Рішення № 102226489, 06.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року справа № 580/1836/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білоноженко М.А.

за участю:

секретаря судового засідання – Хіврич В.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Топора А.І.,

представника відповідачів - Желізняк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 21.04.2020р. №781 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування дисциплінарного стягнення стосовно капітана поліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №107 о/с від 27.04.2020 в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- поновити на службі в поліції капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 01.07.2011р. він проходив службу в органах внутрішніх справ, з 17.11.2017р. в Національній поліції на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції ГУНП в Черкаській області. Вказано, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності слугував висновок дисциплінарної комісії стосовно дій, сутність яких полягає у невиконанні чи неналежному виконанні позивачем службової дисципліни, що свідчить про низькі морально-ділові якості позивача, які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. В ході проведення службового розслідування, особи які його проводили вказують, що позивачем, допущене порушення вимог ст. 15 Конвенції про права осіб з інвалідністю та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відносно громадянки ОСОБА_2 , яка має тяжке психічне захворювання, що виражалися у веденні розмови сексуального, непристойного характеру з останньою, застосування відеозйомки в ході розмови на власні мобільні телефони, факти яких, мали місце, нібито, після обслуговування виклику, зареєстрованого до ITC ІПНП за №1517, а також те, що один із відеозаписів, який був знятий, розміщений у соціальний мережі «Facebook», набув широкого розголосу.

Крім того, позивач вказує, що дисциплінарною комісією не взято до уваги наявність пом`якшуючих обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», а саме попередньої бездоганної поведінки, оскільки на момент проведення службового розслідування у позивача відсутнє будь яке дисциплінарне стягнення та високі показники виконання службових повноважень. Не взято до уваги те, що в період з 14.11.2014р. по 15.12.2014р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, із забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції: м. Авдіївка, Донецька область. Крім того, позивача нагороджено медаллю «Захисника Вітчизни», за особисту мужність і високий професіоналізм, виявленні в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (Указ Президента України №316\2015 від 08.06.2015р.). Нагороджено відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» (Указ Президента України від 17.02.2016 №53/2016). Відтак, на думку позивача, проведене відповідачем службове розслідування за результатами якого до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з поліції є неповним, необ`єктивним, без з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.

В судових засіданнях позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.07.2020р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що перебуваючи в с. Нечаївка, після виявлення та фіксації скоєного кримінального правопорушення, тобто після обслуговування виклику ОСОБА_3 , до лейтенантів поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та капітана поліції ОСОБА_1 звернулась місцева жителька гр. ОСОБА_6 , яка почала вести з поліцейськими розмову інтимного характеру. Лейтенанти поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , без згоди ОСОБА_2 , використали носії відеозапису не здійснюючи повноваження пов`язані з роботою СОГ, при цьому не повідомили останню про застосування до неї відео зйомки, порушуючи права і свободи ОСОБА_2 , принижуючи її честь та гідність й не контролюючи свою поведінку, почуття та емоції здійснювали бесіду сексуального, непристойного характеру, яку знімали на свої мобільні телефони. Отже капітан поліції ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», п. 11 та 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, проявив свою бездіяльність, черствість, терпимо віднісся до дій лейтенантів поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не вжив заходів щодо припинення порушення ними прав і свобод ОСОБА_2 і не доповів про це своєму керівникові. Дисциплінарний проступок з боку капітана поліції ОСОБА_1 визнається його бездіяльністю, що призвело до порушення лейтенантами поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 службової дисципліни, що підриває авторитет поліції, шляхом розповсюдження відзнятого ОСОБА_5 відео з ОСОБА_2 , в результаті чого його було розміщено у соціальній мережі Facebоок, де набуло широкого розголосу та в край негативно сприйнято населенням.

В судових засіданнях представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позов.

В судовому засідання 06.08.2020р. продовжено строк підготовчого провадження.

07.09.2020р. ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно послужного списку позивача, з 01.07.2011р. він проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 17.11.2017р. в Національній поліції на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції ГУНП в Черкаській області.

На підставі наказу ГУНП в Черкаській області №962 розпочато службове розслідування за результатами якого начальником ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 затверджено висновок службового розслідування.

