Рішення № 102224103, 24.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 р. Справа № 480/8778/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Краснопільської селищної ради (далі - відповідач, Краснопільська селищна рада ), в якій просила:

1) визнати рішення Краснопільської селищної ради Сумської області №463 від 28.05.2021 року "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Краснопільської селищної ради" в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0005 га ріллі, кадастровий номер 5922355100:09:001:0135 протиправним та таким, що піддягає скасуванню;

2) зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 21.04.2021р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: Краснопільська селищна територіальна громада, Краснопільського району Сумської області, земельна ділянка 5922355100:09:001:0135 (бажане розташування згідне графічних матеріалів - додатку до клопотання), для ведення особистого селянськогс господарства орієнтовною площею 2 га.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у розмірі згідно оскаржуваного рішення замість бажаного призвело до безпідставного звуження обсягу прав позивача на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах встановленого законом розміру. Вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 13.09.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач подав до Краснопільської селищної ради заяву, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га ріллі, кадастровий номер 5922355100:09:001:0135, розташованої за межами населеного пункту Краснопільської селищної ради, за результатом розгляду якої рішенням восьмої сесії восьмого скликання № 463 від 28.05.2021 Краснопільська селищна рада надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0005 га ріллі, кадастровий номер 5922355100:09:001:0135, розташованої за межами населеного пункту Краснопільської селищної ради.

Жоден нормативно-правовий акт не зобов`язує органи місцевого самоврядування надавати земельну ділянку саме у розмірі 2 га. а у Земельному Кодексі України зазначено - «не більше 2 га». Права позивача не порушено, оскільки йому надано відповідний дозвіл на 0,0005 га.

Краснопільська селищна рада не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,0005 га, а не 2 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, які можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їхній обов`язковий розмір.

Ухвалами суду від 13.10.2021, 02.12.2021 у відповідача було витребувано додаткові докази у справі, на виконання яких такі докази суду було надано представником відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач подав до Краснопільської селищної ради клопотання від 21.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, кадастровий номер 5922355100:09:001:0135, розташованої за межами населеного пункту на території Краснопільської селищної територіальної громади (а.с.12). При цьому, до клопотання було додано копію паспорту та РНОКПП, графічні матеріали земельної ділянки (а.с.13-14).

Рішенням восьмої сесії восьмого скликання № 463 від 28.05.2021 Краснопільська селищна рада надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0005 га ріллі, кадастровий номер 5922355100:09:001:0135, розташованої за межами населеного пункту Краснопільської селищної ради (а.с.17, 61).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Земельний кодекс України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 2га у відповідності до ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Тобто у своїй заяві позивач вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом України, а саме 2 га.

Водночас, рішенням від 28.05.2021 позивачу було виділено земельну ділянку орієнтовною площею 0,0005га.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №379/656/16-а, на яку відповідач посилається у відзиві в обґрунтування своїх заперечень, Верховний Суд дійсно дійшов висновку, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Разом з тим, вказаного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на те, що при прийнятті рішення про надання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою у меншому розмірі, ніж просив позивач, відповідачем було враховано пропозицію № 2 від 28.03.2016 постійної комісії Петрівської сільської ради з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування, згідно з якою з метою першочергового забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції, які є постійними жителями села, вказана комісія пропонує сесії Петрівської сільської ради: надавати дозвіл учасникам антитерористичної операції, які мають право на першочергове відведення земельних ділянок відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на розроблення проектів землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення Петрівської сільської ради для ведення особистих селянських господарств, у таких розмірах: учасникам антитерористичної операції, які зареєстровані та постійно проживають на території Петрівської сільської ради у розмірі 2,00 га; учасникам антитерористичної операції, які не є постійними жителями села Петрівське у розмірі 1,00 га.

Водночас у даній справі, у протоколі засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення у даній справі (а.с.60), при розгляді питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу доповідач Гавенко І.В. без будь-якого обґрунтування зазначив, що на засіданні постійної комісії селищної ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища було рекомендовано надати громадянам, які звернулися, дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Краснопільської сільської ради площею 5кв.м., у зв`язку з чим було вирішено врахувати такі пропозиції вказаної комісії та проголосовано прийняти спірне у даній справі рішення.

Як вбачається з протоколу засідання вказаної постійної комісії селищної ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища (а.с.69, 71), доповідач Гавенко Іван Васильович - начальник відділу земельних відносин, архітектури та містобудування, повідомив про необхідність розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Краснопільської селищної ради» та рекомендував надати заявникам по 5 кв.м.

Тобто жодних обґрунтувань надання особам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Краснопільської селищної ради саме 5 кв.м., а не 2га, доповідачем не зазначено.

Таким чином, ні в оскаржуваному рішенні, ні у протоколі засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення, ні у протоколі засідання вказаної постійної комісії селищної ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, підприємництва, містобудування, будівництва, сфери послуг, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, не міститься обґрунтування підстав, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею саме 2га. Відповідачем не доведено обмеження позивачу права на розроблення проекту землеустрою на площу земельної ділянки, зазначену в заяві, і яка не перевищує гранично допустиму площу такої земельної ділянки, передбачену чинним законодавством на час розгляду заяви відповідачем.

