Рішення № 102223354, 24.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 р. № 400/4944/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів:1: Державної фіскальної служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, 2: Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, 3: Чорноморської митниці Державної митної служби, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, 4: Державної Митної служби України, вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119, 5: Миколаївської митниці, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, про:визнання незаконним та скасування наказу від 02.06.2021 № 842-о; зобов`язання вчинити певні дії; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (Відповідач 1), Миколаївської митниці ДФС (Відповідач 2), Чорноморської Митниці Держаної Митної служби (Відповідач 3), Державної Митної служби України (Відповідач 4) з вимогами про:

- визнання незаконним та скасування Наказу ДФС України № 842-о від 02.06.2021 року «Про звільнення»;

- зобов`язання Державну Митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митого поста «Костянтинівка» Чорноморської Митниці Держмитслужби, або на рівнозначній посаді начальника Митного посту;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що проведення реорганізації Державної фіскальної служби України закінчилося 16.07.2019 року, з цієї дати утворений новий орган – Державна Митна служба України. З 17.09.2019 року припинилися повноваження комісії з реорганізації ДФС України. Однак попередження про наступне звільнення вручено Позивачеві тільки 02.10.2020 року комісією, яка вже припинила свої повноваження, а відтак Позивач вважає, що Попередження про звільнення вручено незаконно. Далі позивач посилається на те, що в результаті реорганізації посада, яку він обіймав до звільнення, – Начальник митного посту «Костянтинівка» Миколаївської митниці ДФС, фактично не була скорочена. Крім того, чисельний штат у новій структурі – Чорноморській митниці Держмитслужби збільшився, а не зменшився, що дає підстави стверджувати, що скорочення штату в результаті проведеної реорганізації не відбулося. А відтак у Відповідача 1 не було законних підстав звільняти Позивача за приписами п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу». Крім того, Позивач наголошує, що Відповідачі 1 та 4 зобов`язані були запропонувати Позивачеві всі вакантні посади, які були вільні на час його звільнення, але цього не було зроблено, та саме через недотримання приписів ЗУ «Про державну службу» позивача вважає, що порушено його право на працю. Позивач просить суд скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді Начальника митного посту «Костянтинівка» Чорноморської митниці Держмитслужби та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року відкрито провадження у справі та визначено слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 56-57).

19.07.2021 року судом розглянуто клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та постановлено Ухвалу, якою визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.09.2021 року о 10:00 (а. с. 73-74).

09.08.2021 року від Відповідача 1 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву, де зазначено, що ДФС України у даному спорі є неналежним відповідачем, оскільки в результаті проведеної реорганізації митної служби за ДФС України залишилася лише функція по боротьбі з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, основним штатом працівників ДФС є працівники податкової міліції. Оскільки Позивач обіймав посаду, яка ніяким чином не пов`язана з податковою міліцією, то належним відповідачем по справі є Державна Митна служба України. Окрім того, Відповідач 1 у своєму Відзиві висловився по суті позовних вимог та вважає їх такими, що не належать задоволенню. Правова позиція Відповідача 3 зводиться до того, що при звільненні державного службовця за правилами п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу», застосування положень КЗпП є недоречним, оскільки ЗУ «Про державну службу» є спеціальною нормою права, яка повністю регулює виниклі між сторонами правовідносини. Відповідач 1 наголошує, що у роботодавця немає обов`язку влаштувати працівника на аналогічну посаду в новій (реорганізованій) структурі, роботодавець має право запропонувати ті посади, які є вільними на час звільнення працівника. Посада «Начальника митного посту «Костянтинівка» Чорноморської Митниці Держмитслужби» на момент звільнення Позивача не була вільною, на цю посаду раніше вже була призначена інша особа. Відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову (а. с. 80-84).

10.09.2021 року від Державної Митної служби України (Відповідача 4) надійшов відзив на позовну заяву, в якому він висловив свою незгоду з позовними вимогами та зазначив, що правовідносини між сторонами врегульовані спеціальним законом – ЗУ «Про державну службу», приписи якого при звільненні Позивача були цілком дотримані, обв`язку працевлаштовувати працівників установи, яка реорганізується, у Відповідача 4 немає. Працівникам своєчасно було вручено попередження про наступне вивільнення, усі терміни звільнення були дотримані. Положення КЗпП до цих правовідносин не може бути застосовано, а відтак позовні вимоги є безпідставними. Відповідач 4 просить суд відмовити в задоволенні позову (а. с. 98-95).