Так, із матеріалів службового розслідування встановлено, що 07.03.2020р. до відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП надійшло повідомлення гр. ОСОБА_3 про те, що близько 21.00 год. 07.03.2020р. гр. ОСОБА_8 перебуваючи в с. Нечаївка Черкаського району здійснив два постріли з травматичної зброї в бік її сина гр. ОСОБА_9 та завдав останньому тілесні ушкодження. Вказане повідомлення Черкаським районним відділенням поліції зареєстровано до ITC ІПНП за №1517, а на місце події, на службовому автомобілі Renault Kangoo р.н. НОМЕР_1 направлено слідчо-оперативну групу, у складі лейтенантів поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та капітана поліції ОСОБА_1 , якими на місці події зібрано всі необхідні матеріали та у ОСОБА_8 вилучено пістолет ZORAKI MOD 9 1-4- НОМЕР_2 .

Також у висновку службового розслідування зазначено, що вищезазначені працівники слідчо-оперативної групи перебуваючи в с. Нечаївка, після виявлення та фіксації скоєного кримінального правопорушення, тобто після обслуговування виклику ОСОБА_3 , до лейтенанта поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та капітана поліції ОСОБА_1 звернулась місцева жителька гр. ОСОБА_2 , яка почала вести з поліцейськими розмову інтимного характеру, однак лейтенанти поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без згоди ОСОБА_2 використали носії відеозапису, не здійснюючи повноваження пов`язані з роботою СОГ, при цьому не повідомили останню про застосування до неї відео зйомки.

У матеріалах службового розслідування зазначено, що під час розмови з ОСОБА_2 , лейтенанти поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , порушуючи права і свободи ОСОБА_2 , принижуючи її честь та гідність, не контролюючи свою поведінку, почуття та емоції, здійснювали бесіду інтимного, непристойного характеру, яку знімали на свої мобільні телефони. При цьому, лейтенанти поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скориставшись емоційним розладом, неадекватною поведінкою та порушенням мислення ОСОБА_2 , задавали останній провокативні питання, які принижують її гідність.

Таким чином службовим розслідуванням встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 у порушення вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», п. 11 та 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, проявив свою бездіяльність, черствість, терпимо віднісся до дій лейтенантів поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не вжив заходів щодо припинення порушення ними прав і свобод ОСОБА_2 і не доповів про це своєму керівникові.

Зокрема, дисциплінарний проступок з боку капітана поліції ОСОБА_1 визнається його бездіяльністю, що призвело до порушення лейтенантами поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 службової дисципліни, що підриває авторитет поліції, як наслідок, лейтенант поліції ОСОБА_5 розповсюдив відзняте ним відео з ОСОБА_2 , в результаті чого його було розміщено у соціальній мережі Facebоок, де набуло широкого розголосу та в край негативно сприйнято населенням.

Крім того, у висновку службового розслідування зазначено, що опитана у ході проведення службового розслідування гр. ОСОБА_2 , яка пояснила, що вона перебуває на обліку у лікаря психіатра. 08.03.2020р. після вжиття близько 2 л пива вона вийшла зі свого дому та рухаючись по одній з вулиць с. Нечаївка помітила поліцейських, з якими у подальшому розпочала розмову інтимного характеру. У свою чергу поліцейські підтримали розмову та почали спонукати її інтимних стосунків. Під час розмови вона, також розповіла про вул. Грибоєдова у м. Черкаси. З даного вона пояснила, то близько 7 років назад вона зверталась із заявою до Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області. У своєму пояснення ОСОБА_10 вказала, що їй не було відомо, що поліцейські здійснюють відео зйомку їхньої розмови та з даного приводу вона дозвіл не надавала.

Також у ході проведення службового розслідування опитана мати ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_11 , яка пояснила, що ОСОБА_2 має психічні розлади та у Черкаській обласній психіатричній лікарні їй встановлено діагноз: F2.1.0 (Шизофренія).

Як видно із висновку службового розслідування, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана поліції ОСОБА_1 є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні ним службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.

