Рішення № 102224062, 24.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року Справа №480/9173/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9173/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 01.04.2021 №49, щодо відмови ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 18.04.2013 року позивачу було первинно встановлено третю групу інвалідності. Причина: «Захворювання пов`язане з проходженням військової служби». У зв`язку із тим, що захворювання, яке слугувало встановленню групи інвалідності, позивач отримав в результаті проходження військової служби, на підставі Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому була виплачена одноразова грошова допомога. В період з 22.04.2016 року по 22.07.2016 року позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відповідно отримав статус учасника бойових дій. 13 січня 2021 року Сумською обласною Медико-соціальною експертною комісією позивачу було первинно встановлено третю групу інвалідності за гіпертонічною хворобою. Причина: «Захворювання пов`язане з захистом Батьківщини». Позивач звернувся із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, проте протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01 квітня 2021 року №49 йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки причинний зв`язок інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки, на його думку, в різні періоди проходження військової служби він отримав різні захворювання, які, кожне окремо, стали підставою для первинного встановлення Сумською обласною МСЕК групи інвалідності.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що як підтверджується документами, поданими до Міноборони, позивачу первинно встановлено III групу інвалідності з 18.04.2013 р.. а повторний огляд, III групу інвалідності та змінено її причину з 04.01.2021 року, тобто понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Відтак, виплата одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановленням (зміною) причини інвалідності не здійснюється, що в свою чергу підтверджує правомірність рішення комісії Міноборони про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (а.с. 39-40).

В подальшому позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначивши, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не звернув увагу на ту обставину, що групу інвалідності як у 2013 році так і у 2021 році позивачу встановлено первинно в результаті різних захворювань, між собою не пов`язаних (а.с. 44-46).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом військового комісара Харківського обласного військового комісаріату від 24.12.2012 року № 265 полковника ОСОБА_1 , заступника військового комісара — начальника відділу обліково-мобілізаційної роботи Харківського обласного військового комісаріату, який наказом Міністра оборони України від 14.12.2012 року № 992 (по особовому складу) звільненого з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) виключено із списків особового складу Харківського обласного військового комісаріату 24 грудня 2012 року (а.с. 18).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.04.2013 року Серії 10 ААВ № 591020, позивачу встановлено 3 групу інвалідності та захворювання пов`язане з проходженням військової служби (а.с. 21).

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з встановленням 3 групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога.

Відповідно до довідки Сумського обласного військового комісаріату від 15.10.2020 року № 2/847, позивач у період з 22.04.2016 по 22.07.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної oперації на території Донецької та Луганської областей (а.с. 23).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.09.2016 року позивачу наданий статус учасника бойових дій (а.с. 24).

Наказом Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.11.2020 року № 15, позивача з 19.11.2020 року виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення Сумського обласного військового комісаріату (а.с. 29-30).

В подальшому, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.01.2021 року серія 12 ААБ № 756730 позивачу встановлено III групу інвалідності в наслідок захворювання, пов`язаного з пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с. 31).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 14.01.2021 року позивачу наданий статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи (а.с. 33).

Як зазначено у позовній заяві, позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України щодо отримання одноразової грошової допомоги.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 01.04.2021 №49, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки причинний зв`язок інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с. 11).

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За приписами пункту б частини першої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який вперше запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року № 5040-VI).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку №975 (надалі в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

З огляду на це, встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як встановлено судом, предметом даного спору є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи, встановлену внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.

Згідно із частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абзац перший та другий частини четвертої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

При цьому визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 240/1623/20 та від 15 листопада 2021 року у справі № 240/336/20.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.04.2013 року Серії 10 ААВ № 591020, позивачу встановлено 3 групу інвалідності та захворювання пов`язане з проходженням військової служби (а.с. 21). В даній довідці також зазначено дату чергового огляду 18.04.2015.

При цьому, як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з покращенням стану здоров`я, позивач не подавав документи для підтвердження групи інвалідності.

Відповідно до витягу з особої справи № 19277, 05.08.2015 року на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 позивач був призваний по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України та наказом Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.11.2020 року № 15, позивача було з 19.11.2020 року виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення Сумського обласного військового комісаріату (а.с. 16-17, 29-30). При цьому у період з 22.04.2016 по 22.07.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної oперації на території Донецької та Луганської областей (а.с. 23).

В подальшому відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.01.2021 року серія 12 ААБ № 756730 позивачу встановлено III групу інвалідності в наслідок захворювання, пов`язаного з пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с. 31).

З оскаржуваного рішення суд вбачає, що саме п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку № 975 стали підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи.

Однак як у спірному рішенні, так і у відзиві на позовну заяву відповідачем взагалі не зазначено, чи в 2013 та 2021 році позивачу була встановлена 3 групи інвалідності через одне й те ж ушкодження здоров`я чи внаслідок різних.

За приписами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте в порушення вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що Міністерством оборони України, при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано належної оцінки обставинам справи, в тому числі не було з`ясовано ту обставину, чи позивачу була встановлена 3 група інвалідності в 2013 та 2021 році через одне й те ж ушкодження здоров`я чи внаслідок різних, у зв`язку із чим спірне рішення прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття.

А відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 01.04.2021 №49, щодо відмови ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Таким чином, оскільки відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано належної оцінки обставинам справи, в тому числі не було з`ясовано ту обставину, чи позивачу була встановлена 3 групи інвалідності в 2013 та 2021 році через одне й те ж ушкодження здоров`я чи внаслідок різних, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту позивача є саме зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача на лист Обласного комунального закладу "Сумський обласний центр медико-соціальної експертизи" № 01-20/В-60/05/54, відповідно до якого захворювання, які були набуті до 18.04.2013 не слугували підставою для встановлення позивачу третьої групи інвалідності пов`язаної з захистом Батьківщини 13.01.2021, оскільки даний лист датований 22.10.2021 року, а отже не міг бути врахований відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги.

А відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, задоволенню не підлягають.

Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо відшкодування судових витрат у даній справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби оформлене протоколом від 01.04.2021 №49, щодо відмови ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек