Рішення № 102216033, 08.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.2021 Справа № 905/633/21

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гур`євій М.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Форінт”, м.Київ,

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Донецьк,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство “Содєйствіє” м.Костянтинівка,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Форінт”, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , м.Донецьк про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: вбудоване приміщення в цокольному та на 1 поверсі житлового будинку літ Б-5, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності іпотекодавцю – ОСОБА_1 - в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «Содєйствіє» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» за Генеральною кредитною угодою №01/32/004 від 10.07.2013 та кредитним договором (відзивна відновлювальна кредитна лінія) №010/32/005 від 10.07.2013 по 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 у сумі 171’ 006,16грн та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.05.2021 відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство «Содєйствіє» м. Костянтинівка, Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виникнення у відповідача як майнового поручителя зобов`язань за договором поруки №12/32/003 від 10.07.2013, який укладений для забезпечення виконання зобов`язань Приватним підприємством «Содєйствіє» перед позивачем, який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Банк» Софіївський», за Генеральною кредитною угодою №01/32/004 від 10.07.2013 та кредитним договором від 10.07.2013 №010/32/005.

За змістом позову, внаслідок прострочення третьою особою виконання грошового зобов`язання, невиконання рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2017 у справі №905/317/17, у позивача виникли підстави для нарахування та заявлення до стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, в рахунок погашення саме яких позивач і просить звернути стягнення на іпотечне майно.

У зв`язку з необхідністю отримання інформації щодо реєстрації місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 суд на виконання вимог ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України звертався до Головного управління ДМС у Донецькій області з відповідним запитом.

12.05.2021, 18.05.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, Головного управління ДМС у Донецькій області надійшла інформація щодо місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_2 .

За такою самою адресою і значиться місце реєстрації відповідача відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлена адреса реєстрації відповідача.

08.07.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження виконання ухвали від 17.06.2021 в частині направлення позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.07.2021 задоволено клопотання позивача та продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/633/21 на тридцять днів.

12.08.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у виконання вимог ухвали суду від 08.07.2021.

07.09.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №905/633/21 до судового розгляду по суті.

Востаннє суд ухвалою від 18.11.2021 відкладав судове засідання з розгляду справи по суті на 08.12.2021.

У судове засідання 08.12.2021 учасники справи не з`явились. Позивач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належим чином, про що свідчить підпис представника на повідомленні про відкладення судового засідання.

Станом на 08.12.2021 від відповідача відзив на позовну заяву, від третьої особи письмові пояснення по суті позовних вимог через канцелярію суду не надходили.

Згідно з ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо повідомлення господарським судом ОСОБА_1 , м.Донецьк про день, час та місце розгляду справи, суд відзначає наступне.

За змістом п.21 Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.

Відповідно до ст.1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Так, судом були вжиті заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи за його участю у суді шляхом розміщення відповідних оголошень на веб-сайті судової влади, що підтверджується відповідними роздруківками, які долучені до матеріалів справи.

Судом були вжиті також додаткові заходи для повідомлення відповідача шляхом направлення 22.06.2021, 12.07.2021, 24.09.2021, 24.10.2021 та 23.11.2021 телефонограм за номером телефонного зв`язку, який зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак зв`язок не був встановлений.

Інші засоби зв`язку для інформування ОСОБА_1 у справі відсутні.

Щодо повідомлення Приватного підприємства “Содєйствіє” про день, час та місце розгляду справи, суд відзначає наступне.

Частинами 3, 7 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання приписів ГПК України ухвали суду направлялись судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, яка зазначена в ЄДР, однак поштові відправлення поверталися відділенням поштового зв`язку на адресу суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом були вжиті також додаткові заходи для належного інформування третьої особи про час і місце розгляду справи шляхом направлення 24.09.2021, 24.10.2021 та 23.11.2021 телефонограм за номерами телефонного зв`язку, зазначеним у ЄДР, однак зв`язок не був встановлений.

