Ухвала суду № 102226677, 20.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

20 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/12388/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Михайлової І.О.,

представник позивача Саповської О.А.,

представника відповідача Косової О.А.,

розглянувши, у підготовчому засіданні, в приміщенні суду, за правилами загального позовного провадження, заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі № 620/12388/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернігівської області від 25.05.2020 № 135к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області;

- поновити ОСОБА_1 , з 26.05.2020, на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтримання державного обвинувачення та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Чернігівської області або іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України, яке буде існувати на час винесення рішення;

- стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26.05.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачкою зазначено що наказ прокурора Чернігівської області від 25.05.2020 № 135к про її звільнення з посади прокурора є незаконним, оскільки відбулось з грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Незаконність звільнення на думку позивача дає підстави для поновлення її на попередній роботі. Позивач також вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який необхідно рахувати з дня звільнення по день винесення судового рішення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 01.10.2021 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви шляхом подання до суду: доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою за період з 07.08.2020 по 06.12.2020 та з 28.05.2021 по 28.09.2021.

На виконання вимог ухвали суду від 01.10.2021 до суду 01.11.2021 надійшли подані позивачем документи.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідачами, в межах встановленого судом строку, подано відзиви на позов, в яких, зокрема, просять залишити без розгляду позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що відсутні поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач вже зверталась до суду з аналогічними вимогами у справі №620/46/21 і їй було повернуто позовну заяву.

У підготовчому засіданні було поставлено на обговорення питання про визнання поважними причин пропуску строку та поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Представник позивача просила визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідачів заперечувала проти поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивач вже зверталась до суду і їй було повернуто позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення даного адміністративного позову без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому слід зазначити, що строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 (справа №360/4485/19).

У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Тобто позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження спірних наказів, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).

За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з позовом, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення та поновити пропущений строк з підстав, що у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я, в період з 07.12.2020 по 27.05.2021, практично безперервно перебувала на лікуванні. 27.05.2021 їй встановлено 3 групу інвалідності, з визначенням обмежень до пересування та встановленням необхідності проходження реабілітації. Зазначає, що після ознайомлення з оскаржуваним наказом про звільнення, вона погодилась на тимчасове працевлаштування на посаду державного службовця в прокуратурі Чернігівської області на умовах контракту, тому звертатися до суду з позовом про оскарження наказу до установи, яка є її роботодавцем, означало для неї звільнення з роботи, позбавлення єдиного заробітку і як наслідок, позбавлення можливості проходити лікування. Також, вказує, що на час видання оскаржуваного наказу на території України було запроваджено карантинні заходи, у зв`язку з чим строки звернення до суду продовжувалися на строк дії карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 та від 20.05.2020 №392, установлено з 12.03.2020 на території України карантин.

Згідно пункту 3 розділу VI КАС України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

В той же час, Законом України від 18.06.2020 №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17.07.2020, внесено зміни до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» КАС України.

Вказаним законом пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Крім того відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Положення пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України у редакції, що діє з 17.07.2020, вже не передбачали продовження процесуальних строків на період дії карантину.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» указаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06.08.2020.

Отже, набрання чинності Законом №731-ІХ, яким були відмінені встановлені Законом №540- IX правила щодо обчислення процесуальних строків на період дії карантину, не може відміняти тієї обставини, що починаючи з 12.03.2020 (дата початку дії карантину) та до 17.07.2020 (дата набрання чинності Законом №731-ІХ) обчислення процесуального строку, визначеного статтею 363 КАС України, здійснювалось за правилами, встановленими Законом №540-ІХ, тобто зупинялось.

У свою чергу набрання чинності Законом №731-ІХ, фактично є правовою підставою для продовження перебігу процесуальних строків, перебіг яких був зупинений Законом №540-ІХ.

Твердження позивача про те, що вона працювала на посаді державного службовця в прокуратурі Чернігівської області на умовах контракту, тому звертатися до суду з позовом про оскарження наказу до установи, яка є її роботодавцем, означало для неї звільнення з роботи, позбавлення єдиного заробітку і як наслідок, позбавлення можливості проходити лікування, проте, ці обставини не пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що вказують на існування у позивачки об`єктивної неможливості реалізувати своє право на оскарження спірного наказу в установлений строк, суд не приймає як за поважну причину.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіної С.В. від 15.02.2021 у справі №620/46/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернуто позивачу з підстав не визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року залишено без змін.

Як випливає з матеріалів справи позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у період, з 07.12.2020 по 12.12.2020; з 02.02.2021 по 10.02.2021; з 10.02.2021 по 18.02.2021; з 19.02.2021 по 27.05.2021.

З прийняттям ухвали про повернення позовної заяви з підстав не визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, позивач уже була обізнана про скорочений строк звернення до суду, а саме місячний строк, проте не зверталася до суду до 29.09.2021, хоча мала достатньо часу для звернення до суду з позовом у період між лікуванням, проте цього не зробила.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, то заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев`ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, остання не була позбавлена можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином враховуючи факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, а також відсутність поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Суд звертає увагу позивача на положення частини 4 статті 240 КАС України, за змістом якої особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 240, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі № 620/12388/21 відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про залишення позову (заяви) без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду у повному обсязі виготовлена 24.12.2021.

Суддя В.В. Падій