Рішення № 102222219, 24.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 грудня 2021 р. Справа № 120/12993/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Уланівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі – позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Уланівської сільської ради (далі – відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уланівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Уланівської сільської ради щодо не здійснення у місячний строк розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 07.07.2021р. б/н про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Уланівську об`єднану територіальну громаду Хмільницького району Вінницької області в особі Уланівської сільської ради на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути клопотання ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 07,07.2021р б/н та прийняти рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не здійснення у місячний строк розгляду клопотань позивачів від 08.07.2021 б/н про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність кожному орієнтовною площею 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача інформацію щодо розгляду клопотання позивачів від 08.07.2021 б/н та про результати його розгляду, а також належним чином завірене клопотання позивачів від 08.07.2021 б/н.

28.10.2021 року відповідач подав відзив на позов, у якому вказує, що відповідно до п.2 ст.22 Регламенту Уланівської сільської ради 8 скликання (затверджений рішенням №14 від 23.02.2021 року) сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

На думку відповідача жодної бездіяльності не вбачається, оскільки дія була вчинена, клопотання було розглянуто, а депутати під час голосування запропонований проект рішення не підтримали.

Тобто, під час прийняття рішення по розгляду заяв позивачів депутати під час голосування утримались, в зв`язку з чим бездіяльність сільської ради відсутня, а рішення не прийняте.

Щодо судових витрат відповідач вказує, що суд має враховувати, що представником позивачів подано до суду колективний позов, в якому наведено однакові підстави та заявлені ідентичні вимоги позову, який пред`явлений до одного і того самого відповідача. Тобто, фактично адвокатом надано правову допомогу в межах подібних правовідносин, сформованих в одному позові та лише обсяг наданих доказів потребував додаткового опрацювання.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 ( провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень з іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи наевдене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

01.11.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач наводить свої аргументи стосовно доводів відповідача, та мотиви їх відхилення.

Так, зазначено, що твердження відповідача прямо суперечать приписам Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки відсутність належним чином оформленого розпорядчого індивідуального правового акту із земельних питань свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року N9 560/1334/19).

Відповідно до постанови від 09 липня 2020 року по справі № 454/160/17 Верховний Суд також вважає, що з боку відповідача мала місце бездіяльність, у разі, якщо відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення, за наслідками розгляду заяви позивача.

Результати голосування 13 сесії Уланівської сільської ради 8 скликання від 17.08.2021 не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

У даному судовому спорі, представник позивача просить врахувати висновки постанови Верховного Суду від 09 липня 2020 року № 454/160/17, з яких вбачається, що в даному випадку органом місцевого самоврядування не було прийнято рішення «За» чи «Проти» по клопотанню позивача від 07.07.2021, що прямо свідчить про протиправну бездіяльність Уланівської сільської ради, яка полягає у не ухваленні жодного з рішень, визначених Законом.

За наслідком розгляду клопотання відповідачем не прийнято ані позитивного рішення про надання позивачу дозволу, ані мотивованої відмови у його наданні, що суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України в силу якої орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відтак, представник позивачів покликається на позицію Верховного Суду, за висновками яких, викладених у постанові від 21.04.2021 року по справі № 826/26998/15 зазначено, що суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, а утримання від прийняття рішення є незаконним способом поведінки такого органу.

За наведеного вище, представник позивача вказує, що з урахуванням виключних обставин наявності довготривалої протиправної бездіяльності відповідача, а також вчиненню протиправних дій, що продовжують таку бездіяльність, обраний позивачем у межах розгляду даної справи спосіб захисту своїх прав у вигляді зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою відповідає положенням пункту 4 статті 245 КАС України є найбільш оптимальним, ефективним та забезпечує позитивне вирішення його питання без невиправданих зволікань.

Зазначений спосіб захисту узгоджується з позицією Верховного Суду, відображеною у постановах від 24 січня 2020 року по справі № 316/979/18 та від 27 січня 2021 року по справі № 560/1334/19, а також позицією Великої палати Верховного Суду, сформованій у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17.

10.11.2021 до суду представником позивачів подано клопотання про приєднання доказів витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі 25 000,00 грн.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

08.07.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до Уланівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Уланівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства.

До клопотання надані всі необхідні документи, зокрема викопіювання розташування земельної ділянки; копії паспортів та РНОКПП.