Інші засоби зв`язку для інформування Приватного підприємства “Содєйствіє” у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ досудових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Приймаючи до уваги, що явка представників учасників справи не була визнана судом обов`язковою, а також додержуючись принципу розумності строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників, підстави для відкладення розгляду справи по суті відсутні.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 між Публічним акціонерним товариством “Банк “Софіївський” (банк) та Приватним підприємством “Содєйствіє” (позичальник) була укладена Генеральна кредитна угода №01/32/004 (далі – Генеральна угода), відповідно до п.1.1. якої банк на підставі цієї угоди зобов`язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах цієї угоди і які є невід`ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальнику за кредитами, наданими в межах даної угоди, не повинен перевищувати 2’ 000’ 000,00грн. Термін дії угоди до 10 липня 2016.

Розділом 2 Генеральної угоди визначено умови надання та забезпечення повернення кредитних коштів, зокрема визначена відсоткова ставка за надання кредитних коштів у національній валюті у розмірі 24% річних, з 08.07.2015 – 26% річних (в редакції Додаткової угоди до Генеральної кредитної угоди від 08.07.2015). За умовами п.2.2 відсотки сплачуються щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів Банку, що передбачений окремим кредитним договором, який діє у межах цієї угоди, кожного місяця, виходячи з календарної кількості днів користування позикою.

За змістом п. 2.4. Генеральної угоди конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, комісійні винагороди, об`єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в межах цієї угоди.

Відповідно до п. 2.5 Генеральної угоди в якості забезпечення зобов`язань по кредитах позичальника, наданих банком в межах цієї угоди, банку передається в заставу наступне майно: вбудоване приміщення в цокольному та першому поверсі житлового будинку загальною площею 135,2кв.м., яке належить на праві власності фізичній особі-громадянці України ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною оціночною вартістю 4’ 073’ 394,00.

Згідно з п.4.1 Генеральної угоди банк зобов`язується на умовах цієї угоди відкривати позичальнику позичкові рахунки згідно умов укладених сторонами в межах даної угоди кредитних договорів та додаткових угод до них, у відповідності до загальних умов кредитування, визначених у ст.1, 2 цієї угоди, та, за письмовими вимогами позичальника, перераховувати в безготівковій формі кредитні кошти в межах розмірів лімітів, визначених в кожному окремому кредитному договорі.

За умовами п.5.1 Генеральної угоди позичальник взяв на себе зобов`язання використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів і сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в межах цієї угоди.

Відповідно до розділу 10 угоди у разі несвоєчасного повернення позичальником кредитів у визначені кредитними договорами терміни, укладених в межах даної угоди, останній відшкодовує банку завдані цим збитки в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню), які передбачені окремими кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди (п.10.1 Генеральної угоди).

В кожному окремому кредитному договорі, укладеному в межах цієї угоди, за згодою сторін може бути визначений інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов`язання по такому кредитному договору (п. 10.4 Генеральної угоди).

08.07.2015 між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду №010/32/004/1 до Генеральної кредитної угоди №01/32/004 від 10.07.2013 відповідно до якої визначений строк повернення кредитних коштів до 10.07.2016.

10.07.2013 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Софіївський» (банк) та Приватним підприємством «Содействіє» (позичальник) було укладено кредитний договір №010/32/005 (відзивна відновлювальна кредитна лінія), відповідно до п.1.1 якого банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами Генеральної кредитної угоди №01/32/004 від 10.07.2013 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 2’ 000’ 000, 00грн на поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності зі сплатою 24,0% річних.

За мовами п. 1.3. кредитного договору зобов`язання по договору забезпечуються наступним заставним майном: вбудоване приміщення в цокольному та першому поверсі житлового будинку загальною площею 135,2кв.м., яке належить на праві власності фізичній особі - громадянці України ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною оціночною вартістю 4’ 073’ 394, 00грн.

Кредит позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в п.1.1 цього договору на підставі письмової заяви позичальника та за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань згідно із цим договором (п.1.4 кредитного договору).

