Ухвала суду № 102222299, 24.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

24 грудня 2021 р. Справа № 120/18516/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 23.12.2021 року розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до ухвали від 23.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

В подальшому, представником позивачів подано заяву в порядку ст. 47 КАС України про збільшення позовних вимог в частинні визнання протиправними та скасування рішень 18 сесії 8 скликання Соболівської сільської ради № № 379, 680, 681, 682, 683 від 08.12.2021 року та подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Соболівській сільській раді вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523786400:06:002:0488, а саме передавати зазначену ділянку у власність або користування та іншим чином розпоряджатися цією земельною ділянкою. А також просять, заборонити Державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0523786400:06:002:0482, 0523786400:06:002:0483, 0523786400:06:002:0484, 0523786400:06:002:0485, 0523786400:06:002:0486, 0523786400:06:002:0488, а саме реєструвати право власності чи право користування (оренди) на зазначенні земельні ділянки відповідно до Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншим чином розпоряджатися земельними ділянками, вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначених земельних ділянок до набрання рішення по даній справі законної сили.

Заява обґрунтована порушенням прав позивачів на отримання бажаних земельних ділянок у власність. Зазначено про те, рішеннями 18 сесії 8 скликання Соболівської сільської ради № № 679, 680, 681, 682, 683 від 08.12.2021 року затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність третім особам земельні ділянки на які претендують позивачі. Тому, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, подальші дії відповідачів унеможливлять реалізацію прав позивачів на землю.

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у судових рішеннях від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.

При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, що є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.

Отже позивачі, як на підставу вжиття судом заходів забезпечення позову, вказують на те, що вони звернулись на адресу сільської ради із клопотаннями про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За результатом розгляду їх звернень, їм було відмовлено. При цьому, на цій же сесії сільською радою розглянуто проекти рішень щодо заяв учасників бойових дій та надано дозволи на розробку проектів землеустрою на бажанні для позивачів ділянки. Таким чином при голосуванні депутати віддали перевагу в наданні земельних ділянок іншим громадянам.

Не погоджуючись з діями сільської ради, позивачі оскаржили їх до суду. Так рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/8967/21-а визнано протиправними та скасовані рішення Соболівської сільської ради від 09.06.2021 року, яким відмовлено позивачам у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою та зобов`язано Соболівську сільську раду прийняти рішення, яким надати позивачам дозволи на розробку проектів землеустрою.

Однак, при дослідженні Публічної кадастрової карти України, позивачами виявлено, що на бажаних для них земельних ділянках реєструються земельні ділянки за кадастровими номерами 0523786400:06:002:0482; 0523786400:06:002:0483; 0523786400:06:002:0484; 0523786400:06:002:0485; 0523786400:06:002:0486; 0523786400:06:002:0488.

21.12.2021 року позивачами з`ясовано, що рішеннями 18 сесії 8 скликання Соболівської сільської ради № № 679, 680, 681, 682, 683 від 08.12.2021 року іншим громадянам затверджені проекти землеустрою та передано в приватну власність земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами, на які претендують позивачі.

Під час дослідження матеріалів справи судом здійснено запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок за кадастровими номерами 0523786400:06:002:0482; 0523786400:06:002:0483; 0523786400:06:002:0484; 0523786400:06:002:0485; 0523786400:06:002:0486; 0523786400:06:002:0488 та встановлено, що за вказаними ділянками зареєстровані права власності відсутні.

У зв`язку з цим, суд приймає до уваги норми ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у випадку реєстрації права власності на земельні ділянки за іншими громадянами, позивачі будуть позбавленні можливості завершити процедуру оформлення права власності на бажані земельні ділянки.

Суд зазначає, що забезпечення позову у запропонований позивачами спосіб відповідає предмету позову. Невжиття судом таких заходів може призвести до виникнення в майбутньому нових спорів та судових справ. Водночас вжиття таких заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тому, з огляду на наведене, суд вважає, що подальше оформлення прав на сформовані земельні ділянки без належного встановлення обставин справи, може заподіяти шкоду правам, свободам та інтересам позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, а для відновлення таких їм необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В даному випадку, збереження існуючого стану на час розгляду справи, на переконання суду, не призведе до заподіяння сторонам чи третім особам більшої шкоди, ніж якщо таких заходів забезпечення позову не буде вжито, оскільки продовження реєстрації третіми особами права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0523786400:06:002:0482, 0523786400:06:002:0483, 0523786400:06:002:0484, 0523786400:06:002:0485, 0523786400:06:002:0486, 0523786400:06:002:0488 під час розгляду цієї справи може призвести до додаткових звернень громадян до суду. Тобто, в такому випадку вирішення судом цього спору буде недостатньо ефективним для позивачів.

Водночас, одним з основних завдань адміністративного судочинства, які закріплені в ст. 2 КАС України, є вирішення спору у публічно-правових відносинах з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд враховує, що відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивачів про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Соболівській сільській раді та Державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/18516/21-а вчиняти будь-які дії, що стосуються предмета спору, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 0523786400:06:002:0482, 0523786400:06:002:0483, 0523786400:06:002:0484; 0523786400:06:002:0485; 0523786400:06:002:0486; 0523786400:06:002:0488.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати сторонам.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Альчук Максим Петрович