Однак, оскільки станом на 04.10.2021 року, рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні прийнято не було, позивачі звернулися до суду з вимогами про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у не прийнятті жодного з рішень, визначених приписами Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

17.08.2021 року на засіданні 13 позачергової сесії 8 скликання при поставленні на голосування проекту рішення "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій про встановлення меж у власність для ведення особистого селянського господарства" (питання №23), депутати проголосували "за" - 0 осіб, «проти» - 0 осіб, "утрималися" - 19 осіб. Рішення не прийнято.

Крім того, як вбачається з витягу протоколу щодо проекту рішення надав пояснення головуючий. Змісту пояснень головуючого, будь-яких зауважень чи пропозицій щодо розгляду клопотання позивачів у протоколі не зафіксовано.

Також з наданого відповідачем проекту рішення щодо розгляду клопотань позивачів судом встановлено, що при підготовці проекту рішення про задоволення клопотань позивачів взято до уваги рекокомендації постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, оорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

Висновків та рекомендацій постійної космісії відповідачем до суду не надано.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує відповідні функції, і лише шляхом законодавчого регулювання визначається його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Предметом розгляду в справі є саме оскарження бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, яка обумовлена неприйняттям рішення з питань надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу наведених норм слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до якого додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

При цьому, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, про що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах.

Відповідно до матеріалів справи 08.07.2021 року позивачами було подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що не заперечується останнім.

Законність своїх дій відповідач обгрунтовує тим, що 17.08.2021 року на засіданні 13 позачергової сесії 8 скликання сільська рада розглянула клопотання позивачів про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів. Внаслідок того, що проект не набрав необхідної кількості голосів на його підтримку, рішення було «не прийнято», а в протоколі пленарного засідання від 17.08.2021 зафіксовано, що вищевказане питання розглянуто, однак рішення не прийнято.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до повноважень сільської ради у галузі земельних відносин належить, зокрема, вирішення питання щодо надання дозволу на виготовлення документації та передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. Дане питання вирішується виключно на пленарному засіданні ради, за результатами розгляду якого рада приймає рішення.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що положення Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення у місячний строк, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову.

За доводами відповідача бездіяльність відсутня, оскільки сільська рада розглянула клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача.

Оцінюючи спосіб захисту прав позивачів зазначений їх представником, а саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення у місячний строк розгляду клопотання, суд звертає увагу що клопотання позивачів винесено на розгляд сесії ради, тобто дії щодо розгляду клопотання вчинено.

Разом з тим, відповідно до витягу з протоколу 13 сесії Уланівської сільської ради 8 скликання від 17.08.2021 по даному питанню депутати одноголосно «Утрималися». Тобто радою не прийнято жодного із рішень, визначених Законом, при розгляді клопотань позивачів. Зазначене за висновками суду свідчить про протиправну бездіяльність Уланівської сільської ради щодо прийняття рішення за результатами розгляду відповідного клопотання.

Вдаючись до оцінки дій органу місцевого самоврядування через призму публічно- правового характеру визначених законом, можна дійти до висновку, що вони повинні бути: юридично визначеними; послідовними та логічними; відповідати принципам «доброго врядування» і «належної адміністрації»; обґрунтованими, добросовісними, розсудливими, пропорційними та своєчасними.

За доводами позивача, результати голосування 13 сесії Уланівської сільської ради 8 скликання від 17.08.2021 не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення.

Суд погоджується з такими доводами, та зазначає, що єдиною підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд ураховує, що при розгляді клопотання позивача таких підстав не було, тому що проект рішення підготовлений з варіантом позитивного вирішення питання.

До того ж, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до запропонованого проекту, копія витягу якого долучається до відзиву, у преамбулі зазначено, про рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування планування території, будівництва та архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, щодо надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою.

Відтак, профільною комісією не установлено недоліків поданих позивачем документів разом із клопотанням відповідача. Відповідачем до суду не надано висновків, рекомендацій чи зауважень комісії, які б свідчили про неможливість надання такого дозволу позивачам.

За наведеного вище, суд вважає, що ефективним способом захисту для відновлення прав позивачів необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 07.07.2021р. б/н про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства.

Визначаючись щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,000 га, кожному окремо, для ведення особистого селянського господарства, суд керується наступним.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів або місцевого самоврядування не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачами спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивачі звернулися до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у тому, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зауважує, що позивачами подано до органу місцевого самоврядування клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,000 га, кожному окремо, для ведення особистого селянського господарства. До клопотання долучено всі необхідні документи та викопіювання про бажане місце розташування земельної ділянки.

