Рішення № 102226596, 06.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року справа № 580/7995/21

12 годин 08 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря судового засідання – Фесенка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №580/7995/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [представник позивача – адвокат Топор А.І. не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача – не прибув]

про визнання протиправним рішення, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив рішення.

06.10.2021 вх. 38845/21 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області, просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.09.2021 № 55 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 31.12.2020 на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ухвалою від 08.10.2021 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 23.10.2021. Ухвалою від 23. 10.2021 підготовче судове засідання відкладене до 16.11.2021.

У обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Державній установі «Черкаська виправна колонія № 62» та наказом виконувача обов`язків начальника від 09.12.2020 № 208/ОС-20 звільнений зі служби за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через скорочення штату). Станом на 30.12.2020 вислуга позивача складає в календарному обчисленні 23 роки 09 місяців 18 днів, у пільговому обчисленні – 31 рік 03 місяці 08 днів. Листом від 16.08.2021 № 8/1-17090/Гр Департамент з питань виконання кримінальних покарань направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.09.2021 № 2300-0307-8/53070 позивача повідомлено про те, що рішенням відповідача від 03.09.2021 № 55 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, позаяк він звільнений після 01.10.2020 та має вислугу років лише 23 роки 09 місяців 18 днів замість необхідних 25 років.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Відповідач позов не визнав, 04.11.2021 подав до суду відзив згідно якого єдиною підставою призначення пенсії за вислугою років є наявність в особи певної кількості років певного виду служби, безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Вислуга років обчислюється в календарному вигляді та не передбачає будь-якого пільгового обчислення. Чинним законодавством запроваджене поступове збільшення строку вислуги, необхідного для здобуття права на пенсію. Загальна вислуга позивача, згідно даних особової справи, становить в календарному обчисленні 23 роки 05 місяців 19 днів, що, беручи до уваги дату звільнення зі служби, є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 04.11.2021 надав письмове клопотання про розгляд справи без його присутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з абзацом 2 п. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР 29.07.1991 №114 до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Відмова відповідача у зарахуванні стажу в пільговому обчисленні мотивована тим, що чинним законодавством передбачено призначення пенсії за вислугу років виключно на підставі вислуги в календарному обчисленні, інших способів обчислення, зокрема пільгового – не передбачено. Посилання позивача на Постанову КМУ від 17.07.1992 № 393 безпідставне, позаяк постанова суперечить Закону України № 2262 в частині розрахунку вислуги років для призначення пенсії.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутньої трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в установах Державної кримінально-виконавчої служби безперервно з 23.07.1998 до 30.12.2020, має вислугу років в календарному обчисленні 23 роки 09 місяців 18 днів, в пільговому обчисленні – 31 рік 03 місяці 08 днів, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 та розрахунком вислуги років під час призначення пенсії.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, відповідач рішенням від 03.09.2021 № 55 відмовив у призначенні пенсії позивачеві на підставі ст. 12 Закону № 2262 у зв`язку із відсутністю вислуги 25 календарних років.

Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби і стосуються правильності визначення відповідачем стажу служби позивача у органах Державної кримінально- виконавчої служби для здобуття права на отримання пенсії за вислугу років.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №2262, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262 під час призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 171 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону №2262 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992р. №393).

Відповідно до абзацу 2 пункту «г» частини 3 цього Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів. Передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262 і положенням цього Закону не суперечить.

Право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби передбачене також і Законом України "Про Держану кримінально-виконавчу службу України". Відповідно до частин 3, 4 статті 23 цього Закону пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону №2262.

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів. Статтею 1 Закону №2262 передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом за наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Закон №2262 як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Закону №2262 вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Передбачена Законом №2262 календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Передбачені статтею 171 Закону №2262 пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є пільговим зарахуванням наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги під час такого зарахування не змінюється – зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов і гарантій призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262.

Верховний Суд України у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а зазначив, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є зокрема Закон №2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393. Суд наголосив, шо до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2020 у справі № 569/727/17 зазначив, що аналіз норм Закону №2262 дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». До вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж враховується під час призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). Для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років.

Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.

Верховний Суд в постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262 у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважав за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 та зазначив, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років.

Вислуга років у розумінні Закону №2262 враховується саме у її пільговому обчислені, але лише у випадках визначення права особи на пенсію за вислугу років за цим законом.

Судом встановлено, що вислуга позивача в календарному обчисленні станом на день звільнення, 30.12.2020 складає календарному обчисленні 23 роки 09 місяців 18 днів, в пільговому обчисленні – 31 рік 03 місяці 08 днів, що, враховуючи пункт "б" статті 1-2, пункту "а" статті 12 Закону № 2262 обґрунтовує наявність правових підстав для призначення позивачеві пенсії за вислугу років.

Оцінюючи дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законами України.

У зв`язку з викладеними обставинами позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області від 03.09.2021 № 55 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років належить задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Як слідує з п. 2) ч. 1 ст. 5, п. 2) ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може захистити порушене право шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України). Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом виключно визнання протиправним індивідуального акту, суд оцінює, зазначивши, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Позивач просить визнати протиправним індивідуальний акт – рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, однак суд вважає ефективним та належним способом захисту порушеного права визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.09.2021 № 55.

Оцінюючи вимогу зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років суд зазначає таке.

Суд під час вирішення спору не підміняє зміст (сутність) і завдання діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, інших суб`єктів. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.У зв`язку із викладеними обставинами позов належить задовольнити частково. Зважаючи на обставини справи і оцінені докази, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося унаслідок протиправної відмови у призначенні пенсії за вислугу років, тому належним, правильним та ефективним способом захисту порушеного права буде визнати протиправною бездіяльність відповідача у забезпеченні розгляду звернення та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за вислугу років з 31.12.2020 на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 2400,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги, примірник детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). До матеріалів справи долучено витяг із журналу обліку прибуткових касових ордерів про сплату позивачем 2400 грн на користь адвоката Топора А.І. Відомості про те, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу в більшому розмірі, в матеріалах справи відсутні, проте в матеріалах справи міститься клопотання про стягнення за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1600 грн, зважаючи на принцип співмірності. З огляду на вказані обставини суд вважає доведеними та такими, що належать стягненню на користь позивача, пропорційно до частини задоволених вимог, витрати у сумі 1200 грн, позаяк є співмірним відповідно до критеріїв ч. 5. ст. 134 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково.

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.09.2021 №55 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність у неврахуванні вислуги років у пільговому обчисленні та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за вислугу років з 31.12.2020 на підставі п.«а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 454 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1200 грн.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538].

Судове рішення складене 10.12.2021

Суддя Лариса ТРОФІМОВА