Рішення № 102226722, 24.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Київ № 640/33857/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина А1496) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина А1496), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 10 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) при звільненні з військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати 10 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звільнення з військової служби в 10 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) календарна вислуга позивача становила 07 років 11 місяців 29 днів; пільгова - 02 роки 02 місяці 20 днів; загальна - 10 років 02 місяці 19 днів, але відповідач не провів з ним повного розрахунку, оскільки не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, як це передбачено ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому із позовними вимогами не погоджується, зазначаючи, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться лише у разі наявності у військовослужбовця 10 календарних років вислуги, а позивач має лише 07 років 11 місяців та 29 днів. Крім того, позивач вказав на перебування позивача на фінансовому забезпеченні у Окремій комендатурі охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, позаяк відповідно до абз. 2 ч. 12 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України 26.06.2007 № 459 «Положення про 10 мобільний прикордонний загін»: «Організація фінансового забезпечення діяльності 10 мобільного прикордонного загону (в/ч 1496) здійснюється Адміністрацією Держприкордонслужби України через відповідні структурні підрозділи Окремої комендатури охорони і забезпечення (військова частина 1498)».

Позивач скористався правом надати відповідь на відзив, у якій вказав на безпідставність доводів відповідача.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у 10 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, звільнений і виключений зі списків особового складу з 05.10.2020, що підтверджується наказом № 152-ОС від 05.10.2020.

Згідно з витягом з наказу начальника 10 мобільного прикордонного загону № 152-ОС від 05.10.2020, позивач має наступну вислугу років: календарна - 07 років 11 місяців 29 днів; пільгова - 02 роки 02 місяці 20 днів; загальна - 10 років 02 місяці 19 днів.

Оскільки при виключенні зі списків особового складу 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України позивачу не нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, 22.12.2020 позивач звернувся із запитом до відповідача з проханням нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Втім, відповідь на вказаний запит позивач не отримав.

Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що спеціальним Законом № 2011-XII регламентовано право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Разом з тим, частиною другою статті 15 вказаного Закону не передбачено будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

При цьому, з аналізу наведених у Постанові № 393 правових норм вбачається, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17.

Суд звертає увагу на те, що загальна вислуга років позивача становить понад 10 років і в розумінні чинного законодавства він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII.

Доводи відповідача про те, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться лише у разі наявності у військовослужбовця 10 календарних років вислуги, а позивач має лише 07 років 11 місяців та 29 днів, суд відхиляє з підстав, зазначених вище.

Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, позивачу не проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

В той же час, відповідно до пункту 2 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Наказ № 260) у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Пунктом 8 Наказу № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Цитована норма дає підстави зробити висновок, що рішення про її нарахування та виплату приймається 10 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина 1496).

Таким чином, з огляду на те, що при виключені позивача із списків особового складу 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) відповідачем не було прийнято рішення у формі наказу про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, що порушує право позивача, суд дійшов висновку, що 10 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина 1496) допущено протиправну бездіяльність.

Водночас, суд враховує, що відповідно до п.12 Положення про мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.06.2007 №459 організація фінансового забезпечення діяльності мобільного прикордонного загону здійснюється Адміністрацією Держприкордонслужби України через відповідні структурні підрозділи Окремої комендатури охорони і забезпечення.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільнені здійснюється Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина 1498) на підставі наказу начальника 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1496), що перебуває в неї на забезпеченні.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача - 10 Мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 1496) прийняти рішення у формі наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що судом самостійно визначено спосіб захисту та поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2-6, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 1496) щодо неприйняття рішення у формі наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. Зобов`язати 10 Мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 1496) прийняти рішення у формі наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: 10 Мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина 1496) (код ЄДРПОУ 23311346, вул. Світла, 6, м. Київ, 02088).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Т.П. Балась