Рішення № 102223261, 20.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9078/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сколівської міської ради про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області (далі – відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сколівської міської ради (далі – третя особа), у якому просять суд:

- визнати незаконною бездіяльність Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсацію за не використані ОСОБА_3 дні щорічних відпусток в сумі 40029,5 грн. та недоотримані премії в розмірі 59071 грн. в рівних частинах по 50% кожному із щорічних відпусток в сумі 40029,5 грн. та недоотриманої премії в розмірі 59071 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що з 2003 року ОСОБА_3 перебував на посаді селищного голови Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, був звільнений з посади голови у зв`язку із смертю. Позивачі є спадкоємцями ОСОБА_3 .

Позивачі покликаються на вимоги абз. б. ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 116 КЗпП України та абз. 6 ст. 83 КЗпП України, якою визначено, що у разі смерті працівника грошова компенсація за неї використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, виплачується спадкоємцям.

Стверджують, що як спадкоємець, позивачка ОСОБА_1 в серпні 2019 року отримала від відповідача компенсацію за невикористану відпустку в кількості 109 календарних днів у сумі 87234,31 грн.

Однак, на переконання позивачів це компенсація не є повною, оскільки покійному чоловікові ОСОБА_1 за його бажанням кожного року надавалась частина основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів. За 17 років роботи на посаді голови в нього було не 109 календарних днів невикористаної відпустки, а 159 календарних днів невикористаної відпустки. Тобто за 50 днів невикористаної відпустки позивачка ОСОБА_1 не отримала компенсацію. Вартість середньоденного заробітку становить 800,59 грн.

Водночас, яку компенсацію за невикористані відпустки отримав спадкодавець ОСОБА_3 невідомо.

Крім цього, чоловікові позивачки ОСОБА_1 у жовтні 2018 році була нарахована премія в розмірі 55845 грн. та в листопаді 48616 грн., однак за жовтень було отримано 19274 грн., а за листопад 26116 грн., отже 59071 грн. він не отримав.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просять задоволити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін; роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказану ухвалу суд 30.06.2021 року надіслав на електронну адресу відповідача (а.с.40).

Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Сколівська міська рада жодних пояснень щодо заявлених позовних вимог не надала.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від 18 червня 2021 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 08 червня 2021 позовну заяву позивачів було залишено без руху.

Ухвалою судді від 18 червня 2021 року ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено Сколівську міську раду до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 18 червня 2021 року відмовлено у клопотань представника позивачів № 1 та № 2 про витребування доказів. Витребувано у Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області:

- інформацію про кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_3 на дату його звільнення у зв`язку із смертю;

- докази про нараховану та виплачену премію ОСОБА_3 за жовтень 2018 року та листопад 2018 року;

- наказ про звільнення ОСОБА_3 у зв`язку із смертю;

- докази нарахування та виплати позивачам компенсації за невикористані дні щорічних відпусток ОСОБА_3 .

Ухвалою від 22 липня 2021 року клопотання третьої особи від 15 липня 2021 року про встановлення додаткового строку для подання доказів – задоволено. Продовжено процесуальний строк на виконання вимог ухвали суду від 18 червня 2021 року про витребування доказів до 15 серпня 2021 року.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Розпорядженням Голови Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 23 липня 2019 року № 13 припинено достроково повноваження селищного голови ОСОБА_3 у зв`язку із смертю (згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 23.07.2019 року).

Відповідно до Довідки №79 від 03.03.2021 року, виданою старостою смт. Верхнє Синьовидне за відомостями Сколівської міської ради гр. ОСОБА_1 про те, що вона разом із сином ОСОБА_2 дійсно є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 .

Пунктом 1 Розпорядження Голови Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 23 липня 2019 року № 19 встановлено виплатити ОСОБА_1 – дружині померлого селищного голови ОСОБА_3 грошову компенсацію за 109 днів невикористаних щорічних відпусток.

Позивачі стверджують, що ця компенсація не є повною, оскільки покійному чоловікові ОСОБА_1 за його бажанням кожного року надавалась частина основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів. За 17 років роботи на посаді голови в нього було не 109 календарних днів невикористаної відпустки, а 159 календарних днів невикористаної відпустки. Тобто за 50 днів невикористаної відпустки позивачка ОСОБА_1 не отримала компенсацію. Крім цього, зазначають, що чоловікові позивачки ОСОБА_1 у жовтні 2018 році була нарахована премія в розмірі 55845 грн. та в листопаді 48616 грн., однак за жовтень було отримано 19274 грн., а за листопад 26116 грн., отже 59071 грн. він не отримав, саме тому звернулися до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України)).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 83 КЗпП України у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Аналогічна норма міститься і в ч. 6 ст. 24 Закону України «Про відпустки», якою передбачено, що у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Отже, за змістом процитованих вище частини 6 статті 24 Закону України «Про відпустки» та частини 6 статті 83 КЗпП України, грошова компенсація за не використані працівником дні щорічних відпусток у разі його смерті виплачується спадкоємцям.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до Довідки №79 від 03.03.2021 року, виданою старостою смт. Верхнє Синьовидне за відомостями Сколівської міської ради гр. ОСОБА_1 про те, що вона разом із сином ОСОБА_2 дійсно є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , не використав усі дні щорічних відпусток, а отже набув право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаних відпусток.

Сторонами у справи не оспорюється факт, що позивачка ОСОБА_1 в серпні 2019 року отримала від відповідача компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_3 в кількості 109 календарних днів у сумі 87234,31 грн.

В той же час, позивачі не погоджуються із обрахунком відповідачем у кількості 109 календарних днів, оскільки стверджують, що кожного року ОСОБА_3 надавалась лише частина основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 15 календарних днів, отже кількість календарних днів невикористаної відпустки становить - 159.

З даного приводу суд зазначає наступне.

На виконання вимог Ухвали суду від 18 червня 2021 року щодо надання інформації про кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_3 на дату його звільнення у зв`язку із смертю, відповідачем до матеріалів справи долучено копії Розпоряджень голови Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області за період з 2004 року по 2018 рік.

Суд відхиляє доводи позивачів, що кожного року ОСОБА_3 надавалась лише частина основної щорічної оплачуваної відпустки виключно тривалістю 15 календарних днів, оскільки зі змісту долучених до матеріалів справи Розпоряджень голови Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району слідує, що ОСОБА_3 скористався правом на отримання відпустки і 30 календарних днів (розпорядження №25 від 26 червня 2007 року, №49 від 24 жовтня 2008 року, №35 від 28 вересня 2009 року, №43 від 15 червня 2011 року, №14 від 22 червня 2012 року, №6 від 18 червня 2013 року, №18 від 21 липня 2014 року, №1 від 26 січня 2015 року), 37 календарних днів (розпорядження №3 від 26 червня 2017 року), 20 календарних днів (розпорядження №5 від 13 червня 2018 року), 45 календарних днів (розпорядження №15 від 3 грудня 2018 року).

В той же час, проаналізувавши долучені відповідачем докази, суд констатує, що Рішення №425 від 19.11.2004 року не містить інформації про кількість днів чергової відпустки ОСОБА_3 . Також відповідачем не підтверджено використання відпустки ОСОБА_3 з 01.03.2006 року по 31.03.2006 року, водночас у розділі ІV особової картки ОСОБА_3 не відображено кількості наданих днів чергової відпустки за період роботи з 2003-2004 роки.

Отже, визначена відповідачем кількість календарних днів 109 невикористаної відпустки ОСОБА_3 суд уважає необ`єктивною та необґрунтованою, оскільки така інформація не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відтак, суд частково погоджується із твердженнями позивачів, що відповідачем невірно було визначено кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_3 у Розпорядженні Голови Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області від 23 липня 2019 року № 19, як наслідок, і неправильно обраховано суму грошової компенсації за дні невикористаних щорічних відпусток позивачці ОСОБА_1 .

