Рішення № 102224195, 14.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 грудня 2021 року № 520/10918/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Бідонька А.В. при секретарі судового засідання - Ліпчанській Я.В., за участю: представника позивача - Лишняк І.В., представника відповідача - Милейко К.С., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ФІШІНГ РОІ" (просп. Героїв Сталінграда, буд. 45, оф. 56,м. Харків,61105) до Харківської митниці (вул. Короленка,16-б,м. Харків,61000) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Державної Митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/000286/2 від 19.02.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі.

26.07.2021 року від Слобожанської митниці Дермитслужби, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував вказавши, що в результаті вивчення поданих позивачем до митного оформлення документів, перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено, що задекларований рівень вартості товару нижче, ні жрівень митної вартості на подібні товари, оформлені і митному відношенні іншими митницями ДФС раніше (товар №1, товар №2).

Також вказано, що подані до митного оформлення документи (зовнішньоекономічна угода, інвойс, платіжне доручення стосовно часткової оплати товару, документи стосовно вартості транспортних витрат, експортна ВМД країни відправлення) не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості. Крім того, до митного оформлення подані не всі документи, оскільки відповідно до Договору передбачено, що в момент передачі товару передати покупцю оригінали інвойсів, пакувальних листів, копію експортної накладної та інші документи для розмитнення, однак до митного оформлення експортну накладну не було надано.

Також вказує, що у митній декларації країни відправлення зазначено інший номер коносаменту, аніж той, що був поданий до митного оформлення. Також, позивачем не було надано належного документального підтвердження об`єктивної оцінки наданих транспортно-експедиційних послуг.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.

14.09.2021 позивачем надано відповідь на відзив, в якій вказано, що позивачем надано до митного оформлення всі документи, які підтверджують заявлену вартість імпортованих товарів, отже у митного оформлення були відсутні підстави для витребування додаткових документів, крім того, ні запити митного органу, ні оскаржувані рішення відповідача не містять зазначення про обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів та причин, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору, як і обставин наявності розбіжностей та неточностей в наданих документах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року замінено відповідача у справі №520/10918/21 з Слобожанської митниці Держмитслужби на Харківську митницю (код ЄДРПОУ 44017626).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні в проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову, відзиву на нього, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 11 вересня 2020 року між ТОВ "КОМПАНІЯ ФІШІНГ РОІ" (Покупець) та SHIJIAZHUANG DELLEE MING GARMENTS CO., LTD (Продавець) був укладений Контракт № 8. (а.с. 19-23).

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (SHIJIAZHUANG DELLEE MING GARMENTS CO., LTD) здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару, визначеного у Специфікації № 1 від 11.09.2020р., а саме: Товар №1. Дощові костюми (rain suit) DM164 у кількості 1600 шт. за ціною 4.90$ (доларів США) на загальну суму 7 840.00$ (доларів США); Товар №2. Дощові пончо (rain poncho) DM136 у кількості 2000 шт. за ціною 3.40$ (доларів США) на загальну суму 6 800.00$ (доларів США).

Загальна вартість поставленої продукції згідно специфікації № 1 від 11.09.2020р., яка є невід`ємною частиною Контракту № 8 від 11.09.2020р. складає 14 640.00$ (чотирнадцять тисяч шістсот сорок доларів США).

Оплата здійснена в безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 25.09.2020 в сумі 4392,00 доларів США, від 03.12.2020 в сумі 10 248, 00 доларів США (а.с. 28-29).

Товар ввезено на умовах поставки FOB, згідно INCOTERMS 2010, на виконання умов Контракту від 11.09.2020 № 8 між позивачем та SHIJIAZHUANG DELLEE MING GARMENTS CO., LTD.