Відповідно до п.5.7 договір кредиту вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У забезпечення зобов`язань за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Софіївський» (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №12/32/003 від 10.07.2013 (далі – договір іпотеки), відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступний об`єкт нерухомості: вбудоване приміщення площею 135,2кв.м. в цокольному та на 1 поверсі житлового будинку літ Б-5, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 , яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування вбудованого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Резніченко О.А. 09 квітня 2010 року за реєстровим №606, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Донецька 14.04.2010 року за реєстраційним номером 78849321, та перереєстрованого Державним реєстратором прав на нерухоме майно-приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соболевою В.Л. 04 лютого 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 5359214000, про що надано Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права за індексним номером 269817.

Предмет іпотеки перебуває в іпотеці відповідно до цього договору разом з усіма його невідокремленими приналежностями та поліпшеннями, у тому числі тими, що будуть здійснені після укладання цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки загальна вартість предмету іпотеки на момент укладення цього договору визначена за згодою сторін, що відповідає ринковій вартості предмета іпотеки та становить 4’ 073’ 394,00грн. Вартість предмета іпотеки на момент укладення цього договору не враховується при визначені ціни предмета іпотеки у майбутньому, у тому числі - під час звернення стягнення на нього іпотекодержателем, якщо інше не передбачено цим договором та/або кредитним договором.

Обтяження іпотекою предмета іпотеки, а також взаємні права і обов`язки сторін за цим договором виникають з моменту набуття сили цим договором. Пріоритет прав іпотекодержателя відносно прав третіх осіб на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою згідно цього договору. Державна реєстрація іпотеки відповідно до цього договору здійснюється іпотекодержателем у порядку, встановленому законодавством України, за рахунок іпотекодавця (п.1.3 договору іпотеки).

Пунктом 2.1 договору іпотеки визначено, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов`язань боржника, що виплавають та/або можуть виникнути у майбутньому з генеральної кредитної угоди №01/32/004 від 10 травня 2013 року, що укладений між іпотекодержателем та Приватним підприємством «Содействіє», з будь-якими змінами до неї. Відповідно до умов кредитного договору позичальник отримує від іпотекодержателя кредит у розмірі 2’ 000’ 000,00грн, при цьому строк повернення кредиту не пізніше 10.07.2016 року, порядок погашення позичальником кредиту, сплати процентів, комісій, неустойок та інших платежів визначаються кредитним договором.

За умовами п.2.2 договору іпотеки іпотекодержатель також має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги щодо:

- відшкодування витрат, спричинених пред`явленням вимоги за кредитним договором та/або зверненням стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору;

- відшкодування витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки;

- сплата неустойки відповідно до кредитного договору;

- сплати процентів за кредитом відповідно до умов кредитного договору;

- повернення суми кредиту відповідно до умов кредитного договору;

- відшкодування витрат та збитків, завданих порушенням умов кредитного договору та/або цього договору.

Іпотекодержатель має право без згоди іпотекодавця відступити свої права за цим договором будь-якій особі за умови, що одночасно він здійснює відступлення тій же особі свого права вимоги за кредитним договором (п.6.1 договору іпотеки).

Відповідно до п.7.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальнику будь-яких умов кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або кредитним договором та/або законодавством України. У цьому випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та/або позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. В цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання/виправлення порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-ти (трицятиденний) строк від дня направлення вимоги на адресу іпотекодавця та/або позичальника, вказану в цьому договорі, або повідомлену іпотекодержателю в порядку, встановленому в п.9.6 цього договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель з наступного після закінчення зазначеного терміну дня, набуває право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказана вимога не перешкоджає іпотеко держателю здійснювати праа на звернення стягнення на предмет іпотеки без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотеко держателя, як то передбачено п.п. 7.2.1., 7.2.2. п.7.2. цього договору (застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя), якщо інше не встановлене законом. Крім випадків, передбачених законом, право вибору способу задоволення вимог іпотеко держателя, визначених цим договором, належить іпотекодержателю.

Договір набуває чинності після його підписання сторонами з моменту його нотаріального посвідчення та державно реєстрації (п.9.1 договору іпотеки).

Матеріалами справи підтверджується, що договір іпотеки був посвідчений 10.07.2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соболевою В.Л. та зареєстрований в реєстрі за №3600, в реєстрі для заборон за №62.

Відомості щодо обтяжень за іпотечним договором №12/32/003 від 10.07.2013 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2017 по справі №905/317/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Содєйствіє» на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Софійський» 1’ 900’ 068,42грн простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту, 330’ 694,97грн простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 33’ 461,37грн відшкодування витрат по оплаті судового збору.

12.09.2017 на підставі вказаного рішення суду відкрито виконавче провадження №54694092, 19.12.2019 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю боржника за його місцезнаходженням.

06.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Софійський» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (новий кредитор) був укладений договір №04 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до п.2.1 якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців, боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами) та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору.

Як зазначено в п.2.2 договору №04 новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежів за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що у виконання п. 3.4. договору №04 від 06.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» як новий кредитор надіслав 07.05.2019 Приватному підприємству «Содєйствіє» лист №2/2019/05/94 від 07.05.2019, яким повідомив про відступлення права вимоги за кредитним договором №010/32/005 від 10.07.2013, який укладений на умовах Генеральної кредитної угоди №010/32/004 від 10.07.2013.

За письмовими поясненнями позивача від 12.08.2021 направити ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за місцем її реєстрації засобами поштового зв`язку не було можливим, оскільки за Розпорядженням КМУ від 7 листопада 2014 №1085-р м.Донецьк входить в перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та відповідно АТ «Укрпошта» не здійснюється пересилання поштової кореспонденції.

06.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Софійський» від імені якої діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Софійський» (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (цесіонарій) був укладений договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, і у зв`язку з укладанням сторонами договору відступлення прав цедент відступає та передає, а цесіонарій приймає та набуває всіх належних цеденту прав за іпотечними договорами, а саме іпотечним договором №12/32/003 від 10.07.2013 в тому числі.

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що права за договорами іпотеки вважаються переданими (відступленими) цедентом цесіонарію з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору.

З моменту передання (відступлення) прав за договором іпотеки цесіонарій замінює цедента у правовідносинах, які склалися між ним та іпотекодавцями за договором іпотеки (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.3. в день підписання та нотаріального посвідчення цього договору цедент зобов`язаний передати цесіонарію всі наявні документи, що засвідчують права, які передаються, за цим договором. Цедент також передає цесіонарію всі наявні документи з судових справ та/або виконавчих проваджень, які безпосередньо стосуються договорів застави.

Договір відступлення прав вимоги за іпотечними договорами нотаріально засвідчений 14.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за №1192.

У зв`язку з набуттям права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», за заявою останнього ухвалою господарського суду Донецької області по справі №905/317/17 від 19.09.2019 замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 14.04.2017 по справі №905/317/17 про стягнення з Приватного підприємства "Содействіє" заборгованості за Кредитним договором №010/32/005 від 10.07.2013 в загальній сумі 2’ 264’ 224,76грн. з Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» м. Київ на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» м. Київ.

Відтак, на час звернення позивача з даним позовом він є належним кредитором у зобов`язаннях щодо повернення кредиту та іпотечних зобов`язаннях по відношенню до відповідача та третьої особи.

Матеріалами справи підтверджується, що у виконання умов пункту 7.1. договору іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» 15.05.2019 направило на адресу Приватного підприємства «Содєйствіє» письмову вимогу №2/2019/05/163 від 15.05.2019 про погашення основної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1’ 900’ 068,42грн., пені у розмірі 292’ 174,46грн., заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 330’ 694,97грн, заборгованості за 3% річних у розмірі 63’ 873,53грн. та попереджав у разі невиконання вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач та третя особа заборгованість не сплатили, у зв`язку з чим позивач вважає за необхідне реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на невиконання третьою особою зобов`язань щодо повернення суми позики, а відтак виникнення у Приватного підприємства "Содействіє" обов`язку сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період прострочення з 01.04.2018 по 31.03.2021 у розмірі 171’ 006,16грн., в рахунок погашення яких позивач і звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №12/32/003 від 10.07.2013 в рахунок погашення заборгованості третьої особи по сплаті 3% річних перед позивачем за Генеральною кредитною угодою №01/32/004 від 10.07.2013 та укладеного в її межах кредитного договору №010/32/005 від 10.07.2013.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ч. 2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором Приватне підприємство «Содействіє» належним чином не виконало, що підтверджено рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2017 по справі №905/317/17.