Відтак, доводи відповідача з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2019 року у справі №379/656/16-а, не приймаються судом до уваги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи, що відповідач безпідставно зменшив оскаржуваним рішенням площу бажаної земельної ділянки у розмірі 2га, на отримання якої позивач подав заяву, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині, що стосується надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0005га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту Краснопільської селищної ради не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вбачає необхідним визнати таке рішення у вказаній частині протиправним, скасувавши його, та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 21.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту Краснопільської селищної ради, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовні заяві представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складають: 908,00грн. - сплачений судовий збір та 24 131,50грн. витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Абідовим Родіоном Тимуровичем (далі - адвокат, Абідов Р.Т.).

Адвокатом для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 10.06.2021, укладеного між адвокатом Абідовим Р.Т. та позивачем (а.с.18-21, далі - Договір), Додаткову угоду №1 від 30.07.2021, укладену між адвокатом Абідовим Р.Т. та позивачем (а.с.22, далі - Додаткова угода), попередній розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи від 31.08.2021 (а.с.30-32, далі - Попередній розрахунок), акт приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2021 (а.с.26-27, далі - Акт приймання-передачі наданих послуг), ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.28) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.29).

Згідно п.п.1.1 Договору позивач доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п.п.2.2 Договору адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги:

- представництво інтересів Клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, міліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян;

- збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення;

- використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України;

- виконання інших дій, передбачених законодавством.

Згідно п.п.4.3, 4.4 Договору виконання зобов`язань, визначених цим Договором, підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами на вимогу адвоката в трьох денний термін після надання послуг. У випадку, якщо адвокат після закінчення цього терміну, не отримає від клієнта підписаний Акт або мотивовану відмову від його підписання, сторони визнають, що Акт вважається підписаним, а послуги наданими адвокатом і прийнятими позивачем якісно та в повному обсязі, на умовах, визначених Договором.

Позивач сплачує адвокату гонорар в національній валюті України, готівкою або шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Замовника в сумі згідно Акту (Актів) приймання наданих послуг в 30-ти денний строк з дня винесення остаточного рішення по справі, яке набрало законної сили.

Так, між позивачем та адвокатом було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому вказано, що у період з 10.06.2021 по 31.08.2021 адвокат надав позивачу наступні послуги з правової допомоги по справі “Щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: Краснопільська селищна територіальна громада, Краснопільського району, Сумської області, земельна ділянка 5922355100:09:001:0135 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га” передбачені Договором від 10 червня 2021 року, на підставі чого розраховано розмір гонорару:

1) зустріч, надання правової інформації, консультації і роз`яснень із правових питань клієнту, узгодження правової позиції щодо ненадання відповіді на клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: Краснопільська селищна територіальна громада, Краснопільського району, Сумської області, земельна ділянка 5922355100:09:001:0135 (бажане розташування згідно графічних матеріалів додатку до клопотання), для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га від 21.04.2021 - з розрахунку 1 година часу з сумою гонорару в 1189,50грн.;

2) підготовка та подання скарги щодо ненадання відповіді на клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою: Краснопільська селищна територіальна громада, Краснопільського району, Сумської області, земельна ділянка 5922355100:09:001:0135 (бажане розташування згідно графічних матеріалів - додатку до клопотання), для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га від 14 червня 2021р. - з розрахунку 2 години часу з сумою гонорару в 2379,00грн.;

3) отримання, ознайомлення та правовий аналіз рішення №463 від 28.05.2021 року - з розрахунку 1 година часу з сумою гонорару в 1189,50грн.;

4) зустріч, надання правової інформації, консультації і роз`яснень із правових питань клієнту, узгодження правової позиції щодо рішення №463 від 28.05.2021 року - з розрахунку 1 година часу з сумою гонорару в 1189,50грн.;

5) підготовка та подання адміністративного позову визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - з розрахунку 4 години часу з сумою гонорару в 6000грн.;

Дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд відмічає, що перераховані в описі виконаних адвокатом робіт такі види послуг, як зустріч, надання правової інформації, консультації і роз`яснень із правових питань клієнту, узгодження правової позиції щодо спірного питання; отримання, ознайомлення та правовий аналіз рішення №463 від 28.05.2021 року; написання скарги, зустріч, надання правової інформації, консультації і роз`яснень із правових питань клієнту, узгодження правової позиції щодо спірного питання не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, при цьому даний вид послуг, може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відповіді на відзив, тощо.

При цьому судом враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини – не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи не надання представником відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, тому суд, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000грн. та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 06.09.2021 (а.с.11).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Краснопільської селищної ради (вул. Мезенівська, буд. 2,смт. Краснопілля,Краснопільський район, Сумська область,42400, код ЄДРПОУ 04390104) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії 8 скликання від 28.05.2021 №463 Краснопільської селищної ради "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Краснопільської селищної ради" в частині, що стосується надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0005га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту Краснопільської селищної ради.

Зобов`язати Краснопільську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту Краснопільської селищної ради, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Краснопільської селищної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2021.

Суддя І.Г. Шевченко