Рішення № 102219450, 24.12.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року м.Харків Справа № 913/580/21

Провадження №16/913/580/21

Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», м. Лисичанськ Луганської області,

до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», м. Привілля Луганської області,

про стягнення заборгованості за надання послуг в сумі 110 671 грн. 43 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення від 01.07.2016 №846 за період з 01.07.2016 по 01.09.2017 в розмірі 110 671 грн. 43 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення від 01.07.2016 №846, відповідно до умов якого позивач зобов`язався з липня 2016 року по червень 2017 року надати відповідачу послуги з водовідведення – код 37.00.1 – послуги каналізаційні (ДК016-2010), кількість в обсязі – 63453,7 м куб., а відповідач прийняти і оплатити такі послуги.

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 110 671 грн. 43 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду.

При цьому, спочатку позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 1 521 884 грн. 85 коп. за п`ятьма Договорами про закупівлю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2021 справу №913/520/21 передано на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/520/21. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Роз`єднано позовні вимоги у справі №913/520/21. Позовні вимоги Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м.Лисичанськ в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім.Г.Г. Капустіна» про стягнення заборгованості у сумі 110 671,43 грн за договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення від 01.07.2016 №846, виділено у самостійне провадження та передано до відділу автоматизованого документообігу суду для проведення реєстрації.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2021 справу №913/580/21 передано на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/580/21. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду на 27.09.2021 об 11 год. 00 хв.

20.09.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №01/12-715 від 16.09.2021, в якому відповідач зазначає, що у позивача сплив трирічний строк, в межах якого він міг звернутися до суду з даним позовом, оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість за договором від 01.07.2016 №846 за період з 01.07.2016 по 01.09.2017 рік. У зв`язку чим, відповідач вважає, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.09.2021 відкладено судове засідання на 01.11.2021 об 11 год. 40 хв.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Луганської області №274-р від 01.11.2021 було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з метою заміни судді, оскільки суддя Шеліхіна Р.М. 18.10.2021 повідомила про отримання листка непрацездатності, станом на 01.11.2021 продовжує хворіти.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 справа №913/580/21 передана на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.11.2021 прийнято справу №913/580/21 до свого провадження для розгляду в новому складі суду. Розгляд справи №913/580/21 розпочато спочатку та вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін. Запропоновано сторонам подати відповідні заяви по суті, клопотання та додаткові письмові пояснення.

18.10.2021 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що не звертався з позовом до суду впродовж тривалого часу, оскільки відповідач неодноразово визнавав суму боргу шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків. Таким чином, позивач вважає, що строк позовної давності має відраховуватися з дати підписання кожного з цих документів. На підтвердження своєї позиції надав копію Акту звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020.

Вказані додаткові пояснення з додатками приймаються судом та долучаються до матеріалів справи.

Крім того, 22.11.2021 на виконання ухвали суду від 08.11.2021 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що заборгованість за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 в сумі 110 671 грн. 43 коп. виникла у відповідача за період з липня 2016 року по серпень 2017 року. При цьому, відповідач зазначає, що Договір вважається продовженим на черговий строк, оскільки жодна із сторін за один місяць до закінчення строку не повідомила письмово другу про відмову від Договору. В зв`язку з наведеним позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Разом із додатковими поясненнями позивача надав розрахунок заборгованості, а також належними чином завірені копії Актів здачі-прийняття виконаних робіт та рахунків-фактури, які приймаються судом та долучаються до матеріалів справи.

Суд приймає вказані додаткові пояснення та долучає їх до матеріалів справи.

03.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01/12-919 від 29.11.2021, в якому вказує, що дійсно між сторонами було укладено Договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення від 01.07.2016 №846, але заборгованість в розмірі 110 671 грн. 43 коп. не визнає через пропуск строку позовної давності, що на його думку є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідач зауважує, що переривання строку позовної давності можливе лише в межах загального строку, тобто в межах трьох років, після закінчення яких це правило не діє. Тому якщо сторонами підписано Акт звіряння вже після закінчення строку позовної давності, то такий строк не поновлюється.

До того ж, відповідач зазначає, що Акт звіряння з його боку був підписаний не уповноваженими на те особами Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», який не є юридичною особою. Натомість, всі документи, що носять розрахунковий характер мають підписуватися посадовими особами Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля».

В зв`язку з наведеним, відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 за період з 01.07.2016 по 01.09.2017 в розмірі 110 671 грн. 43 коп. та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи, що ухвалою суду розгляд справи №913/580/21 розпочато спочатку та запропоновано сторонам подати відповідні заяви по суті, суд приймає вказаний відзив та долучає його до матеріалів справи.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між Лисичанським комунальним спеціалізованим підприємством по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (Виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» (наразі Акціонерним товариством «Лисичанськвугілля») в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» (Замовник, відповідач) було укладено Договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016, відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов`язався з липня 2016 року по червень 2017 року надати відповідачу послуги з водовідведення зазначені у Договорі, а відповідач прийняти і оплатити такі послуги на умовах, визначених цим Договором, та виконувати інші умови даного Договору.

Найменування (номенклатура, асортимент) послуг: код 37.00.1 – послуги каналізаційні (ДК016-2010), кількість в обсязі – 63453,7 м куб. (п. 1.2. Договору).

Згідно п.п. 2.1.-2.2. Договору стічні води, що скидаються замовником в систему каналізації Виконавця повинні відповідати вимогам до складу та властивостей стічних вод згідно «Правил приймання» і не повинні перевищувати допустимі концентрації. Стічні води Замовника, що скидаються асенізаторським транспортом у зливні станції Виконавця, повинні відповідати по якості вимогам дійсного Договору.

Ціна цього Договору становить – 425139,79 грн.; у т.р. ПДВ 20% - 70856,63 грн. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.п. 3.1.-3.2. Договору).

За умовами п. 4.1.-4.3 Договору замовник сплачує за надані послуги на підставі наданих Виконавцем рахунків чи інших платіжних документів у строк п`яти робочих днів після їх отримання. Розрахунки за надані послуги з водовідведення Замовник здійснює за діючими тарифами, встановленими згідно з чинним законодавством України. Оплата здійснюється Замовником у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця. У разі зміни тарифів оплата послуг Замовником здійснюється новим тарифом, з часу його введення в дію, без внесення змін до даного Договору.

Строк надання послуг: липень 2016 року – червень 2017 року (п. 5.1. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що для визначення кількості та вартості наданих послуг Замовник зобов`язаний щомісячно 18 числа (або на наступний робочий день. Якщо цей день припадає на святковий або вихідний) прибути особисто, або направити свого повноважного представника, до Виконавця для надання показів приладів обліку питної води та підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт, який є підставою для здійснення оплати за надані послуги з водовідведення. Замовник повинен підписати наданий Виконавцю акт здачі-прийняття виконаних робіт протягом двох робочих днів та повернути один примірник Виконавцю або надати мотивовану відмову від підписання. У випадку ненадання протягом двох робочих днів мотивованої відмови від підписання акта та/або неповернення підписаного примірника акта Виконавцю, акт вважається підписаним, а послуги прийнятими та такими, що підлягають оплаті. Факт отримання рахунку та попередження Замовником, підтверджується підписом Замовника на екземплярі рахунку і попередження Виконавця.

Обов`язку позивача забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором (пп. 7.3.1. Договору) кореспондується обов`язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за надані послуги (пп. 7.1.1. Договору).

Сторони визначили в п. 11.1., що даний Договір діє з моменту його підписання по 30.06.2017. Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовується до відносин між сторонами, які виникли з 01.07.2016.

Вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень.

Сторонами було складено Акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №846 за липень-жовтень 2016 року, Акти здачі-прийнятті виконаних робіт №846/1116/1 від 17.11.2016, №846/1216/1 від 16.12.2016, №846/0117/1 від 17.01.2017, №846/0217/1 від 17.02.2017, №846/0317/1 від 17.03.2017, №846/0417/1 від 19.04.2017, №846/0517/1 від 17.05.2017, №846/0617/1 від 09.06.2017, №846/0717/1 від 17.07.2017, №846/0817/1, №846/0817/2 від 17.08.2017 (а.с. 77-83).

На підставі вказаних Актів, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №846 від 15.07.2016, 17.08.2016, 16.09.2016, 10.10.2016, №846/1116/1 від 17.11.2016, №846/1216/1 від 16.12.2016, №846/0117/1 від 17.01.2017, №846/0217/1 від 17.02.2017, №846/0317/1 від 17.03.2017, №846/0417/1 від 19.04.2017, №846/0517/1 від 17.05.2017, №846/0617/1 від 09.06.2017, №846/0717/1 від 17.07.2017, №846/0817/2 від 17.08.2017, №846/0817/1 від 31.08.2017 на загальну суму 110 671 грн. 43 коп. (а.с. 67-76).

Позивач вказує, що він належним чином надав відповідачу послуги з водовідведення за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 в період з липня 2016 року по серпень 2017 року на загальну суму 110 671 грн. 43 коп.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 щодо оплати за надані послуги належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 110 671 грн. 43 коп.

03.09.2020 представники ЛКСП «Лисичанськводоканал» та ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» склали Акт звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.09.2020 складає 110 671 грн. 43 коп. (а.с. 169).

Як зазначає позивач, в зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати вартості послуг за Договором, у нього утворилася заборгованість в розмірі 110 671 грн. 43 коп.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати за надані послуги в період з липня 2016 року по серпень 2017 року за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016, борг не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 110 671 грн. 43 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором енергопостачання.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання зобов`язань за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 надав відповідачу в період з липня 2016 року по серпень 2017 року послуги з водовідведення на загальну суму 110 671 грн. 43 коп., що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №846 за липень-жовтень 2016 року, Актами здачі-прийнятті виконаних робіт №846/1116/1 від 17.11.2016, №846/1216/1 від 16.12.2016, №846/0117/1 від 17.01.2017, №846/0217/1 від 17.02.2017, №846/0317/1 від 17.03.2017, №846/0417/1 від 19.04.2017, №846/0517/1 від 17.05.2017, №846/0617/1 від 09.06.2017, №846/0717/1 від 17.07.2017, , №846/0817/2 від 17.08.2017, №846/0817/1 від 31.08.2017 на загальну суму 110 671 грн. 43 коп.

За таких обставин, матеріалами справи в сукупності підтверджено надання позивачем відповідачу послуг з водовідведення в період з липня 2016 року по серпень 2017 року на загальну суму 110 671 грн. 43 коп.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 відповідач повинен був сплатити за надані послуги на підставі наданих позивачем рахунків чи інших платіжних документів у строк п`яти робочих днів після їх отримання (п. 4.1. Договору).

Позивачем на підставі вказаних Актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) були виставлені відповідачу рахунки-фактури №846 від 15.07.2016, 17.08.2016, 16.09.2016, 10.10.2016, №846/1116/1 від 17.11.2016, №846/1216/1 від 16.12.2016, №846/0117/1 від 17.01.2017, №846/0217/1 від 17.02.2017, №846/0317/1 від 17.03.2017, №846/0417/1 від 19.04.2017, №846/0517/1 від 17.05.2017, №846/0617/1 від 09.06.2017, №846/0717/1 від 17.07.2017, №846/0817/2 від 17.08.2017, №846/0817/1 від 31.08.2017 на загальну суму 110 671 грн. 43 коп.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у визначений Договором строк за надані послуги не розрахувався, в зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 110 671 грн. 43 коп.

Розмір заборгованості відповідача підтверджується також складеним ЛКСП «Лисичанськводоканал» та ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» Актом звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.09.2020 становить 110 671 грн. 43 коп. (а.с. 169).

Разом з тим, доказів оплати відповідачем заборгованості у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем заборгованість за надані послуги з водовідведення в період з липня 2016 року по серпень 2017 року у розмірі 110 671 грн. 43 коп. не сплачено, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що не виконав зобов`язання за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 в частині своєчасних розрахунків за надані послуги.

В свою чергу, відповідач у відзивах на позовну заяву №01/12-715 від 16.09.2021 та №01/12-919 від 29.11.2021 заявив про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вказав Верховний Суд, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, адже можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Таку заяву може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-2667цс16 та підтверджена постановою Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №0907/2-7453/2011.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Як встановлено судом, права позивача в даних спірних правовідносинах дійсно були порушені невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати наданих за Договором послуг з водовідведення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

З матеріалів справи вбачається, що Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 встановлений строк виконання зобов`язання – у строк п`яти робочих днів після отримання рахунків чи інших платіжних документів, тобто перебіг строку позовної давності почався з дня, наступного за п`ятим робочим днем після отримання вказаних платіжних документів.

За умовами п. 6.1. Договору факт отримання рахунку відповідачем, підтверджується його підписом на екземплярі позивача.

Рахунки-фактури №846 від 15.07.2016, 17.08.2016, 16.09.2016, 10.10.2016, №846/1116/1 від 17.11.2016, №846/1216/1 від 16.12.2016, №846/0117/1 від 17.01.2017, №846/0217/1 від 17.02.2017, №846/0317/1 від 17.03.2017, №846/0417/1 від 19.04.2017, №846/0517/1 від 17.05.2017, №846/0617/1 від 09.06.2017, №846/0717/1 від 17.07.2017, №846/0817/2 від 17.08.2017, №846/0817/1 від 31.08.2017, які наявні в матеріалах справи, містять підпис в графі «Рахунок отримав», що свідчить про їх отримання відповідачем.

Разом з тим, оскільки дати отримання кожного конкретного рахунку не вказано, датою отримання цих рахунків-фактури є дати їх складання.

Таким чином, рахунок-фактуру №846 від 15.07.2016 відповідач отримав 15.07.2016, рахунок-фактуру №846 від 17.08.2016 – 17.08.2016, рахунок-фактуру №846 від 16.09.2016 – 16.09.2016, рахунок-фактуру №846 від 10.10.2016 – 10.10.2016, рахунок-фактуру №846/1116/1 від 17.11.2016 – 17.11.2016, рахунок-фактуру №846/1216/1 від 16.12.2016 – 16.12.2016, рахунок-фактуру №846/0117/1 від 17.01.2017 – 17.01.2017, рахунок-фактуру №846/0217/1 від 17.02.2017 – 17.02.2017, рахунок-фактуру №846/0317/1 від 17.03.2017 – 17.03.2017, рахунок-фактуру №846/0417/1 від 19.04.2017 – 19.04.2017, рахунок-фактуру №846/0517/1 від 17.05.2017 – 17.05.2017, рахунок-фактуру №846/0617/1 від 09.06.2017 – 09.06.2017, рахунок-фактуру №846/0717/1 від 17.07.2017 – 17.07.2017, рахунок-фактуру №846/0817/2 від 17.08.2017 – 17.08.2017, рахунок-фактуру №846/0817/1 від 31.08.2017 – 31.08.2017.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, строк позовної давності про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з водовідведення з урахуванням вихідних та святкових днів:

за рахунком-фактурою №846 від 15.07.2016 розпочався 23.07.2016 та сплив 23.07.2019;

за рахунком-фактурою №846 від 17.08.2016 розпочався 26.08.2016 та сплив 26.08.2019;

за рахунком-фактурою №846 від 16.09.2016 розпочався 24.09.2016 та сплив 24.09.2019;

за рахунком-фактурою №846 від 10.10.2016 розпочався 19.10.2016 та сплив 19.10.2019;

за рахунком-фактурою №846/1116/1 від 17.11.2016 розпочався 25.11.2016 та сплив 25.11.2019;

за рахунком-фактурою №846/1216/1 від 16.12.2016 розпочався 24.12.2016 та сплив 24.12.2019;

за рахунком-фактурою №846/0117/1 від 17.01.2017 розпочався 25.01.2017 та сплив 25.01.2020;

за рахунком-фактурою №846/0217/1 від 17.02.2017 розпочався 25.02.2017 та сплив 25.02.2020;

за рахунком-фактурою №846/0317/1 від 17.03.2017 розпочався 25.03.2017 та сплив 25.03.2020;

за рахунком-фактурою №846/0417/1 від 19.04.2017 розпочався 27.04.2017 та сплив 27.04.2020;

за рахунком-фактурою №846/0517/1 від 17.05.2017 розпочався 25.05.2017 та сплив 25.05.2020;

за рахунком-фактурою №846/0617/1 від 09.06.2017 розпочався 17.06.2017 та сплив 17.06.2020;

за рахунком-фактурою №846/0717/1 від 17.07.2017 розпочався 25.07.2017 та сплив 25.07.2020;

за рахунком-фактурою №846/0817/2 від 17.08.2017 розпочався 28.08.2017 та сплив 28.08.2020;

за рахунком-фактурою №846/0817/1 від 31.08.2017 розпочався 08.09.2017 та сплив 08.09.2020.

При цьому, ч. 1 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Положеннями пп. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

03.09.2020 представники ЛКСП «Лисичанськводоканал» та ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» склали Акт звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 станом на 01.09.2020 складає 110 671 грн. 43 коп.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Таким чином, перебіг позовної давності перервався у зв`язку з вчиненням відповідачем (боржником) дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.

За змістом ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Разом з тим, відповідач стверджував, що Акт звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020 підписано після закінчення строку позовної давності, в той час як переривання строку позовної давності можливе лише в межах загального строку, тобто в межах трьох років, після закінчення яких це правило не діє.

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу (пп. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Як встановлено судом, строки позовної давності за рахунками-фактурами за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 мали спливти в період з 23.07.2019 по 08.09.2020.

В той же час, суд зауважує, що 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)», яким доповнено п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На усій території України карантин установлено з 12.03.2020 постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 та від 02.04.2020 №255. Період дії такого карантину неодноразово продовжувався та на даний час ще триває.

Отже, з 12.03.2020 строки позовної давності вважаються продовженими на час дії карантину, який наразі триває.

За таких обставин, строк позовної давності після підписання сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020 перервався та розпочався заново лише за зобов`язаннями згідно рахунку-фактури №846/0317/1 від 17.03.2017 (строк мав спливти 25.03.2020), рахунку-фактури №846/0417/1 від 19.04.2017 (строк мав спливти 27.04.2020), рахунку-фактури №846/0517/1 від 17.05.2017 (строк мав спливти 25.05.2020), рахунку-фактури №846/0617/1 від 09.06.2017 (строк мав спливти 17.06.2020), рахунку-фактури №846/0717/1 від 17.07.2017 (строк мав спливти 25.07.2020), рахунку-фактури №846/0817/2 від 17.08.2017 (за яким строк мав спливти 28.08.2020) та рахунку-фактури№846/0817/1 від 31.08.2017 (за яким строк мав спливти 08.09.2020).

Стосовно зобов`язань з оплати за надані послуги за рахунком-фактурою №846 від 15.07.2016 строк позовної давності сплив 23.07.2019 та не був продовжений, за рахунком-фактурою №846 від 17.08.2016 строк сплив 26.08.2019, за рахунком-фактурою №846 від 16.09.2016 – 24.09.2019, за рахунком-фактурою №846 від 10.10.2016 – 19.10.2019, за рахунком-фактурою №846/1116/1 від 17.11.2016 – 25.11.2019, за рахунком-фактурою №846/1216/1 від 16.12.2016 – 24.12.2019, за рахунком-фактурою №846/0117/1 від 17.01.2017 – 25.01.2020, за рахунком-фактурою №846/0217/1 від 17.02.2017 – 25.02.2020 і ці строки позовної давності також не були продовжені.

Таким чином, за вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за рахунками-фактури №846 від 15.07.2016, №846 від 17.08.2016, №846 від 16.09.2016, №846 від 10.10.2016, №846/1116/1 від 17.11.2016, №846/1216/1 від 16.12.2016, №846/0117/1 від 17.01.2017, №846/0217/1 від 17.02.2017 на загальну суму 63 521 грн. 35 коп. позивачем пропущено строки позовної давності.

