законодавством до підслідності Національного бюро, покладається на керівника Головного підрозділу детективів Національного бюро, загальний - на першого заступника директора Національного бюро.

У свою чергу, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 листопада 2016 року № 1256 затверджено Порядок доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок №1256)

Умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов`язки суб`єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначено Порядком №1256.

Пунктом 14 Розділу V Порядку №1256 передбачено, що у разі незгоди з відомостями, що надані в довідці, заявник може надати до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку».

З наведеного у сукупності вбачається, що підставою для внесення або вилучення з ІІПС, інформаційних систем МВС відомостей про розшук особи є процесуальне рішення органу досудового розслідування, у даному випадку - НАБУ.

Учасниками справи не спростовуються та не заперечуються, а матеріалами справи підтверджуються обставини прийняття детективом НАБУ постанови від 26.03.2021 у кримінальному провадженні № 12017040000000531 про оголошення розшуку позивача.

Станом на час прийняття рішення у справі відсутнє інше процесуальне рішення, яке могло б бути підставою для вилучення інформації з ІІПС, ЄІС МВС.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів того, що наявна в ІІПС інформація відносно розшуку є неповною та неточною.

У даному випадку Департамент як адміністратор є технічною стороною процесу формування у його базі та на сайті відомостей щодо розшуку позивача.

Відтак, судом не вбачається з боку МВС України (Департаменту) порушень прав позивача, визначених Законом України «Про захист персональних даних», Законом України «Про інформацію» щодо достовірності даних, розміщених відносно розшуку позивача в ІІПС, оскільки першоджерелом, для цілей внесення чи видалення даних з ІІПС МВС, є процесуальні рішення органів досудового розслідування, які не можуть ставитись під сумнів МВС, переоцінюватись МВС або реалізовуватись на власний розсуд, як і без процесуальної підстави МВС не може вносити відомості до персонально-довідкового обліку, так само як і вносити зміни в облікові документи або вилучатися.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки судом не встановлено, а позивачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не доведено обставин, які б свідчили про протиправність дій відповідача відносно позивача в аспекті заявленого предмету позову, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Доводи позивача, його представника та надані матеріали не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

В контексті останнього слід додати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 14, 19, 72 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (заявлена адреса місця перебування: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 292, 293, 295, 296 КАС України.

Зважаючи на те, що набрало чинності Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Суддя О.А. Кармазін