08.09.2021 року від Позивача на адресу суду надійшла Відповідь на відзив Відповідача 1 та Відповідача 4, де позивач зазначає, що в результаті проведеної реорганізації штатна чисельність Чорноморської митниці Держмитслужби збільшилася на 12 одиниць, а відтак посада, з якої було звільнено Позивача, не була скорочена, що є визначальним при вирішенні даного спору. Відповідач 1 був зобов`язаний запропонувати обіймати цю ж посаду в новій (утвореній у результаті реорганізації) структурі. Позивач вважає, що Відповідач 1 не навів суду жодних належних та допустимих доказів правомірності винесення спірного Наказу про звільнення Позивача (а. с. 109-113; а. с. 124- 128; а. с. 151-165).

22.09.2021 року Ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті (а. с. 168-169).

12.11.2021 року на адресу суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, де Позивач фактично уточнює п. 2 позовних вимог та просить суд зобов`язати Державну Митну службу України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митого поста «Костянтинівка» Миколаївської Митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, або на рівнозначній посаді начальника Митного посту (а. с. 1775-177).

01.12.2021 року до суду від Відповідача 4 надійшли додаткові пояснення до відзиву, що був наданий 10.09.2021 року, де зазначено, що у зв`язку з отриманням зави про уточнення позовних вимог, яка зводиться до зобов`язання Відповідача 4 поновити позивача на посаді начальника митного посту «Костянтинівка» Миколаївської Митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, представник Відповідача 4 наголошує, що Чорноморську Митницю ДМС реформовано в ряд відокремлених структурних підрозділів ДМС, у тому числі утворений відокремлений підрозділ - Миколаївська Митниця та цей підрозділ не є правонаступником Миколаївської Митниці ДФС (Відповідач 2). Правонаступником Миколаївської Митниці ДФС (Відповідач 2) є Чорноморська Митниця Держмитслужби (Відповідач 3), оскільки й ця структура реорганізована, її правонаступником виступає Державна Митна служба України та відокремлений підрозділ Миколаївської митниці, який здійснює митну справу в межах наданих повноважень.

Ухвалою від 01.12.2021 року судом розглянуто клопотання Позивача про уточнення позовних вимог, яке фактично є клопотанням про зміну предмету позову, та визначено розглядати справу за позовними вимогами про:

- визнання протиправним та скасування Наказу ДФС України № 842-о від 02.06.2021 року «Про звільнення»;

- зобов`язання Державної Митної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митого поста «Костянтинівка» Миколаївської Митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, або на рівнозначній посаді начальника Митного посту;

- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

До участі у справі в якості співвідповідача Ухвалою суду залучено Миколаївську Митницю (Відповідач 5), справу призначено до розгляду на 10.12.2021 року (а. с. 245-246).

09.12.2021 року та 17.12.2021 року від Відповідача 4 (Держмитслужби) надійшли Відзиви на позовну заяву, де викладені заперечення проти позову з аналогічних підстав, що й у Відзиві від 01.12.2021 року.

09.12.2021 року від Відповідача 5 (відокремлений підрозділ Миколаївська Митниця) надійшов відзив на позовну заяву з запереченнями проти позову, де зазначено, що Наказ про звільнення позивача виданий у межах та в спосіб, визначений ЗУ «Про державну службу», просить суд відмовити в задоволенні позову.

Сторони подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а. с. 243-244).

З`ясувавши обставини справи, дослідив докази, що містяться у справі, судом встановлено:

З лютого 2003 року позивач працював у митних органах на різних посадах (а. с. 8-13).

06.07.2020 р. головою Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України підписано попередження про наступне вивільнення позивача, з яким позивача ознайомлено під підпис 02.10.2020 р. (а. с. 30).

Наказом голови Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України від 02.06.2021 р. № 842-о припинено державну службу та звільнено позивача з 02.06.2021 р. з посади начальника митного поста «Костянтинівка» Миколаївської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу») (а. с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено Відповідачами у своїх відзивах на позовну заяву, Позивачеві в період з 02.10.2020 року (дата вручення попередження про звільнення) до 02.06.2021 року (дата видання спірного наказу про звільнення) не було надано пропозицій на займання посади начальника митного посту «Костянтинівка» або іншої рівнозначної посади в новій структурі - Чорноморській Митниці Держмитслужби.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VIII.