Наказом ГУ НП в Черкаській області від 21.04.2020р. №781 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ч. 1 ст. 6, ч. 1, 4 ст. 7, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2, 3, 6, 7, 11 та 13 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статут Національної поліції України, абзаців 3, 6, 7, 8, 10 ч. 1 та абзацу 1 ч. 2 розділ II, абзаців 1 п. 2, п. 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських; затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст. 38 та 39 Закон України «Про запобігання корупції», ст. 15 Конвенції про права осіб інвалідністю, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Присяги поліцейського та своїх посадових інструкцій, інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділ поліції ГУНП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Черкаській області від 27.04.2020р. №107 о/с, позивача - капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 27.04.2020р.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015р. (далі - Закон №580-VIIІ), а також Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIIІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Частиною 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна – дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст. 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльності невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Частиною 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом із матеріалів справи, підставою для притягнення позивача - капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, слугував висновок дисциплінарної комісії про те, що позивач нібито проявив свою бездіяльність, черствість, терпимо віднісся до протиправних дій інших працівників поліції, не вжив заходів щодо припинення порушення ними прав і свобод ОСОБА_2 і не доповів про це своєму керівникові, як наслідок, відзняте іншим працівником поліції ОСОБА_5 відео з гр. ОСОБА_2 було розміщено у соціальній мережі «Facebоок», де набуло широкого розголосу та в край негативно сприйнято населенням.

Однак, під час розгляду справи по суті судом здійснено огляд відео- та аудіозаписів розмови інтимного та непристойного характеру із гр. ОСОБА_2 , з якого вбачається ведення з нею діалогу (розмови) лише працівником поліції - лейтенантом поліції ОСОБА_5 , однак на зазначених записах не міститься будь-яке зображення або голос позивача - капітана поліції ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність у його діях дисциплінарного проступку, яке описано у матеріалах службового розслідування.

Вищевказана обставина також знайшла своє підтвердження шляхом співставлення відеозаписів наданих як представником відповідача так і позивачем, оскільки відеозапис, який наданий позивачем, підтверджує присутність в службовому автомобілі лише одного із працівників поліції ОСОБА_5 , за відсутні зображення або голос позивача ОСОБА_1 .

Крім того, в ході розгляду справи по суті, судом допитано в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зокрема, показами свідка ОСОБА_4 не підтверджено присутність позивача ОСОБА_1 на місці події під час розмови інтимного та непристойного характеру із гр. ОСОБА_2 . Також свідком ОСОБА_5 показано, що він не знав де знаходився позивач ОСОБА_1 під час цієї розмови та наголосив, що позивач дійсно не брав участь у вказаній розмові, а де знаходився - не пам`ятає.

Судом також враховано пояснення начальника слідчого відділу Черкаського РВ поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_12 , згідно яких, позивач ОСОБА_1 неодноразово телефонував йому та доповідав обставини та дії проведеної роботи. ОСОБА_1 отримував від нього вказівки та доповідав про їх виконання, телефонних дзвінків було дуже багато, на протязі всього часу обслуговування та документування кримінального провадження. Періодичне спілкування у сукупності тривало декілька годин.

Отже, доводи представника відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 є учасником вищезазначеної події з інтимного та непристойного спілкування з гр. ОСОБА_2 , що мало місце у ніч з 07.03.2020р. на 08.03.2020р. у с. Нечаївка Черкаського району, не приймається судом до уваги, оскільки факт перебування позивача з 08.00 год. 07.03.2020 у добовому чергуванні у складі слідчо-оперативної групи разом із лейтенантами поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також здійснення ним виїзду разом із вказаними працівниками поліції на викликом у с. Нечаївка Черкаського району на службовому автомобілі Renault Kangoo р.н. НОМЕР_1 – не свідчить про дійсну участь позивача та його безпосереднє перебування/участь саме під час розмови інтимного та непристойного характеру із гр. ОСОБА_2 , що на думку суду є виключно припущенням дисциплінарної комісії.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає в діях позивача ОСОБА_1 ознак вчинку, що дискредитують звання працівника органів поліції, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт вчинення безпосередньо позивачем діянь, що здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та безпосередньо органів поліції, а також викликати суспільний резонанс. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення іншими працівниками поліції, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим разом із прийнятими на підставі нього рішень, оскільки обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Натомість висновок службового розслідування відповідачем мотивовано загальними формулюваннями, без зазначення конкретних доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Таким чином, відповідачем не надано будь-яких доказів дійсної присутності позивача ОСОБА_1 під час вищезазначеної події (з інтимного та непристойного спілкування з гр. ОСОБА_2 ), а наявні у матеріалах адміністративної справи докази спростовують висновки службового розслідування про нібито прояву позивачем бездіяльності, черствості, терпимого відношення до протиправних дій інших працівників поліції.

Крім того, судом також враховано, що відповідно до п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є, зокрема високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород.

