Рішення № 102216804, 16.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2021Справа № 910/15733/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Академії праці, соціальних відносин і туризму

про стягнення 546 807,21 грн

За участю представників сторін:

від позивача Іванчихін С.І. (адвокат за довіреністю № 30/06/21-07 від 30.06.2021)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі – КП «Київтеплоенерго», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Академії праці, соціальних відносин і туризму (далі – відповідач) про стягнення 546 807,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити теплову енергію, поставлену позивачем на виконання умов укладеного сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3040069 від 10.08.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 546 807,21 грн, з яких: 492 737,29 грн – основний борг, 20 065,57 грн – інфляційна складова боргу, 6 464,75 грн – 3% річних, 27 539,60 грн – пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/15733/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.11.2021.

04.11.2021 суд відклав судове засідання на 25.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 повідомлено відповідача про наступне судове засідання, призначене на 25.11.2021.

11.11.2021 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме реєстру здійснених відповідачем плат.

25.11.2021 позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

25.11.2021 суд відклав судове засідання на 09.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 повідомлено позивача та відповідача про наступне судове засідання, призначене на 09.12.2021.

09.12.2021 суд відклав судове засідання на 16.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 повідомлено відповідача про наступне судове засідання, призначене на 16.12.2021.

16.12.2021 позивач подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких вказав, що протягом жовтня 2021 року відповідач повністю сплатив суму основного боргу.

У судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, крім того подав заяву про повернення частини сплаченого ним судового збору.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.12.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.08.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (постачальник за договором) та Академією праці, соціальних відносин і туризму (споживач за договором) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3040069 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.2.1 договору на постачальника покладений обов`язок безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

У свою чергу, на споживача покладений обов`язок дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 (п. 2.3.1 договору).

Пунктом 9 додатку № 2 до договору «Тарифи та порядок розрахунків» передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору «Тарифи та порядок розрахунків» споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії -Головного управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код банку 322669), щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника, до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.

У п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 Цивільного Кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем його обов`язку своєчасно та у повному обсязі оплатити теплову енергію, спожиту ним протягом періоду з жовтня 2020 року по травень 2021 року.

Судом встановлено, що протягом спірного періоду з жовтня 2020 року по травень 2021 року позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію загальною вартістю 713 607,09 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції від 31.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, а також обліковими картками за спірний період.

З вищевказаних документів вбачається, що вони не підписані відповідачем, однак з огляду на положення п. 9 додатку № 2 до договору, згідно з якими обов`язок отримати акт виконаних робіт покладений на відповідача (споживача), а відповідач отримання послуг та розмір їх вартості не заперечував, суд дійшов висновку про те, що факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії загальною вартістю 713 607,09 грн є доведеним.

Разом з тим, відповідач, у порушення умов укладеного сторонами договору, спожиту теплову енергію оплатив частково, а саме в розмірі 220 869,80 грн, що підтверджується наданою позивачем довідкою про стан розрахунків, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію, спожиту відповідачем протягом спірного періоду з жовтня 2020 року по травень 2021 року, становила 492 737,29 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що 04.10.2021 відповідач сплатив на користь позивача основний борг у розмірі 492 737,29 грн, що підтверджується наданою позивачем довідкою № 30/вих-3040069 від 09.12.2021, тобто основний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду за захистом його порушених прав, що відбулось 21.09.2021 (шляхом направлення позовної заяви поштою). Інших документальних доказів сплати суми основного боргу (платіжних доручень, банківських виписок) ані позивачем, ані відповідачем суду не надано, а в розумінні ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініцітиви.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 492 737,29 грн підлягає закриттю.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 27 539,60 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію оплатив несвоєчасно, отже допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 27 538,71 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме в розмірі 27 538,71 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6 464,75 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 20 065,57 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що їх розмір становить 5 759,85 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме в розмірі 5 759,85 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір становить 20 050,82 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме в розмірі 20 050,82 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 27 538,71 грн, 3% річних в розмірі 5 759,85 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 20 050,82 грн. В частині стягнення основного боргу в розмірі 492 737,29 грн провадження у справі підлягає закриттю. В іншій частині позову судом відмовлено.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині позовних вимог, провадження у справі щодо яких судом закрито, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню йому з державного бюджету за клопотанням, про що судом складено окремий процесуальний документ.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 492 737,29 грн (чотириста дев`яносто дві тисячі сімсот тридцять сім грн 29 коп.).

3. Стягнути з Академії праці, соціальних відносин і туризму (03187, м. Київ, Кільцева дорога, буд. 3-А, код 04641405) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код 40538421) пеню в розмірі 27 538,71 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять вісім грн 71 коп.), 3% річних в розмірі 5 759,85 грн (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять грн 85 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 20 050,82 грн (двадцять тисяч п`ятдесят грн 82 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 800,24 грн (вісімсот грн 24 коп.).

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 24.12.2021.

Суддя О.Г. Удалова