Рішення № 102224426, 24.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 грудня 2021 року № 520/3575/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А3085 (вул. Артилеристів, буд. 1, с. Дівички, Київська область, 08457, код ЄДРПОУ 26615319) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини А3085, в якому просив суд:

1. визнати протиправною бездіяльність військової частини А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.08.2015 року по 03.10.2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.10.2017 року, з урахуванням додаткових видів винагороди;

2. зобов`язати військову частину А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.08.2015 року по 03.10.2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.10.2017 року, з урахуванням додаткових видів винагороди;

3. визнати протиправною бездіяльність військової частини А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2006 року по 03.10.2017 рік;

4. зобов`язати військову частину А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 31.03.2006 року по 03.10.2017 рік;

5. визнати протиправною бездіяльність військової частини А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

6. зобов`язати військову частину А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

7. визнати протиправною бездіяльність військової частини військової частини А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", та виплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що складає повних 17 років;

8. зобов`язати Військову частину А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, що складає повних 17 років, та включенням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині А3085 та був звільнений з військової служби з 03.10.2017. У 2015 році позивач отримав посвідчення учасника бойових дій. Позивач вважає, що при звільненні йому неправомірно не проведено розрахунок та виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої чинним законодавством, та індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2006 по 03.10.2017 року, а також грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки відповідачем виплачено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено без урахування до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.

Ухвалою судді від 10.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, витребувано у відповідача довідки про дати та підстави зарахування та виключення зі списків військової частини, з зазначенням, чи нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення за спірний період, а також зазначенням базового місяця, який підлягає застосовуванню для її обрахунку; довідки про нарахування та виплату позивачу допомоги при звільненні з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.08.2015 року по 03.10.2017 рік із зазначенням складових, з яких визначені відповідні суми зазначених виплат.

Від представника військової частини А3085 надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що позивач не набув права на додаткову відпустку, а невиплата індексації відбулася внаслідок відсутності бюджетного фінансування, призначеного для її виплати у періоди проходження служби позивачем у складі Військової частини А 3085. Позивач не додав належних доказів стосовно невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення з 2015 по 2017 рік, позивач грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік отримав. Одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу виплачено в 2017 році у розмірі 50% місячного грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 29.04.2021 застосовано до відповідача засоби процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання ухвали суду від 10.03.2021 в частині витребування доказів.

Ухвалою суду від 24.05.2021 провадження у справі № 520/3575/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 825/997/17.

24.05.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про скасування штрафу, застосованого ухвалою суду від 29.04.2021.

Ухвалою суду від 25.05.2021 поновлено провадження у справі для вирішення вказаного клопотання.

Ухвалою суду від 25.05.2021 в задоволенні клопотання представника відповідача про скасування штрафу відмовлено. Вказана ухвала набрала законної сили, є чинною.

Ухвалу від 10.03.2021 відповідачем не виконано.

Ухвалою суду від 02.12.2021 поновлено провадження у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 825/997/17.

Ухвалою суду від 07.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів щодо:

- виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди в місяцях, в яких було виплачено допомогу на оздоровлення за відповідні роки та допомогу при звільненні;

- невиплати індексації грошового забезпечення за період з 2006 по 31.12.2015.

У зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду від 23.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки та одноразової грошової допомоги з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 2006 по 31.12.2015 – залишено без розгляду; продовжено розгляд справи в частині вимог, що стосуються ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.08.2015 року по 03.10.2017.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України.

Відповідно до Наказу командира військової частини – польова пошта В2050 (по стройовій частині) №268 від 30.09.2016 старшого прапорщика військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який прибув із військової частини-польова пошта В0414 для подальшого проходження служби, з 30.09.2016 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Отже, позивач проходив службу у військовій частині А3085 (польова пошта В2050) з 30.09.2016 року.

Відповідно до довідки №1863 від 23.07.2019 року Позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

12.08.2015 року Позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

03.10.2017 року старшого прапорщика ОСОБА_1 головного старшину батальйону охорони, звільнено в запас наказом командира 043 ОАБр від 02.10.2017 року №90-РС за підпунктом «а» ч. 6 з урахуванням підпункту «ї» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", шо підтверджується Витягом з наказу військової частини А3085 (по стройовій частині) №245 від 03.10.2017 року.

Як вбачається з копії наказу командира військової частини – польова пошта А 3085 № 245 від 03.10.2017 року, позивачу не було виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій, відомості про виплату (невиплату) позивачу індексації грошового забезпечення зазначений наказ не містить.

Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій, індексації протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі за текстом - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Відповідно до п. 37.11 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказ Міністра оборони України 11.06.2008 № 260, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329, чинної на момент звільнення позивача, особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, зазначеним у пунктах 37.9 та 37.10 цієї Інструкції, що мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, чинного з 20.07.2018, (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відтак, у відповідача наявний обов`язок щодо виплати такої компенсації позивачу за період з 12.08.2015 року по 03.10.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 03.10.2017.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити свою позицію щодо строків звернення позивача до суду із цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

З огляду на зазначене, суд вважає наявними підстави для врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі №620/4218/18, оскільки спірні правовідносини стосуються виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в частині права на отримання компенсації за невикористану додаткову відпустку.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А3085 (вул. Артилеристів, буд. 1, с. Дівички, Київська область, 08457, код ЄДРПОУ 26615319) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.08.2015 року по 03.10.2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.10.2017 року.

Зобов`язати військову частину А3085 (код ЄДРПОУ 26615319) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.08.2015 року по 03.10.2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 03.10.2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2021 року.

Суддя Білова О.В.