До митного оформлення товарів позивачем до митного органу подано 18.02.2020 митну декларацію № UA807170/2021/008998, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору у сумі 14 640.00 долларів США. (а.с. 24-26)

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією № UA807170/2021/008998 позивачем подано: - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 03.12.2020р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 20DM4083 від 11.09.2020р.; коносамент (Bill of lading) № SHAODS171154 від 24.12.2020р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 171154 від 13.02.2020р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) № б/н (до інвойса № 20DM4083) від 03.12.2020р.; платіжні документи, що підтверджують вартість товару № 17JBKLK9 від 25.09.2020р. та № 24JBKLKC від 03.12.2020р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) №8 від 11.09.2020р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору – Специфікація № 1 від 11.09.2020р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 121 від 10.02.2021р.; договір про надання послуг митного брокера № 04-12/18 від 04.12.2018р.; інші некласифіковані документи – тех.докумен. від 11.09.2020р.; копія митної декларації країни відправлення № 223120200004030066 від 16.12.2020р.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів (а.с. 93-99).

На вимогу митного органу декларантом додатково подано наступні документи: лист SHIJIAZHUANG DELLEE MING GARMENTS CO., LTD щодо помилки в назві виробника вказаній на бірці товару; лист від 18.02.2021р. № 3 щодо виробника товару по контракту; лист від 18.02.2021р. № 2 про те, що Покупець та Продавець не являються взаємопов`язаними особами, відсутні обмеження на використання придбаних товарів, Покупець не здійснює будь-яких ліцензійних платежів та роялті, а також про відсутність інших умов та застережень, передбачених ст. 58 МК України (а.с. 43-47).

19.02.2021 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/000286/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2021/00239 (а.с. 16-18).

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем в запиті не зазначено конкретні обставини, які викликали сумніви, а також до яких документів наявні зауваження, оскільки запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів.

Також суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).

Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2021/000286/2 від 19.02.2021.

У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: відповідно до ч.1 ст.337 Митного кодексу (далі -МКУ) перевірка документів та відомостей , які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МКУ. Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме : 1) у митній декларації країни відправлення вказано іншій номер коносаменту, ніж поданий до митного оформлення та зазначений у довідці щодо транспортних витрат, дата оформлення митної декларації країни відправлення раніше, ніж дата оформлення поданого до митного оформлення коносаменту. 2) довідка та рахунок щодо транспортних витрат надані від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданого до митного оформлення коносаменту. Разом з тим договір щодо надання транспортних послуг до митного оформлення декларантом надано не було. Таким чином ця складова митної вартості документально декларантом не підтверджена. 3) у ході митного огляду виявлено що виробник товару відрізняється із заявленим у ВМД. Наявний: «Фужою Ріверсані Вотерпруф Гармент & Бег Мфг, ЛТД», а заявлений (за ВМД): «Shijiazhuang Dell Ming Garments Co., Ltd.».

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор-2006 » та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено , що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 7,51 доларів США/кг, товар 2) 11,80 доларів США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня.

Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № СІА408020/2021/1992 від 22.01.2021, № СІА100130/2020/708978 від 02.12.2020. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 № 689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар) 7,51 доларів США/кг, товар 2) 11,80 доларів США/кг.

Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, а саме те, що у митній декларації країни відправлення вказано іншій номер коносаменту, ніж поданий до митного оформлення та зазначений у довідці щодо транспортних витрат, дата оформлення митної декларації країни відправлення раніше, ніж дата оформлення поданого до митного оформлення коносаменту, суд зазначає наступне.

Так, судом досліджено надані документи та встановлено, що до митного оформлення за кодом «d0705» надавався - кнонсамент зп номером SHAODS171154 від 24.12.2020 у митній декларації країни відправлення вказаний коносамент №ZIMUSNY8690374 (ас. 88).

На думку відповідача, дана розбіжність є суттєвою, так як коносамент це документ, що видається морським перевізником ватажу його відправнику,, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Суд зазначає, такі розбіжності не впливають на визначення достовірності заявленої митної вартості, оскільки є виключно технічними помилками в реквізитах того чи іншого документу, та не містить в собі інформації щодо виду, номенклатури, кількості та вартості товарів, які поставляються. Одночасно з цим, зазначаючи про вказані розбіжності, митним органом не вказано про те, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, та чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, а також які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо зауважень відповідача що дата оформлення митної декларації країни відправлення раніше, ніж дата оформлення поданого до митного оформлення коносаменту, суд зазначає, що зазначені зауваження не впливають на митну вартість товару, не вказують про недійсність чи підробку вказаних документів, оскільки експортна митна декларація посилається на внутрішній транспортний документ, посилань на морський коносамент, виданий перевізником товару експедитору така експортна декларація взагалі не містить. (а.с. 92).

