Рішення № 102216178, 24.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.2021 Справа №905/1908/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

розглянувши справу за позовом №39/5-6268-21 від 22.09.2021 Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», м.Торецьк Донецької області, код ЄДРПОУ 31459617,

про стягнення 1 670,61 грн, -

Без виклику сторін

І. Короткий зміст позовної заяви, заперечень та інших заяв, клопотань учасників справи:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №39/5-6268-21 від 22.09.2021 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», м.Торецьк Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 1 670,61 грн. на підставі п.3.13, п.5.7 договору купівлі-продажу природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018 та п.1 р.VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відхилення фактично спожитого природного газу у березні-квітні 2019 року більш ніж на 5% від узгодженого обсягу за договором постачання природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018, внаслідок чого виникли підстави для нарахування збитків відповідно до п.3.13 договору.

На підтвердження викладених обставин позивач надав розрахунок суми збитків, яка підлягає відшкодуванню Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», згідно актів-претензій, складених у відповідності до пунктів 3.13 та 5.7 договору від 08.10.2018 №3537/18-ТЕ-6 та пункту 1 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (зі змінами), станом на 31.12.2020 та у копіях: акти-претензії з доказами направлення їх на адресу відповідача: №26-1189-19 від 16.05.2019 на суму 5 624,53 грн., №26-2177-19 від 12.06.2019 на суму 14 176,18 грн.; листи Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» «Щодо перерахунку по акту-претензії»: №26-4254-19 від 27.11.2019 та №26-4256-19 від 27.11.2019 з доказами направлення їх на адресу відповідача; сальдо по підприємству «Новгородський комбінат комунального господарства» з 01.10.2018 по 31.07.2021; операції за договором №3537/18-ТЕ-6, підприємство «Новгородський комбінат комунального господарства» з 01.10.2018 по 31.07.2021; договір постачання природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018 з додатковими угодами до нього: №1 від 23.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 06.11.2018, №4 від 03.12.2018, №5 від 15.02.2019, №6 від 29.03.2019, №7 від 29.03.2019; повідомлення Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №26-1579/1.17-19 від 21.02.2019; акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) б/н від 30.11.2018, б/н від 31.12.2018, б/н від 31.01.2019, б/н від 28.02.2019, б/н від 31.03.2019, б/н від 30.04.2019.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.9, 55, 124 Конституції України, п.1 ч.2 ст. 11, ст.ст.12-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 175, 193, 216, 217, 218, 230, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, п.1 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.

Від відповідача відзив до суду не надходив.

ІІ. Процесуальні дії суду:

З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1908/21 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву №39/5-6268-21 від 22.09.2021 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1908/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; позивачу визначено надати: відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив у строк до 01.12.2021, одночасно надати докази його направлення учасникам справи; відповідачу визначено надати: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 22.11.2021, але не пізніше 15 днів з дня повідомлення про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; роз`яснено сторонам, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та, що за клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає таке.

Згідно розпорядження Господарського суду Донецької області №33-р від 30.09.2021 «Про призупинення прийняття документів для відправки за межі суду», у зв`язку з закінченням знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних у суді канцелярських товарів (офісний папір, картридж, конверти тощо), зупинено з 01.10.2021 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду.

З огляду на що, надсилання кореспонденції сторонам, у тому числі процесуальних документів, засобами поштового зв`язку в момент винесення ухвали про відкриття провадження у справі судом не здійснювалось.

За викладених обставин підлягали використанню альтернативні способи повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема «Електронний суд», розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України», тощо).

Ухвала Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 02.11.2021, шляхом направлення означеної ухвали за вих.№04-19/6399 на електронну поштову скриньку відому суду, а саме: nkkh@ukr.net, що підтверджується відповідною відміткою на даній ухвалі, повідомлення про не доставлення електронного поштового відправлення відсутнє.

При цьому, означену електронну поштову скриньку відповідача не відображено в розділі «Інформація для здійснення зв`язку» Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак не може вважатись офіційною.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» повідомлено про відкриття провадження у даній справі шляхом надання уповноваженим працівником суду директору підприємства відповідача телефонограми №24769 від 02.11.2021 відповідного змісту.

Крім того, після відновлення відправлень вихідної кореспонденції за межі суду, господарський суд, з метою забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача, дійшов висновку застосувати, у розглядуваному випадку як додаткові, заходи повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» про відкриття провадження у справі шляхом надсилання ухвали засобами поштового зв`язку.

Перевіривши інформацію за допомогою офіційного електронного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта», господарським судом встановлено, що відправлення за №6102256598840, яким направлено ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачу, вручено за довіреністю 30.11.2021.

Також, суд наголошує, що за змістом ст.ст.2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.11.2021 розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який створений для відкритого безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України до судових рішень.

При цьому, відповідач не позбавлявся права на отримання процесуальних документів у приміщенні Господарського суду Донецької області у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 01.11.2021 встановлено відповідачу надати: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 22.11.2021, але не пізніше 15 днів з дня повідомлення про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засіданні.

Станом на 24.12.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву є таким, що сплинув.

Відповідачем жодних пояснень та клопотань суду не надано, про зміну місцезнаходження, засобів зв`язку не повідомлено.

Згідно із ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суть спору, сплив строку, встановленого відповідачу для надання відзиву на позовну заяву, відсутність клопотань від учасників справи щодо розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, беручи до уваги належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв`язку) відповідних доказів до суду, суд дійшов висновку про існуючу можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, ґрунтуючись на положеннях ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом:

08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (споживач) укладено договір постачання природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

03.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018, якою, відповідно до п.1 додаткової угоди, розділи 1-12 договору викладено у новій редакції.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на територі України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п.1.3 договору).

Кількість та фізико-хімічні показники природного газу передбачено розділом 2 договору.

Згідно з п.2.1 договору, постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 136,0 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): у жовтні 2018 - 0,0 тис.куб.метрів, у листопаді 2018 - 23,0 тис.куб.метрів, у грудні 2018 - 28,0 тис.куб.метрів, всього 51,0 тис.куб.метрів; у січні 2019 - 30,0 тис.куб.метрів, у лютому 2019 - 25,0 тис.куб.метрів, у березні 2019 - 20,0 тис.куб.метрів, всього 75,0 тис.куб.метрів; у квітні 2019 - 10,0 тис.куб.метрів, всього 10,0 тис.куб.метрів.

За умовами п.2.5 договору, допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ±5% від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

Відповідно до п.3.8 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.3.13 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору.

Пунктом 5.7 договору встановлено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених п.2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Підпунктом 4 п.6.3 договору, встановлено право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, та і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5 п.6.2, підп.8 п.6.2, підп.4 п.6.3, абз.3 підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника (п.11.1, п.11.2 договору).

Згідно з п.3 додаткової угоди №4 від 03.12.2018 вона набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.12.2018.

15.02.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору постачання природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018, відповідно до п.1 якої, п.2.1 розділу 2 договору викладено в новій редакції, а саме: «п.2.1 постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 110,725 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) та вузлах комерційного обліку:

код ЕІС комерц. вузла облікуЖовтень 2018Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019Квітень 2019Всього56ZQ09E0VCRH501C----25,020,010,055,0Всього-14,50321,08720,13525,020,010,0110,725Інші умови договору залишились незмінні (п.2 додаткової угоди).

В матеріалах справи міститься повідомлення Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №26-1579/1.17-19 від 21.02.2019 про те, що відповідно до п.11.2 діючих договорів постачання природного газу, а саме: №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018, №3538/18-БО-6 від 08.10.2018 постачальник повідомляє споживача, що з 01.03.2019 застосовуються наступні пункти відповідних договорів: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5 п.6.2, підп.8 п.6.2, підп.4 п.6.3, абз.3 підп.2 п.6.4 договорів. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1 підп.3.9.2 п.3.9, абз.4 підп.5 п.6.2, абз.2 підп.2 п.6.4 договорів з 01.03.2019 сторонами не застосовуються.

29.03.2019 між сторонами, керуючись Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (із змінами та доповненнями), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (із змінами та доповненнями), Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (із змінами та доповненнями), постановою НКРЕКП від 27.07.2018 №788 в частині відтермінування окремих положень Кодексу газотранспортної системи (із змінами та доповненнями), іншими нормативно-правовими актами, укладено додаткову угоду №6 до договору постачання природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018 про те, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5 п.6.2, підп.8 п.6.2, підп.4 п.6.3, абз.3 підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019.

Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1 підп.3.9.2 п.3.9, абз.4 підп.5 п.6.2, абз.2 підп.2 п.6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.

Решта умов договору залишились незмінними і обов`язковими для виконання сторонами (п.3 додаткової угоди).

29.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №7 до договору постачання природного газу №3537/18-ТЕ-6 від 08.10.2018, відповідно до п.1 якої по тексту договору, слова Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» замінено словами Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відповідному відміннику.

Решта умов договору залишились незмінними і обов`язковими для виконання сторонами (п.2 додаткової угоди).

Означені договір та додаткові угоди підписано сторонами і скріплено печатками підприємств без зауважень.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) за період березень-квітень 2019 року, що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги фактично використаного природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню наступні:

у березні 2019 року - 17,912 тис.куб.м. на суму 134 028,55 грн. з ПДВ (6 235,51 грн./1000 куб.м, без ПДВ);

у квітні 2019 року - 4,587 тис.куб.м. на суму 34 322,74 грн. з ПДВ (6 235,51 грн./1000 куб.м, без ПДВ).

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період березень-квітень 2019 року у загальному обсязі 22,499 тис.куб.м. на суму 168 351,29 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Через фактичне споживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» природного газу у березні-квітні 2019 року у обсязі меншому ніж узгоджено сторонами у п.2.1 договору більш ніж на 5%, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» керуючись пунктами 3.13 та 5.7 договору та п.1 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, зверталось до відповідача з актами-претензіями №26-1189-19 від 16.05.2019 та №26-2177-19 від 12.06.2019 про відшкодування суми збитків, визначена у них сума збитків перерахована, про що повідомлено відповідача листами Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» «Щодо перерахунку по акту-претензії»: №26-4254-19 від 27.11.2019 та №26-4256-19 від 27.11.2019.

До матеріалів справи додано докази надсилання на юридичну адресу відповідача означених актів-претензій та листів.

Проте, з боку відповідача дані листи залишились без відповіді, відповідач збитки у загальному розмірі 1 670,61 грн. на вимогу позивача не сплатив.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Означене зумовило позивача звернутися до суду із розглядуваним позовом з метою захисту своїх прав.

IV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані ним положення законодавства:

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, у період березень-квітень 2019 року, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Положеннями ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з обмеженням його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.

Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Стаття 2 Закону України «Про ринок природного газу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про трубопровідний транспорт», «Про природні монополії», «Про нафту і газ», «Про енергозбереження», «Про угоди про розподіл продукції», «Про захист економічної конкуренції», «Про газ (метан) вугільних родовищ», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Виходячи зі змісту п.6 ч.5 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

В умовах договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному договорі в розмірі до 5%.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду (пункт 3 розділу VI Правил постачання природного газу).

Враховуючи положення пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде більший або менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому, визначальним є те, що пункт 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем.

Суд зазначає, що пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Суд звертає увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Одночасно, реалізацію права вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків від наявності факту порушення споживачем умов п.2.1 договору ставить у залежність його п.п.4 п.6.3.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, дійсність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.

Передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, що становлять різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом його використання, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.10.2021 у справі №904/6985/20, у постанові від 21.09.2021 у справі №904/6992/20.

Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення ним збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу.

V. Висновки суду:

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення ним збитків, наявності саме порушення відповідачем, дій або бездіяльності, що спричинили збитки, негативні, невигідні матеріальні наслідки не підтверджено відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст. 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства», м.Торецьк Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 1 670,61 грн., відмовити.

2.Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

3.Повний текст рішення складено 24.12.2021.

Суддя О.В. Кротінова