Рішення № 102226287, 24.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 грудня 2021 року № 520/20577/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зарахування періоду роботи з 19.01.1987 року по 03.05.1987 року, з 10.07.1989 року по 31.12.1997 року ОСОБА_1 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати та стажу роботи на шахті ім. Гайовового з 19.01.1987 року по 03.05.1987 року, з 10.07.1989 року по 31.12.1997 року згідно вимог Закону України “ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- згідно вимог ст.139 КАС України витрати по сплаті судового збору прошу стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно не враховано періоди роботи з 19.01.1987 по 03.05.1987 та з 10.07.1989 по 31.12.1997 до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Вказує що у цій період він працював на шахті ім. Гайового, що підтверджується записами в трудовій книжці та архівними довідками.

Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 25.10.2021 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач з 13.04.2021 року перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком но списку № 1 відповідно до п. 1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою в якій просив роз`яснити щодо нарахування та призначення йому пенсії згідно трудового стажу, та чи було йому враховано до стажу згідно права на пільгову пенсію за списком №1.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було надано на відповідь про те, що враховано періоди пільгового стажу за списком №1 з 01.01.1998 по 15.06.2006, з 30.10.2006 по 26.02.2007, з 21.11.2008 по 28.02.2009, з 01.03.2010 по 31.05.2010 та з 11.01.2011 по 28.02.2011 за індивідуальними відомостями про застраховану особу, в яких відображено відомості по спеціальному стажу.

Періоди роботи з 19.01.1987 по 03.05.1987 та з 10.07.1989 по 31.12.1997 зараховано до загального страхового стажу згідно записів трудової книжки.

Також було повідомлено, що для зарахування цього періоду у пільговий стаж, як працівника, зайнятого повний робочий день на підземних роботах необхідно надати довідку, видану згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (додаток № 5).

Вказує, що при звернені з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 не було надано довідок від 24.06.2021 року № 16-07-09/1129-П-547/01, від 24.06.2021 року № 16-07-09/1129-П-547/02, від 24.06.2021 року № 16-07-09/1129-11-547/03, які ним надано разом з позовом до суду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , відповідно до рішення №204050005193, з 12.04.2021 р. призначено пенсію за віком (робота за списком №1) та перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в харківській області (а.с.18).

19 липня 2021 року звернувся до відповідача з заявою у якій просив надати йому роз`яснення щодо нарахування та призначення йому пенсії згідно трудового стажу та чи було йому зараховано до стажу згідно права на пільгову пенсію за списком №1. Також просив надати відповідь у письмовому вигляді на його адресу згідно Закону України «Про звернення громадян» (а.с.36).

Суд зазначає, що жодних додаткових документів подана заява не містила.

Листом від 20.08.2021 № 2000-0210-8/107623 позивача повідомлено, що йому враховано періоди пільгового стажу за списком № 1: з 01.01.1998 по 15.06.2006, з 30.10.2006 по 26.02.2007, з 21.11.2008 по 28.02.2009, з 01.03.2010 по 31.05.2010 та з 11.01.2011 по 28.02.2011 за індивідуальними відомостями про застраховану особу, в яких відображено відомості по спеціальному стажу.

Періоди роботи з 19.01.1987 по 03.05.1987 та з 10.07.1989 по 31.12.1997 зараховано до загального страхового стажу згідно записів трудової книжки.

Також повідомлено, що для зарахування цього періоду у пільговий стаж, як працівника, зайнятого повний робочий день на підземних роботах, йому необхідно надати довідку, видану згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (додаток № 5) (а.с.19).

Позивачем, як він вважає, для підтвердження неврахованого пільгового стажу до матеріалів справи надано копії архівних довідок від 24.06.2021 року № 16-07-09/1129-П-547/01, від 24.06.2021 року № 16-07-09/1129-П-547/02, від 24.06.2021 року № 16-07-09/1129-11-547/03 (а.с.20-21, 23, 24-25).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач вказані довідки надавав до пенсійного органу або при призначенні пенсії або при зверненні з заявою від 19.07.2021. Будь-яких рішень пенсійного органу з приводу відмови у зарахуванні пільгового стажу на підставі вищевказаних довідок чи відмови у його зарахуванні суду не надано, а представник відповідача вказав, що таких рішень не приймалось, оскільки позивач до органів пенсійного фонду з цього приводу з письмовими заявами не звертався.

При вирішенні даної справи суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина четверта статті 125 Конституції України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як встановлено судом з письмовою заявою чи зверненням з приводу зарахування пільгового страхового стажу позивач до пенсійних органів не звертався. Будь-яких рішень пенсійний орган з приводу відмови у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 19.01.1987 по 03.05.1987 та з 10.07.1989 по 31.12.1997 відповідач не приймав.

За таких обставин, станом на момент прийняття рішення судом не встановлено існування рішень, вчинення дій чи бездіяльності відповідача, щодо зарахування пільгового стажу чи відмови у зарахуванні періоду роботи з 19.01.1987 по 03.05.1987 та з 10.07.1989 по 31.12.1997 до пільгового стажу позивача, які б стосувались прав, свобод чи охоронюваних інтересів позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24 грудня 2021 року.

Суддя Бадюков Ю.В.