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 53 МК України, копія експортної митної декларації не є документом, який надається обов`язково (тільки в якості додаткового доказу на обґрунтовану вимогу митниці), а морський коносамент взагалі не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Також суд зазначає, що ні позивач ні декларант не могли вплинути на зміст Експортної декларації країни відправлення, оскільки не відповідають за її заповнення, а отже зауваження відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача, що довідка та рахунок щодо транспортних витрат надані від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданого до митного оформлення коносаменту. Разом з тим договір щодо надання транспортних послуг до митного оформлення декларантом надано не було. Таким чином, на думку відповідача, ця складова митної вартості документально декларантом не підтверджена, суд зазначає наступне.

Так, умовами Контракту № 8 від 11.09.2020р. визначено, що продавець поставляє покупцю товар на умовах FOB, згідно INCOTERMS 2010 (пункту 3.1).

Згідно умов поставки FOB (Free on Board / Вільно на борту), згідно INCOTERMS 2010, ФРАНКО БОРТ (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав свої обов`язки поставки, коли товар перейшов на борт судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати і ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець.

За умовами термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне оформлення товару для експорту. Даний термін може застосовуватися виключно у випадках доставки товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар на борту судна, слід застосовувати термін FCA.

Отже, витрати на транспортування товарів до порту, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту вже включені Продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України Товариство не понесло.

Отже, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на відсутність договору про надання транспортних послуг жодним чином не впливає на митну вартість товару, та є безпідставним.

Під час розгляду справи відповідачем також вказано, що на коносаменті наявна печатка ТОВ «Економ-Трейд», згідно якого відбувалась поставка товару (вага брутто 2912кг.) морським транспортом у контейнері TEMU2104334, враховуючи що позивач поніс транспортні витрати по договору з ПП «Транскарго».

З приводу зазначеного судом встановлено, що позивач поніс транспортні витрати, пов`язанні з морською доставкою товару за маршрутом Шанхай-Одеса (конт.), на підставі договору транспортного експедирування укладеного між ТОВ «Компанія Фішінг Роі» (за договором – Клієнт) та ПП «Транскарго» (за договором – Виконавець) від 20.09.2018р. № 09/15-2018.

Крім іншого, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи копією рахунку на оплату № 338 від 10.02.2021р. та платіжного доручення № 594 від 18.02.2021р. на суму 18362,50 грн. Вказані суми транспортних витрат були включені до митної вартості товару, щодо якого було подано митну декларацію №/2021/008998 від 18.02.2021р., для здійснення митного його оформлення.

Окрім того, за умовами вищевказаного Договору транспортного експедирування від 20.09.2018р. № 09/15-2018, визначено, що виконавець за дорученням Клієнта, організовує перевезення вантажів Клієнта морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів, необхідні для виконання доручення Клієнта (підпункт 2.1.1. пункту 2.1 Договору).

Згідно підпункту 2.1.2. пункту 2.1 Договору, виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Клієнта проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

ПП «Транскарго», між ним та ТОВ «Економ-трейд» 05.01.2021р. було укладено договір № 05-01/2021 на надання транспортно-експедиційних послуг, на підставі якого ТОВ «Економ-трейд» здійснювало перевезення товару позивача автомобільним транспортом ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) в межах території України, а саме з міста Одеси до міста Харкова, що підтверджується, зокрема, міжнародною товарно-транспортною накладною № 171154 від 17.02.2021р.

Що стосується наявності печатки ТОВ «Економ-трейд» на коносаменті, суд зазначає, що відповідачем було надано до матеріалів справи лише чорно-білу копію вказаного документу, яка містить відтиск штемпелів митного органу та відтиск печатки ТОВ «Економ-трейд». При цьому, ТОВ «Економ-трейд» проставляло відтиск печатки на копії коносаменту, чим засвідчувало вивантаження товару із конт. на автомобільний транспорт НОМЕР_1 / НОМЕР_2 задля подальшого його транспортування в межах України до кінцевого пункту призначення – місто Харків.

