Ухвала суду № 102224309, 24.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

24 грудня 2021 р. справа № 520/27893/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини 9951 (4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про: 1) визнання протиправними дій військової частини 9951, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2019 р.; 2) зобов`язання Військової частини 9951 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2019 р., з урахуванням проведених виплат, -

встановив:

Підставами заявленого позову є доводи про те, що військовою частиною із заявником на дату звільнення із військової служби - 09.08.2019р., не проведено повного та остаточного розрахунку по усім платежам, а саме - грошова компенсація за неотримане речове майно виплачена не з урахуванням бажаних заявником закупівельних цін.

Суддя відмічає, що ця вимога заявника витікає із проходження публічної служби.

Відтак, за загальним правилом до таких вимог підлягає застосуванню строк давності звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України, тобто один місяць.

Виняток із цього правила складає, зокрема, вимога про стягнення індексації грошового забезпечення, оскільки індексація нараховується на грошове забезпечення (тобто на винагороду за виконану роботу, плату на працю), і спеціальний закон не містить жодних застережень з даного питання. З цих міркувань суд вважає, що на вимогу про стягнення заробітної плати і на вимогу про стягнення індексації підлягає поширенню правовий режим, ідентичний запровадженому ст.233 Кодексу законів про працю України відносно захисту права на оплату праці.

Водночас із цим, згідно правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2020р. по справі №802/1677/16-а грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби, не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою).

Тому, у силу останньої у часі правової позиції Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про одержання публічним службовців платежів у межах відносин із проходження публічної служби, викладеної у постанові від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Заявник за власним твердженням був звільнений з військової служби 09.08.2019р.

До суду позов поданий лише 20.12.2021р. (за відомостями відбитку штемпелю установи поштового зв`язку на конверті, в якому позов 23.12.2021 р. надійшов до суду), тобто поза межами строку в один місяць від дати звільнення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний позов подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, а викладене у прохальній частині позову клопотання про поновлення цього строку не обґрунтована взагалі жодними доводами і не підтверджена жодними доказами, що суперечить положенням ч.6 ст.161 КАС України.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України.

Зокрема, ч. 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

До того ж, позов підписано представником, але усупереч ч.6 ст.160 КАС України у тексті позову не відображено жодних відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків підписанта або про номер та серію паспорта громадянина України підписанта.

Указана обставина також є недоліком в оформленні позову.

Невідповідність стану оформлення матеріалів позову вимогам ст. 161 КАС України зумовлює залишення позову без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4, 12, 160, 161, 171, 173, 175, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

1.Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду - залишити без задоволення.

2.Позов - залишити без руху.

3.Встановити способом виправлення недоліку - подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду за вимогою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини; позову, оформленого із дотриманням вимог ст.160 КАС України.

4.Встановити строком виправлення недоліку - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.

5.Роз`яснити, що невиправлення недоліку зумовлює прийняття процесуального рішення про повернення позову.

6.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко