Рішення № 102221981, 20.12.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1766/2021

Справа № 243/4922/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О. В.,

за участю

секретаря судового засідання Гакала Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Слов`янськ, Донецької області) за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінегрія - БТ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «Сінегрія - БТ» про стягнення заборгованості із заробітної плати, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 08 листопада 2020 року його було прийнято на роботу сторожем до ТОВ «Сінегрія - БТ». Вказує на те, що 28 квітня 2021 року він звільнився за власним бажанням у зв`язку із невиплатою йому заробітної плати. Зазначає, що з 08 листопада 2020 року по 28 квітня 2021 року йому не виплачувалася заробітна плата. З огляду на викладене просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, яка утворилася за період з 08 листопада 2020 року по 28 квітня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи. Судом були спрямовані численні судові повістки за останньою відомою адресою місцезнаходження відповідача ТОВ «Сінегрія - БТ» однак в жодне із призначених судових засідань представник відповідача не з`явився, як не з`явився і до поштового відділення для отримання судової кореспонденції, про що свідчать відповідні відмітки на повернутих конвертах.

Представник відповідача не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідач, будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового засідання повторно не з`явився у судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів з постановленням заочного рішення.

В ході розгляду справи судом було розв`язано заяви та клопотання сторін та прийнято процесуальні рішення.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди повернуто позивачу, на підставі заяви позивача.

Ухвалою суду від 02 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження. Витребувано у ТОВ «Сінегрія - БТ» наказ пр. прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_1 , а також письмові докази які підтверджують цивільно - правові відносини між ТОВ «Сінегрія - БТ», інформацію про заборгованість по заробітній платі ТОВ «Сінегрія - БТ» перед ОСОБА_1 . Витребувано із Слов`янського об`єднаного управління ПФУ Донецької області належним чином завірені копії індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 , що містить про страховий стаж, заробітну плату та сплату страхових внесків страхувальниками за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року вирішено розглядати справу у заочному порядку.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив такі обставини та відповідні ним докази.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах зТОВ «Сінегрія - БТ» та працював на посаді сторожа у період з 08 листопада 2020 року по 28 квітня 2021 року.

Відповідно до виписки по надходженням по картці/ рахункам НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкритими у АТ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , на картковий рахунок було зараховано заробітну плату від ТОВ «Сінегрія - БТ» ., а саме 23 лютого 2021 року в розмірі 4000 грн. 00 коп., та 01 липня 2021 року в розмірі 4000 грн. 00 коп., на загальну суму 8000 грн. 00 коп..

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,страхувальником за період з січня по квітень 2020 року включно, «Сінегрія - БТ» (код ЄДРПОУ 38874644) страхові внески за вказаний період сплачувались, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у січні 2020 року склала 8944 грн. 34 коп. у лютому 2020 року - 7048 грн. 60 коп., у березні 2020 року - 8334 грн. 74 коп., у квітні 2020 року - 4344 грн. 46 коп. У період з травня 2021 року по грудень 2020 року єдині внески не сплачувались.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,страхувальником за період з січня по березень 2021 року включно, «Сінегрія - БТ» (код ЄДРПОУ 38874644) страхові внески за вказаний період сплачувались, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у січні 2021 року склала 7607 грн. 00 коп., у лютому 2021 року - 7607 грн. 00 коп., у березні 2021 року - 7607 грн. 00 коп.. У період з квітня 2021 року по грудень 2020 року єдині внески не сплачувались.

Вирішуючи спір, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями ст. 115 КЗпП України закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

На підставі ч. 8 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Виходячи з положень ст.168.1.1Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу; ст.168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Отже, на відповідача покладено обов`язок по утриманню податків та інших обов`язкових платежів із доходів позивача, отриманих за місцем роботи.

Положенням ч.1 ст. 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим особливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов`язаний надати такі відомості судові у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Та обставина, що позивач працював у відповідача підтверджується дослідженими в судовому засіданні персоніфікованими даними ПФУ, випискою по рахунку позивача.