Витрати пов`язані з транспортуванням в межах України, згідно на умовах поставки FOB, згідно INCOTERMS 2010 не повинні включатись до митної вартості товару. В свою чергу, витрати пов`язанні з транспортуванням товару морським транспортом були включені позивачем до митної вартості товару, який підлягав декларуванню, підтверджуючі понесення таких витрат документи були надані і митному органу, і суду до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, більш того, зазначені зауваження не були висловлені митним органом під час здійснення митного оформлення, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України позбавляє права відповідача як суб`єкта владних повноважень посилатися на них.

Щодо доводів митного органу, що у ході митного огляду виявлено, що виробник товару відрізняється із заявленим у ВМД. Наявний: «Фужоу Ріверсані Вотерпруф Гарментс & Бег Мфг, ЛТД», а заявлений (за ВМД): «Shijiazhuang Dellее Ming Garments Co., Ltd.»» як підстава необхідності коригування митної вартості є необґрунтованим, оскільки як вже встановлено судом на електронний запит митниці, декларантом було додатково подано лист Продавця (він же виробник Товару) – SHIJIAZHUANG DELLEE MING GARMENTS CO., LTD в якому повідомлено, що на товарі, який надійшов згідно інвойса № 20DM4083 було помилково вказано на бірці невірного виробника, в зв`язку з чим, вірно вважати виробником Компанію SHIJIAZHUANG DELLEE MING GARMENTS CO., LTD (а.с. 43).

Однак, вказаний лист не був врахований при розгляді митним органом документів наданих для митного оформлення товару, а тому, твердження про розбіжності в назві виробника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Спірне рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджениминаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезених позивачем товарів за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення рішення Слобожанської митниці Державної Митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/000286/2 від 19.02.2021 року відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбаченіМитним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо заяви позивача про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що позивачем було понесено витрати а правову допомогу адвоката, пов`язану з розглядом справи у загальному розмірі 17 000,00 грн., в обґрунтування заявленої вимоги до суду подано договір про надання правової допомоги від 10.09.2021 року , копію завдання (доручення) №1 від 10.09.2021, 21.05.2021 копії актів виконаних робіт №1 від 30.09.2021 №2 від 29.10.2021, №3 від 30.11.2021, №1 від 15.06.2021, копії рахунків на оплату №01/ФР від 30.09.2021, №02/ФР від 29.10.2021, №03/ФР від 30.11.2021, копії платіжних доручень №884, №885, №886 від 06.12.2021, №725 від 16.06.2021.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження понесених витрат, суд зазначає наступне.

Щодо складання позовної заяви, суд вказує, що фактично вона складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також посилань на висновки Верховного Суду, тобто її підготовка не потребувала багато часу, що свідчить про завищення суми витрат, які підлягають сплаті за вказані послуги.

Щодо складання документів, а саме відповіді на відзив та письмових пояснень то суд зазначає, що вони в більшій частині дублюють зміст позовної заяви.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката є надмірною, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу фактично наданих послуг та їх складності, а також є необґрунтованою, оскільки вказані послуги не потребують значної кількості часу.

Суд, враховуючи заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, час витрачений адвокатом на надання послуг , вважає, що заявлена сума 17 000 грн. є неспівмірнимою із фактично наданими послугами, а тому, з урахуванням принципу справедливості та витраченого часу, присуджує на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про розподіл судових витрат, понесених направничу допомогу підлягає частковому задоволенню та стягнення на його користь суми сплачених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ФІШІНГ РОІ" (просп. Героїв Сталінграда, буд. 45, оф. 56,м. Харків,61105) до Харківської митниці (вул. Короленка,16-б,м. Харків,61000) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Державної Митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2021/000286/2 від 19.02.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ФІШІНГ РОІ" витраті зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 грудня 2021 року.

Суддя Бідонько А.В.