Бажані земельні ділянки належать до земель комунальної власності, а відтак повноваженнями щодо розгляду поданого позивачами клопотання наділений відповідач.

Радою підготовлено позитивний проект рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам, який зокрема містить посилання на рекомендації постійної профільної комісії ради.

Протоколом сесії не зафіксовано будь-яких зауважень чи мотивів, які б перешкоджали наданню відповідного дозволу позивачам.

До суду будь-яких доказів з цього приводу відповідачем також не надано.

В той же час, утримання від прийняття рішення про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання позивачів свідчить про створення штучних перешкод в реалізації прав позивачів на отримання відповідного дозволу.

Відтак, суд важає, що обраний позивачами у межах розгляду даної справи спосіб захисту своїх прав у вигляді зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою відповідає положенням пункту 4 статті 245 КАС України є найбільш оптимальним, ефективним та забезпечує позитивне вирішення його питання без невиправданих зволікань.

Зазначений спосіб захисту узгоджується з позицією Верховного Суду, відображеною у постановах від 24 січня 2020 року по справі № 316/979/18 та від 27 січня 2021 року по справі № 560/1334/19, а також позицією Великої палати Верховного Суду, сформульованій у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17.

До того ж, відповідно до висновків Верховного Суду України по справі №815/5987/17, та Верховного Суду по справах №545/808/17, №806/2982/17, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

За позицією Верховного Суду по справі № 461/2132/17 у постанові від 25 квітня 2018 року, суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із обставин, встановлених судом у цій справі, а також враховуючи те, що відповідачем не було доведено правомірності своїх дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн належить стягнути на користь кожного з позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно витрат на професійну допомогу, які заявлені в розмірі 25000 грн., то суд вказує на таке.

Так, 06.07.2021 між адвокатом та позивачами (клієнтами) укладено договора про надання правової допомоги № 07/21-з/6, № 07/21-з/8, № 07/21-з/7, № 07/21-з/9, № 07/21-з/5.

Сторони за Договором визначили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги, в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів клієнта щодо питань, пов`язаних із затвердженням розробленої документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно пункту 3.2. Договору сторони погодили, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється Додатком № 1 до цього договору.

У Додатку № 1 від 06.07.2021 до Договорів адвокат та клієнти узгодили суму гонорару за Договорами у вигляді фіксованої суми, яка не залежить від витраченого адвокатом часу яка становить 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

На виконання приписів пункту 3.3. Договору, позивачем було сплачено визначені суми гонорару, що підтверджується виданою адвокатом квитанції про отримання грошових коштів від 06.07.2021.

Тобто, з урахуванням складності даної справи, часу, витраченого адвокатом на виконання надання відповідних послуг та значення справи для позивача, між сторонами було узгоджено суму гонорару адвоката та порядок її оплати у відповідних Договорах.

На противагу аргументам позивача, відповідач вказує, що витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірними.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Судом установлено, що витрати на професійну правову допомогу мали місце та пов`язані із розглядом цієї справи.

Разом з тим, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", заява № 19336/04, угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивачів та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту їх інтересів, враховуючи, що до суду подано одну позовну заяву в інтересах п`яти позивачів, тобто адвокатом надано правову допомогу в межах подібних правовідносин, сформованих в одному позові, суд доходить висновку, що на користь кожного з позивачів за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Уланівської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області в особі Уланівської сільської ради щодо прийняття у місячний строк рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 07.07.2021р. б/н про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Уланівську об`єднану територіальну громаду Хмільницького району Вінницької області в особі Уланівської сільської ради розглянути на пленарному засіданні сесії клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 07.07.2021 року б/н та прийняти рішення, яким надати дозвіл ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,000 га, кожному окремо, для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн ( дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень гривні 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (1D картка № НОМЕР_1 від 07.09.2018 року; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Позивач: ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Позивач: ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_5 від 17.03.1999 року; РН0КПП2988403236; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 )

Позивач: ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_6 вІд 17.11.2011 року; НОМЕР_7 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 )

Позивач: ОСОБА_5 ( паспорт серії НОМЕР_8 від 11.03.2010 року; РНОКПП НОМЕР_9 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_5 )

Відповідач: Уланівська сільська рада ( 22032, Вінницька область, Хмільницький район, село Уланів, вулиця Миру, буд. 9, код ЄДРПОУ 04331834)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 24.12.2021 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна