Рішення № 102216940, 27.10.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р. Справа № 911/672/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Петренко А. А.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ходюк О. Я. (самопредставництво – відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань);

від відповідача: Абрамьонок А. В. (довіреність № 45 від 26.10.2021 р.);

від третьої особи-1: не з`явились;

від третьої особи-2: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Національного банку України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макс Безпека”, с. Нижча Дубечня, Вишгородський район

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Комунального підприємства „Поділ-Благоустрій”, м. Київ;

2) Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ;

про стягнення 64 896, 62 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Макс Безпека” про стягнення 64 896, 62 грн відшкодування матеріальної шкоди, що складається із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 60 636, 64 грн, витрат на оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 1 700, 00 грн, витрат на транспортування автомобіля у розмірі 2 559, 98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що йому було завдано матеріальної шкоди, у зв`язку із пошкодженням відповідачем майна позивача, а саме транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини працівника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.03.2021 р. відкрито провадження у справі № 911/672/21 за позовом Національного банку України до ТОВ „Макс Безпека” про стягнення 64 896, 62 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору, тощо.

23.04.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 21 від 22.04.2021 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

27.04.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання № 22 від 26.04.2021 р., у якому він просив суд провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

05.05.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь № 18-0012/36953 від 28.04.2021 р на відзив, що долучена судом до матеріалів справи.

13.05.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення № 27 від 12.05.2021 р. на відповідь на відзив на позовну заяву, що долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2021 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Макс Безпека” № 22 від 26.04.2021 р. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; визначено здійснювати подальший розгляд справи із проведенням судового засідання та викликом на нього учасників справи та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників справи на 16.06.2021 р.

16.06.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 04.08.2021 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, КП „Поділ-Благоустрій”, Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

04.08.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 08.09.2021 р.

08.09.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 29.09.2021 р.

29.09.2021 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.10.2021 р.

13.10.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.10.2021 р.

27.10.2021 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

16.04.2020 р. на Контрактовій площі, 2, в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі – дтп) за участю транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Національному банку України і перебував під керуванням фізичної особи - водія ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов?язків, і який здійснив наїзд на болард (стовп-блокератор), внаслідок чого отримав пошкодження.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності Національного банку України на транспортний засіб - автомобіль „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , наявним у матеріалах справи.

Крім того, у процесі розгляду справи судом встановлено, що замовником на встановлення на перетині Контрактовій площі, 2, з вул. Іллінською в місті Києві боларду (стовп-блокератор), його балансоутримувачем, особою, яка є відповідальною за його експлуатацію та обслуговування було і є Комунальне підприємство „Поділ-Благоустрій”, що підтверджується розпорядженням № 1172 від 22.09.2017 р. Київської міської державної адміністрації, розпорядженням № 1197 від 29.09.2017 р. Київської міської державної адміністрації, розпорядженням № 299 від 26.05.2020 р. Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, наказом № 10 від 05.06.2020 р. Комунального підприємства „Поділ-Благоустрій”, наявними у матеріалах справи.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 16.04.2020 р., склала 60 636, 64 грн, що підтверджується висновком № 494/3 від 24.04.2020 р. ТОВ „Експертно-консультаційний центр”, звітом № 494/3 від 24.04.2020 р. про незалежну оцінку розміру збитків завданого власнику КТЗ: „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеним і проведеним ТОВ „Експертно-консультаційний центр”, ремонтною калькуляцією № 410В від 24.04.2020 р., наявними у матеріалах справи.

Крім того, позивачем було понесено витрати на оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 16.04.2020 р., у розімір 1 700, 00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 1539008327 від 13.08.2020 р. на суму 1 700, 00 грн, та було понесено витрати на транспортування автомобіля по Києву, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 16.04.2020 р., у розмірі 2 559, 98 грн, що підтверджується актом про приймання-передавання наданих послуг від 01.06.2020 р., наявними у матеріалах справи.

У листопаді 2020 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 61-0022/66144 від 10.11.2020 р., у якій просив останнього сплатити 64 896, 62 грн відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну позивача, а саме транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини працівника відповідача.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 64 896, 62 грн відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну позивача, а саме транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди з вини працівника відповідача, який в момент дтп здійснював управління та експлуатацію болардом.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положеннями пунктів 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

5. При розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Пунктом 6 Роз`яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди” передбачено, що для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення позивача щодо того, що матеріальну шкоду було заподіяно майну позивача, а саме транспортному засобу - автомобілю „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди саме з вини працівника (охоронця) відповідача, який в момент дтп здійснював управління та експлуатацію болардом, є необгрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи з наступних підстав.

24.02.2020 р. між відповідачем та третьою особою-2 було укладено договір № 4 про надання послуг, згідно з умовами п. 1.1. якого відповідно до умов цього договору замовник доручає, а виконавець зобов?язується за плату надати послуги із забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку та громадського порядку, код за ДК 021:2015 – 75240000-0 (послуги з охорони службових приміщень адміністративної будівлі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації).

Як вбачається із умов вказаного договору та додатків до нього, до повноважень і обов?язків відповідача та його персоналу (охоронців) не входило і не входить здійснення управління та експлуатацію болардом (стовп-блокератор) на перетині Контрактовій площі, 2, з вул. Іллінською в місті Києві чи інших болардів, балансоутримувачем яких є Комунальне підприємство „Поділ-Благоустрій”.

Крім того, як вбачається із технічної документації боларду гідравлічного моделі RB 349, а саме керівництва його експлуатації та алгоритму його роботи, його паспорту, болард гідравлічний моделі RB 349 обладнаний системою попередження наїзду на болард, яка дозволяє виявити автомобіль на відстані 3 метри, і яка у разі виявлення автомобіля на цій відстані 3 метри і менше негайно активує рух боларду вниз, повний спуск якого займає 6 секунд (+-1 секунда).

Крім того, згідно з Правилами пропуску автомобілів в обмежену болардами пішохідну зону, затвердженими керівником апарату Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, водії автомобілів, які не отримали пульти управління болардами, повинні пройти перевірку диспетчером в базі даних на можливість пропуску автомобіля в обмежену болардами пішохідну зону Контрактової площі, і тільки після цього диспетчер відкриває проїзд.

Отже, враховуючи вищевказані положення технічної документації боларду гідравлічного моделі RB 349, а саме керівництва його експлуатації та алгоритму його роботи, його паспорту, Правил пропуску автомобілів в обмежену болардами пішохідну зону, затверджених керівником апарату Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, у разі дотримання водієм автомобіля Правил пропуску автомобілів в обмежену болардами пішохідну зону та виходячи із обладнання боларда системою попередження наїзду на нього суд вважає, що за вказаних обставин неможливим є наїзд автомобілем на такий болард гідравлічний, навіть за умов надання диспетчером невірної команди управління болардом.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх достатніх, належних та допустимих доказів, що б достовірно підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме факт заподіяння саме відповідачем (його працівником) вказаних збитків позивачу; наявність вини саме відповідача (його працівника) у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою саме відповідача (його працівника) і заявленими збитками позивача.

Докази, додані позивачем до позовної заяви та надані ним у процесі розгляду справи, на підтвердження заподіяння матеріальної шкоди майну позивача, а саме транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди саме з вини працівника (охоронця) відповідача, який в момент дтп здійснював управління та експлуатацію болардом, а саме пояснення б/н від 16.04.2020 р. ОСОБА_1 , заява б/н від 16.04.2020 р. ОСОБА_1 , матеріали звіту № 494/3 від 24.04.2020 р. про незалежну оцінку розміру збитків завданого власнику КТЗ: „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного і проведеного ТОВ „Експертно-консультаційний центр”, та інші, не є належними та допустимими доказами, що підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме факт заподіяння саме відповідачем (його працівником) вказаних збитків позивачу; наявність вини саме відповідача (його працівника) у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою саме відповідача (його працівника) і заявленими збитками позивача.

Крім того, у процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували дотримання його працівником – водієм транспортного засобу - автомобіля „Volkswagen Caravelle”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Правил пропуску автомобілів в обмежену болардами пішохідну зону, затверджених керівником апарату Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, при проїзді 16.04.2020 р. в пішохідну зону на Контрактовій площі, 2, в місті Києві.

Оскільки, враховуючи те, що як було встановлено судом у процесі розгляду справи, недоведеними є факти заподіяння відповідачем (його працівником) вказаних збитків позивачу, їх розмір, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і заявленими збитками позивача, то у суду відсутні правові підстави для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків, через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 64 896, 62 грн відшкодування матеріальної шкоди, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

13 грудня 2021 р.