В той же час, жодних доказів щодо виплати грошової компенсації за дні невикористаних щорічних відпусток ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 матеріали справи не містять, не здобуто таких і під час розгляду справи.

Водночас, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи, що відповідачем компенсація за невикористані ОСОБА_3 дні щорічної відпустки нарахована та виплачена саме позивачці ОСОБА_1 неправильно, отже відповідач вчинив дії, які не відповідають критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у спосіб: визнати протиправними дії Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області щодо неправильного нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток ОСОБА_3 .

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі Сук проти України (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі Кечко проти України (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).

Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні службовців, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

З огляду на викладене, оскільки позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на відповідну компенсацію, однак така відповідачем нарахована та виплачена невірно, позивачі як спадкоємці ОСОБА_3 мають право на нарахування та виплату такої компенсації.

Суд враховує, що частиною другою статті 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивачів буде зобов`язання Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області здійснити повторний обрахунок невикористаних днів щорічних основних відпусток ОСОБА_3 та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсацію за невикористані ОСОБА_3 дні щорічних відпусток із урахуванням виплачених сум.

Щодо доводів позивачів в частині нарахування та виплати недоотриманої премії в розмірі 59071 грн. суд враховує наступне.

Згідно із статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно Рішення Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області № 203 від 22.12.2017 року вирішено проводити з 01.01.2018 року нарахування премії в розмірі 100% посадового окладу за особистий вклад та загальні результати роботи, та преміювати до державних, професійних свят та ювілейних дат в межах фонду преміювання та економії фонду оплати праці на 2018 рік.

Відповідно до фінансових відомостей за жовтень 2018 року, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_3 нараховано та виплачено премію у розмірі 8500 грн., усього заробітної плати – 23943 грн., а у листопаді 2018 року нараховано та виплачено премію 8500 грн., усього заробітної плати – 32443 грн.

Отже, доводи позивачів, що у жовтні 2018 році ОСОБА_3 була нарахована премія в розмірі 55845 грн. та в листопаді 48616 грн., однак за жовтень було отримано 19274 грн., а за листопад 26116 грн., відтак 59071 грн. він не отримав, суд відхиляє, оскільки такі твердження жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Долучену представником позивачів до матеріалів справи «копію частини виписки з банку» судом неможливо ідентифікувати та надати їй належну оцінку, оскільки жодної інформації відносно належності даної виписки ОСОБА_3 така виписка не містить.

Із урахуванням встановлених обставин у межах спірних правовідносин, суд не знаходить правових підстав щодо зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недоотриманої премії ОСОБА_3 в розмірі 59071 грн., отже у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо обрахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до квитанцій №75686 від 04.06.2021 позивачами сплачено судовий збір у розмірі 1098,05 грн.

Із урахуванням часткового задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути по 274,51 грн.

Станом на дату прийняття рішення у даній справі позивачами не додано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували понесення витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстави для їх розподілу у даній справі – відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області (вул. Січових Стрільців, 45, смт. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область, 82613), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сколівської міської ради (вул. Данила Галицького, 37, м. Сколе, Львівська область, 82600) про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задоволити частково.

Визнати протиправними дії Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області щодо неправильного нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток ОСОБА_3 .

Зобов`язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області здійснити повторний обрахунок невикористаних днів щорічних основних відпусток ОСОБА_3 та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсацію за невикористані ОСОБА_3 дні щорічних відпусток із урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області (вул. Січових Стрільців, 45, смт. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область, 82613, ЄДРПОУ 04370308) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 274,51 грн. судового збору.

Стягнути з Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області (вул. Січових Стрільців, 45, смт. Верхнє Синьовидне, Сколівський район, Львівська область, 82613, ЄДРПОУ 04370308) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 274,51 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 24.12.2021 року.

Суддя Клименко О.М.