Рішення № 102225138, 25.11.2021, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6712/17

Провадження № 2/362/96/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретаря судового засідання – Яренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Васильківська міська рада Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта та скасування державної реєстрації земельних ділянок,-

в с т а н о в и в:

18.12.2017 р. до суду звернулась позивач з зазначеним позовом, обгрунтовуючи його тим, що 21.01.1999 р. на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для його видачі є рішення Васильківської міської ради від 23.12.1997 р. № 369. Відповідно до листа архівного відділу Васильківської міської ради Київської області від 26.09.2017 р. рішення Васильківської міської ради № 369 від 23.12.1997 р. відсутнє. Наявне рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 369 від 23.12.1997 р. «Про розгляд заяв громадян про надання земель у користування житлових будинків, ведення підсобного господарства, городництва», однак даних стосовно ОСОБА_2 у даному рішенні не виявлено. Окрім того, по факту підробки офіційних документів, а саме державного акту на право власності на земельну ділянку, СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12017110140000251 від 18.02.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Разом з тим, ОСОБА_2 здійснила відчуження земельної ділянки своєму синові ОСОБА_4 . Надалі ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку ОСОБА_3 .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 26.01.2018 р. провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання.

14.03.2018 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області подано пояснення третьої особи щодо позову, в яких представник Васильківської міської ради позовні вимоги підтримав, оскільки вони підтвердженні доказами.

12.05.2020 р. ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Васильківська міська рада Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта та скасування державної реєстрації земельних ділянок – ОСОБА_1 , в якості правонаступника позивача ОСОБА_5 .

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи судом повідомлена належно.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена судом належно, подала до суду письмову заяву, в якій просила слухати справу без її участі, позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце розгляду справи судом повідомлена належно.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належно.

Представник Васильківської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належно, подав до суду заяву, в якій просив слухати справу його відсутністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено наступне.

Копією рішення сесії Васильківської міської ради від 25.10.2013 р. позивачу ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (під існуючим землеволодінням) по АДРЕСА_2 .

Відповідно до вищевказаного рішення, на замовлення позивача ОСОБА_5 було розроблено проет землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із копії рішення № РВ-3200495172017 від 01.03.2017 р., позивачу ОСОБА_5 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через перетин з іншою ділянкою.

Відповідачу ОСОБА_2 відведено у приватну власність земельну ділянку, що розташована на території АДРЕСА_1 , призначення: для будівництва житлового будинку, площею 0,10 га, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії КВ 3363.

Проте відповідно до копії довідки архівного відділу Васильківської міської ради Київської області від 26.09.2017 р. № 268/06-07, рішення Васильківської міської ради № 369 від 23.12.1997 р. відсутнє. Наявне рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 369 від 23.12.1997 р. «Про розгляд заяв громадян про надання земель у користування житлових будинків, ведення підсобного господарства, городництва», однак даних стосовно ОСОБА_2 у даному рішенні не виявлено.

Із копії листа відділу Держгеокадастру у Васильківському районі від 20.04.2018 р. № 29-10-0.24-123/107-18, державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , на ім`я відповідача ОСОБА_2 не виявлено, а також у місцевому Фонді документації із землеустрою технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на ім`я відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , відсутня.

Як вбачається із витягу з ЄРДР, Васильківським відділом поліції Головного управління НП в Київській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12017110140000251 від 16.02.2017 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

12.09.2017 р. зареєстровано право власності за третьої особою - ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером № 3210700000:13:013:0026, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2019 р. витребувано з відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області завірені копії технічної документації із землеустрою (проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки) виготовленої на ім`я ОСОБА_2 , матеріалів про присвоєння кадастрового номеру та державної реєстрації щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3210700000:13:013:0026; витребувано з СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області (08600, м. Васильків, вул. Покровська,4) належним чином завірену копію державного акту серії КВ 3363 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що був виданий 21.01.2009 року на ім`я ОСОБА_2 ; витребувано у приватного нотаріуса Васильківського районного міського нотаріального округу Бобкової Ірини Олександрівни належним чином завірену копію державного акту серії КВ 3363 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що був виданий 21.01.2009 року на ім`я ОСОБА_2 .

На виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2019 р. :

головним управлінням Держгеокадастру у Київській області надано лист від 27.08.2019 р. № 04-15/1628, відповідно до якого у місцевому Фонді документації із землеустрою технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на ім`я відповідача ОСОБА_2 матеріалів про присвоєння кадастрового 3210700000:13:013:0026 номеру та державної реєстрації щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , відсутня;

приватним нотаріусом Бобковою І.О. надано лист від 28.08.2019 р. № 445/01-16 відповідно до якого, слідчим СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області майором поліції Дмитровим М.В. було здійснено вилучення оригіналів документів, а саме: Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 04.12.2015 р., зареєстрованого в реєстрі за № 966 та оригіналів документів на підставі, яких було посвідчено цей договір.

Ухвалами Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2020 р., 09.03.2021 р. витребувано з СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області належним чином завірену копію державного акту серії КВ 3363 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що був виданий 21.01.2009 р. на ім`я ОСОБА_2 , а також висновок експертного дослідження щодо вказаного державного акту.

Заступником начальника СВ Васильківського ВП ГУНП майором поліції надано матеріали кримінально провадження № 12017110140000251 від 18.02.2017 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Представником позивача 12.07.2021 р. подано заяву про доручення додаткових письмових доказів по справі, а саме – належним чином завіреної копії висновку експерта КНДЕКЦ від 23.12.2019 р. № 17-3/2012.

Як вбачається із копії висновку експерта КНДЕКЦ від 23.12.2019 р. № 17-3/2012, підпис від імені В.Ф. Попович Голови Васильківської міської ради в графі «підпис» в державному акті на право приватної власності на землю серії КВ № 3363 від 21.01.1999 р., виданого гр. ОСОБА_2 , виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Вирішуючи позовні вимоги, суд керується наступним.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до чинної редакції ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В той же час на момент виникнення спірних правовідносин (дати видачі державного акту на право приватної власності на землю) вказана стаття мала іншу редакцію.

Зокрема, згідно частини першої ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 126 ЗК (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До кінця 2012 р. державна реєстрація земельних ділянок та державна реєстрація права власності на земельні ділянки здійснювалась територіальними органами Дерземагенства України.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», а також Закон України «Про державний земельний кадастр» яким запроваджено ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно як єдиної держаної інформаційної системи, яка має містити відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

В той же час відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, до 01.01.2013 р. право власності на землю підтверджувалась Державними актами на право приватної власності на землю (на земельну ділянку).

Відповідно до п.п. 9-10 Розділу VІІ «Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно з п. 2 Розділу VІІ «Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст. 152 та ч. 1 ст. 153 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На думку суду прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного акту у формі рішення призвело протиправного позбавлення позивач права приватної власності на належну йому земельну ділянку, яку було частково безпідставно включено до складу іншої земельної ділянки та передано у комунальну власність, а згодом відчужено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання оскаржуваного акту недійним та скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідача.

Згідно п.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Такі ж положення містить ч.13 ст. 79-1 ЗК України

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 152 ЗК України від 25.10.2001 захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до чинної редакції ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Нормами ч. 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, наведені положення чинного законодавства вказують на те, що скасування державної реєстрації земельної ділянки має наслідком скасування її кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Формування та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:13:013:0026була проведена незаконно, що вбачається з обставин, наведених вище.

Таким чином, державна реєстрація спірної земельної ділянки підлягає скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо них.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З огляду на положення ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» суд має право скасувати державну реєстрацію зазначених земельних ділянок з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок.

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено ті обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог, відповідачем їх не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору сплаченого позивачем при подачі позову в розмірі 1280,00 грн. (документально підтверджені а.с. 1). Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, підстав для звільнення відповідача судом не встановлено, тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії КВ 3363 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , виданий 01.01.2009 р. на ім`я ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 3210700000:13:013:0026).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя Л.М.Кравченко