Відповідачем представлені позивачем докази не спростовані.

Суд також повторно зауважує, що відповідно до норм ст. ст.115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що розрахунок по заробітній платі у повному обсязі не був з ним проведений з 08 листопада 2020 року по 28 квітня 2021 року.

Судом приймаються відомості з ПриватБанку з ПФУ, як належні та достовірні. При цьому, оскільки відповідачем не представлені витребувані судом документи щодо порядку роботи позивача та відповідно порядку оплати виконуваної ним роботи, суд при розрахунку заборгованості по заробітній плати виходить із представлених суду відомостей з ПФУ та виписок по банківському рахунку.

Як видно з персоніфікованих відомостей з ПФУ, ОСОБА_1 за період з 08 листопада 2020 року по грудень 2020 року єдині внески не сплачувались, відомості про нараховану заробітну плату відсутні; за період з січня по березень 2021 року включно «Сінегрія - БТ» (код ЄДРПОУ 38874644) страхові внески за вказаний період сплачувались, сума заробітку, з якої сплачено єдиний внесок у січні 2021 року склала 7607 грн. 00 коп., у лютому 2021 року - 7607 грн. 00 коп., у березні 2021 року - 7607 грн. 00 коп.. У квітні 2021 року єдині внески не сплачувались, відомості про нараховану заробітну плату відсутні.

З огляду на викладене, при вирішенні спору, суд виходить зі встановлених до виплати сум, які сплачені не були за період, вказаний позивачем, а саме: за січень 2021 року - в сумі 7607 грн. 00 коп., за лютий 2021 року - в сумі 7607 грн. 00 коп., у березні 2021 року - 7607 грн. 00 коп., на загальну суму 22821 грн. 00 коп..

При цьому, з виписки з рахунку позивача видно, що за спірний період відповідачем були здійснені дві нерегулярні виплати в рахунок заборгованості по заробітній платі, у лютому та у липні 2021 року. Разом з тим, з урахуванням даних ПФУ, достеменно стверджувати про те, що 8000 грн. 00 коп. були сплачені в рахунок заборгованості по заробітній платі за період з 08 листопада 2020 року по 28 квітня 2021 року не уявляється можливим, з огляду на неповноту та нерегулярність вказаних виплат.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача та не виконано ухвалу суду про витребування доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку те, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з січня по березень 2021 року включно, на загальну суму 22821 грн. 00 коп..

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У ч.1 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 6 вказаної статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням вказаних положень можна дійти висновку, що у поняття судових витрат, вказаних в ч. 6 ст. 141 ЦПК України включається також і судовий збір.

Наведене положення узгоджується також із частиною другою вказаної норми, де на відміну від частини шостої йдеться про «інші судові витрати».

За таких обставин, слід дійти висновку, що у разі звільнення від сплати судових витрат, у тому числі судового збору, сторони, на користь якої ухвалено рішення, то з протилежної сторони стягуються витрати, які були понесені іншими особами, а решта компенсується за рахунок держави.

Таким чином, враховуючи, що позивачка є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення заробітної плати, то підстав стягнення судового збору з відповідача в дохід держави у суду не має, оскільки за вимогами ч. 6 ст. 141 ЦПК України, він компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 115, 116 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінегрія - БТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сінегрія - БТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за період з 01 січня по 31 березня 2021 року включно у сумі 22821(двадцять дві тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 00 коп.. грн., з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі.

В решті вимог відмовити..

Судовий збір компенсується за рахунок держави.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінегрія - БТ» (код ЄДРПОУ 38874644), ІПН 388746416014 місцезнаходження юридичної особи: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Поштова, 25, електронна адреса: sinergiya.bt@ukr.net.

Повний текст рішення складений 24 грудня 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Донецької області О. В. Ільяшевич