За вимогами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з водовідведення надані в період з липня 2016 року по лютий 2017 року за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 в сумі 63 521 грн. 35 коп. через сплив позовної давності.

Натомість, суд враховує, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водовідведення надані в період з березня 2017 року по серпень 2017 року за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 в розмірі 47 150 грн. 08 коп., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що Акт звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020 з його боку був підписаний не уповноваженими на те особами Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», оскільки Відокремлений підрозділ не є юридичною особою, а всі документи, що носять розрахунковий характер мають підписуватися посадовими особами Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», суд не бере до уваги з огляду на таке.

Судом встановлено, що Акт звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020 містить відомості про заборгованість відповідача, підписаний зі сторони відповідача директором Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», головним бухгалтером та виконавцем, а також містить печатку Відокремленого підрозділу відповідача.

При цьому, вказаний Акт не є єдиним доказом у справі, яким підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості, яка підтверджена також іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами.

Натомість, відповідач у відзиві №01/12-715 від 16.09.2021 на підтвердження підписання Акту звіряння не уповноваженими на те особами посилався на Статут Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» та Положення про Відокремлений підрозділ «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», відповідно до змісту яких саме Акціонерне товариство є власником всього майна, майнових прав, продукції, доходів тощо (п. 18 Статуту), а Відокремлений підрозділ не є юридичною особою та здійснює свою діяльність на основі рішень Товариства (пп. 3.1. Положення).

Не заперечуючи наявність вищенаведених положень Статуту та Положення, які регулюють внутрішню діяльність Акціонерного товариства, суд зауважує, що вони жодним чином не свідчать про неможливість підписання Акту звіряння директором Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» та головним бухгалтером.

З тієї частини Статуту та Положення, які були надані відповідачем до матеріалів справи, суд не вбачає прямої заборони директору Відокремленого підрозділу підписувати від його імені організаційно-розпорядчі чи будь-які інші господарські або бухгалтерські документи.

Навпаки згідно п.п. 3.5.-3.6. Положення про Відокремлений підрозділ має право на укладення господарських договорів від імені Товариства, здійснення бухгалтерського та первинного (оперативного) обліку, складення фінансової звітності тощо. Тому підписання Акту звіряння директором Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» очевидно входить до його повноважень і не є порушенням ані Статуту Акціонерного товариства, ані Положення про Відокремлений підрозділ (а.с. 155).

Крім того, у відповідності до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Відтак, підписання Акту звіряння головним бухгалтером Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» також не свідчить про порушення вимог Статуту Акціонерного товариства чи Положення про Відокремлений підрозділ та відповідає чинному законодавству.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на підписання актів звірки неуповноваженими особами, повинен довести зазначені обставини.

Однак, відповідач не надав доказів відсутності як у директора Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» та і у головного бухгалтера Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» повноважень на підписання Акту звіряння взаємних розрахунків від 03.09.2020.

Натомість відомості, відображені в зазначеному Акті звірки щодо заборгованості відповідача, підтверджені іншими наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, зокрема первинними документами, тобто Акт звірки не є єдиним доказом у справі, яким підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості.

До того ж, суд звертає увагу на те, що й Договір про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 підписаний від імені відповідача директором Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна», а не посадовою особою Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», як вказував відповідач.

Інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, заперечення відповідача проти позову суд визнає необґрунтованими та не вбачає можливості для відмови у задоволенні позову з наведених підстав.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №846 від 01.07.2016 за період з березня 2017 року по серпень 2017 року в розмірі 47 150 грн. 08 коп.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 967 грн. 10 коп.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 123-124, 126, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1, ідентифікаційний код 32359108) в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» (93191, Луганська обл., м. Лисичанськ, м. Привілля, ідентифікаційний код 26349214) на користь Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (93106, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 168, ідентифікаційний код 03339851) заборгованість у розмірі 47 150 грн. 08 коп. та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 967 грн. 10 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Рішення складено та підписано без його проголошення 24.12.2021.

Суддя А.В. Іванов