Рішення № 102222727, 24.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2021 р. справа № 300/6483/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач в силу виконанням професійних обов`язків медичної сестри анестезиста палати інтенсивної терапії відділення для лікування хворих з COVID-19, з 26.11.2020 захворіла коронавірусною хворобою (COVID-19), що підтверджено ПЛР тестом від 04.12.2020. У період з 06.12.2020 по 22.12.2020 позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства «Снятинська багатопрофільна лікарня». А з 23.12.2020 проходила амбулаторне лікування. Внаслідок такого захворювання позивач втратила 30% працездатності, що стало підставою для встановлення позивачу з 30.03.2021 2-ї групи інвалідності по причині професійного захворювання. Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо отримання передбаченої законодавством страхової виплати, але у такій виплаті протиправно відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.11.2021 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що нещасний випадок - інфікування позивача короновірусною хворобою (COVID-19) мав місце 04.12.2020, а встановлення групи інвалідності внаслідок такого захворювання мало місце 30.03.2021, тобто в межах різних календарних років, що в силу вимог ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" виключає можливість призначення спірної страхової виплати. (а.с.28-33).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

Позивач працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради на посаді медичної сестри анестезиста палати інтенсивної терапії відділення для лікування хворих з COVID-19.

Внаслідок виконання своїх професійних обов`язків та надаючи медичну допомогу у період з 26.11.2020 позивач захворіла на гостру распіраторну хворобу СОVID - 19, спричинену коронавірусом SARS-СоV-2, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку (гострого професійного захворювання), що стався в Комунальному некомерційному підприємстві «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради від 04 березня 2021 року (а.с.12-16).

Відповідно до довідки за №7/01-28 від 25.01.2021 позивач з 06.12.2020 по 22.12.2020 перебувала на стаціонарному лікуванні, а з 04.12.2020 по 05.12.2020 та з 23.12.2020 по дату видачі довідки, знаходилась на амбулаторному лікуванні (а.с.10).

Згідно копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 22.12.2020, позивач перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: коронавірусна інфекція, важкий перебіг, негоспітальна двобічна полісегментарна пневмонія, важкий перебіг, клінічна група IV, ЛН II ст.(а.с.9).

Згідно з висновком комісії з розслідування нещасного випадку (гострого професійного захворювання), що стався в Комунальному некомерційному підприємстві «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради від 04 березня 2021 року, гостре професійне захворювання сестри медичної палати інтенсивної терапії відділення для лікування хворих з COVID-19 та підозрою на коронавірусну хворобу на період функціонування відділення в Комунальному некомерційному підприємстві «Снятинська багатопрофільна лікарня» Снятинської міської ради ОСОБА_1 , пов`язане з впливом на неї небезпечного шкідливого виробничого фактору (коронавірусна інфекція COVID-19) і як наслідок зараження повітряно-крапельним шляхом від хворих, яким вона надавала медичну допомогу при перебуванні їх у стаціонарі і в яких лабораторно підтверджено захворювання на коронавірусну інфекцію COVID-19 (U07.1). Даний нещасний випадок (гостре професійне захворювання) визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с.12-16).

Внаслідок перенесеного захворювання позивачу встановлено 2 групу інвалідності по причині професійного захворювання без переогляду та визначено ступінь втрати професійної працездатності 30%, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №412068 від 30.03.2021 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА №087348 від 30.03.2021 (а.с.18,19).

У травні 2021 року позивач звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області для призначення виплати разової допомоги відповідно до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" в зв`язку із встановленням медичному працівнику 2 групи інвалідності та 30% втрати працездатності внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID - 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків.

Листом від 13.05.2021 за №03-28/745з відповідач повідомив позивача про те, що призначення разової страхової виплати суперечить статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та п.2 "Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID - 19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів", затвердженого постановою КМУ від 17.06.2020 №498, оскільки захворювання та встановлення інвалідності і ступеня втрати професійної працездатності відбулися не протягом одного календарного року (а.с.19,20).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

За приписами ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 року №1645-III (надалі - Закон №1645-III) захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі встановлення групи інвалідності протягом одного календарного року, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також розміри таких страхових виплат визначені в Порядку здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 р. №498 (надалі - Порядок №498).