Так, із матеріалів справи судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 згідно Указу Президента України від 08.06.2015р. нагороджено медаллю «Захисника Вітчизни», а також його нагороджено відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», згідно Указу Президента України від 17.02.2016р. №53/2016, як наслідок, висновок службового розслідування про те, що дисциплінарною комісією не встановлення обставин, що пом`якшують відповідальність позивача відповідно ст. Дисциплінарного статуту Національної поліції України, суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність у позивача 2 державних нагород від Президента України є обставинами, що дійсно пом`якшують його відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Таким чином, відповідачем застосовано до позивача найсуворіший захід дисциплінарного стягнення (звільнення з посади), за наявності обставин, що пом`якшують його відповідальність та за відсутності на те правових підстав притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, тому суд дійшов висновку, що наказ ГУНП в Черкаській області від 21.04.2020р. №781 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача є протиправним та підлягає до скасування.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом «а» частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 3933-ХІІ від 04.02.1994, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено у статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Оскільки наказ ГУНП в Черкаській області №107 о/с від 27.04.2020р. прийнято у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного на підставі іншого наказу від 21.04.2020р. №781, який суд за наслідками розгляду даної справи дійшов висновку скасувати, тому вищезазначений наказ ГУНП в Черкаській області №107 о/с від 27.04.2020р. в частині звільнення зі служби в поліції суд вважає також протиправним та таким, що належить скасувати.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд зауважує, що із аналізу норм статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення факту незаконного звільнення, орган, який вирішує спір, поновлює особу на посаді, яку вона займала до звільнення.

Враховуючи встановлений судом факт незаконного звільнення позивача, суд дійшов висновку поновити позивача на попередній посаді - інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області

Суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13).

Нормативним актом, що визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області про доходи №176 від 14.05.2020р. (а.с.34) позивачу нарахована заробітна плата за лютий – березень 2020 року (останні 2 місяці перед звільненням) — 23 725,94 грн., кількість робочих днів у лютому – березні 2020 року - 41 день. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить — 578,68 (23 725,94 грн. / 41) грн.

Період вимушеного прогулу з 28.04.2020р. (наступний день після звільнення) до 06.08.2021р. (дата ухвалення рішення суду в цій справі) становить 319 робочих днів.

Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 184 598,92 ?грн. (578,68 грн. х 319 робочий день).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019р. у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Отже, стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

При обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць судом враховано вимоги п.8 Порядку №100 щодо порядку обрахунку середньомісячного числа робочих днів. Середня кількість робочих днів за повні календарні місяці у період з 28.04.2020р. до 06.08.2021р. становить - 20,73.

Керуючись ст. 371 КАС України, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11996 грн. 04 коп. (578,68 грн. * 20,73).

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 16.06.2020р. №0.0.1737367205.1, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 840,80 грн.

Стосовно розподілу судових витрат, у зв`язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 1600 грн. представником позивача до позову додано: договір про надання професійної правничої допомоги від 28.01.2021р., згідно п.4.1.2 ч.4 якого вартість послуг адвоката за участь у кожному судовому засіданні складає - 800 грн., опис робіт, згідно якого послуги адвоката з представництва інтересів позивача у судових засіданнях — 28.01.2021р. та 03.08.2021р. - 800 грн. за кожне засідання, а також квитанції до прибуткового касового ордеру №4, 37 від 28.01.2021р. та 03.08.2021р. відповідно.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1600 грн., суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що заявником підтверджено повноваження як представника позивача у відповідності до положень договору про надання правової допомоги від 28.01.2021р., п.4.1.2 ч.4 якого обумовлює вартість послуг адвоката, з представництва інтересів позивача у судових засіданнях яка складає - 800 грн. за кожне судове засідання, а на підтвердження сплати коштів за правничу допомогу адвоката надано квитанції до прибуткового касового ордеру №4, 37 від 28.01.2021р. та 03.08.2021р. відповідно на суму 800 грн. кожна, із відповідним посиланням на вищевказаний договір правової допомоги.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1600 грн. є документально підтвердженим та доведеним, у зв`язку із чим підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 21.04.2020р. №781 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині застосування дисциплінарного стягнення стосовно капітана поліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №107 о/с від 27.04.2020р. в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Поновити на службі в поліції капітана поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ - 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.04.2020р. по 06.08.2021р. в сумі 184598 (сто вісімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 92 коп. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на службі в поліції на посаді інспектора слідчого відділення Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11996 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 04 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ - 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко

Повний текст рішення складено 24.12.2021р.