Так, відповідно до положень п.1ч.1ст. 87 цього закону визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частина 3 ст. 87 (в редакції від 23.02.2021 року, яка була чинна на час звільнення Позивача) визначає алгоритм поведінки роботодавця при проведенні зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, а саме - Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Виходячи з фактичних обставин справи, вбачається, що Попередження про наступне вивільнення було вручено Позивачеві - 02.10.2020 року, на той час положення ч. 3 ст. 87 ЗУ «Про державну службу» мали чинну редакцію зі змінами від 14.01.2020 року, де було зазначено, що «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.».

Таким чином, при врученні попередження Законодавець не покладав на роботодавця обов`язку пропонувати посади державному службовцю в новій структурі.

Оскільки Позивач, в межах даного адміністративного позову, оскаржує саме Наказ про його звільнення від 02.06.2021 року, суд приходить до висновку, що в силу положень ч. 3 ст. 87 ЗУ «Про державну службу» (в редакції від 23.02.2021 року, яка була чинна на час винесення спірного наказу) у відповідача був обов`язок запропонувати Позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Окрім того, п. 3 ч. 3 ст. 87 ЗУ «Про державну службу», чітко визначає, що Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Оскільки Позивачеві ні на час вручення Попередження про вивільнення (02.10.2020 року), ні на час звільнення (02.06.2021 року) не було запропоновано Відповідачем 1 жодної посади, також відсутня відмова Позивача від запропонованих посад, суд приходить до висновку, що Відповідач 1 не мав законних підстав звільняти позивача за п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу», оскільки останнім не дотриманий порядок звільнення державного службовця. Наказ № 842-о від 02.06.2021 року «Про припинення державної служби» належить скасуванню.

При звільненні позивача зі служби не вирішувалось питання про можливість залишення його на службі та не запропоновано йому жодної вакантної посади у новоствореній структурі - Чорноморській Митниці Держмитслужби, оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає таким критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України - обґрунтованість, неупередженість, розсудливість, дотримання принципу рівності перед законом, пропорційність.

Відтак, у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, визначений законом, а оскаржуваний наказ прийнято не на підставі, визначеній ст. 87 Закону № 889-VІІІ та з порушенням критеріїв, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України.

Оскільки оскаржуваний Наказ «Про звільнення» № 842-о від 02.06.2021 року винесений Відповідачем 1 протиправно та належить скасуванню, належним шляхом захисту порушеного права позивача на працю є поновлення позивача на посаді.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має бути поновлений на попередній посаді - начальника митного поста «Костянтинівка» Миколаївської митниці Державної Фіскальної служби.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпПУ при поновленні позивача на посаді йому має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за рік.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Здійснюючи розрахунок розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, суд враховує відомості, надані Відповідачем 3 (а. с. 42), а саме: зарплату за квітень 2021 року – травень 2021 року, яка склала 26872,34 грн. Отже, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 671, 81 грн.

Вимушений прогул включає період з 03.06.2021 (день, наступний за звільненням) по 24.12.2021 (день постановлення судового рішення про поновлення на посаді) та складає 204 календарних дні. Отже, за вимушений прогул позивач має отримати компенсацію у розмірі 137049,24 грн (сума без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які стягуються під час виплати даної суми працівнику).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. А отже, звільнення державних службовців без існування відповідного правового регулювання має наслідком свавільне втручання відповідного органу у право на працю та, як наслідок, суперечить вимогам принципу верховенства права.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197), Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431), Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код 43335608), Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 43115923), Миколаївської митниці (вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код ВП 44017652) – задовольнити частково.

2. Визначати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України № 842-о від 02.06.2021 року «Про звільнення».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного посту «Костянтинівка» Миколаївської Митниці ДФС з 03.06.2021 року.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 137 049,24 грн (сто тридцять сім тисяч сорок дев`ять грн 24 коп.).

5. Стягнути з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 13 436, 17 грн (тринадцять тисяч чотириста тридцять шість грн 17 коп).

6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 13 436, 17 грн.

7. В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24.12.2021 р.

Суддя Н.В. Лісовська