Цей Порядок визначає механізм надання Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також розміри таких страхових виплат.

Відповідно до п.2 Порядку у разі встановлення медичному працівникові групи інвалідності та ступеня втрати працездатності протягом одного календарного року внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, виплата проводиться разово у таких розмірах:

400-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю I групи;

350-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю II групи;

300-кратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - для осіб з інвалідністю III групи.

Як встановлено судом, позивач в силу виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження захворіла коронавірусною хворобою (COVID-19), що підтверджено 04.12.2020 ПЛР тестом та перебувала на лікарняному, а з 06.12.2020 по 22.12.2020 - на стаціонарному лікуванні.

Внаслідок такого захворювання позивач втратила 30% працездатності, що стало підставою для встановлення позивачу з 30.03.2021 другої групи інвалідності, що настала внаслідок профзахворювання.

За результатами звернення до відповідача щодо призначення страхової виплати, отримано відмову, яка мотивована тим, що інфікування позивача короновірусною хворобою (COVID-19) мало місце 04.12.2020, а встановлення другої групи інвалідності внаслідок такого захворювання мало місце 30.03.2021, тобто в межах різних календарних років, що в силу вимог ст.39 Закону №1645-III, на думку відповідача, виключає можливість призначення спірної страхової виплати.

З цього приводу слід зазначити, що за змістом ст.39 Закону №1645-III держава забезпечує страхові виплати медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі встановлення групи інвалідності протягом одного календарного року, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності.

Разом з тим, приписи ст.39 Закону №1645-III не містять визначення поняття "протягом одного календарного року" для даних спірних відносин.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, що календарний рік, починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таке трактування календарного року наведене в статті 3 Бюджетного кодексу України для визначення бюджетного періоду для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України. Тобто, таке трактування календарного року підлягає врахуванню виключно для вирішення бюджетних правовідносин.

Окрім того, таке трактування поняття "протягом одного календарного року" відповідачем, ставить в нерівні умови медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я - в залежності від календарної дати захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19).

В той же час, алгоритм дій медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, врегульовано вимогами статті 7 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1317, тощо.

Такий алгоритм виключає можливість особам, які можуть захворіти чи захворіли коронавірусною хворобою (COVID-19) протягом останніх трьох місяців календарного року, фізично отримати в тому ж календарному році певне рішення такої МСЕК.

Згідно положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, трактування відповідачем вимог ст.39 №1645-III є дискримінаційним і не може слугувати підставою для відмови в призначенні страхової виплати.

Більше того, таке викладення положень ст.39 Закону №1645-III за своєю суттю є виключно технічним недоліком, який призводить до порушення права окремих медичних працівників на одержання страхових виплат, передбачених законом, про що зазначено в Пояснювальній записці до проекту Закону України про внесення змін до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щодо врегулювання окремих питань соціального захисту медичних працівників, постраждалих від коронавірусної хвороби (COVID-19) від 22.04.2021року за №5415, який прийнятий Верховною Радою України.

Таким чином, суд доходить висновку, що відмова Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області позивачу у страховій виплаті у зв`язку із встановлення другої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов`язаного з виконанням професійних обов`язків, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та є протиправною.

Як наслідок, слід зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області призначити та виплатити позивачу страхову виплату у зв`язку із встановлення другої групи інвалідності та втрати 30% професійної працездатності, внаслідок нещасного випадку на виробництві - захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов`язаного з виконанням професійних обов`язків, в розмірі, що відповідає 350-кратному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, необхідно стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. А. Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області у здійсненні ОСОБА_1 страхової виплати у зв`язку із встановлення другої групи інвалідності та втрати 30% професійної працездатності, що настали внаслідок захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов`язаного з виконанням професійних обов`язків.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. А. Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014) призначити та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) страхову виплату у зв`язку із встановлення другої групи інвалідності та втрати 30% професійної працездатності, внаслідок нещасного випадку на виробництві - захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19), пов`язаного з виконанням професійних обов`язків, в розмірі, що відповідає 350-кратному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 41315333, вул. А. Мельника, 11, м. Івано-Франківськ, 76014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.