Так, вказаним рішенням позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Содєйствіє» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» 1’ 900’ 068,42грн простроченої заборгованості по сплаті основної суми кредиту, 330’ 694,97грн простроченої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 33’ 461,37грн відшкодування витрат по оплаті судового збору.

У вказаному рішенні встановлені обставини неповернення третьою особою суми кредитних коштів у розмірі 1’ 900’ 068,42грн у встановлений строк до 10.07.2016, заборгованість на час розгляду справи у вказаному розмірі залишилася несплаченою.

Вказане судове рішення набрало законної сили 13.04.2017 та станом на теперішній час не скасоване, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Як вже встановлено судом вище, права вимоги за кредитним договором №010/32/005 від 10.07.2013 на загальну суму 3’ 387’ 983,14грн., у т.ч. за основною сумою (тілом) 1’ 900’ 068,42грн. та за нарахованими відсотками 1’ 487’ 914,72грн були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Так, ухвалою господарського суду Донецької області по справі №905/317/17 від 19.09.2019 здійснена заміна сторони по справі № 905/317/17 з Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» м. Київ на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» м.Київ; здійснена заміна стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 14.04.2017 по справі № 905/317/17 з Публічного акціонерного товариства «Банк «Софійський» м. Київ на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Внаслідок укладання договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 06.05.2019 позивач набув також всі належні іпотекодержателю права за іпотечним договором №12/32/003 від 10.07.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Доказів у підтвердження сплати присуджених до стягнення рішенням суду по справі №905/317/17 грошових коштів матеріали справи не містять.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Позивач, посилаючись на прострочення виконання Приватним підприємством «Содєйствіє» грошових зобов`язань з повернення кредитних коштів у розмірі 1’ 900’ 068,42грн, на підставі ст.625 ЦК України здійснив нарахування 3% річних за період з 01.04.2018 по 31.03.2021 у розмірі 171’ 006,16грн, в рахунок погашення яких і просить суд здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки строк виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів встановлений до 10.07.2016 (в редакції Додаткової угоди №010/32/004/1 до Генеральної кредитної угоди №01/32/004 від 10.07.2013), після вказаної дати зобов`язання третьої особи щодо сплати обумовлених договором нарахувань припинилися, але не припинилося зобов`язання в повному обсязі сплати суму заборгованості, яка сформувалася на вказану дату.

Відповідно, після вказаної дати втрачається право нараховувати відсотки, пеню та інші штрафні санкції передбачені умовами кредитного договору. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п. 48-55), від 23.05.2018 у справі №910/1238/17, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/18.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

У п. 6.28. постанови від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду підтримала усталену правову позицію та вказала на те, що скільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Така ж сама правова позиція підтримана у п. 20 ухвали Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №5017/1987/2012, у п. 49 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №5017/1987/2012.

Як встановлено судом, умовами п.2.2. Генеральної кредитної угоди, п.1.1., 2.3. кредитного договору визначено процентну ставку та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами.

Так, умовами п.2.3. кредитного договору визначено порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахування яких здійснюється на суму кредиту за фактичний строк користування ним з дня видачі кредиту по день повернення кредиту.

Проте суд дійшов висновку, що вказана умова не є за свою суттю умовою про порядок сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі спливу строку кредитування.

Проценти, визначені кредитним договором за користування кредитом нараховані по день повернення кредиту не можуть бути ототожнені з процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України. Як вказано вище, проценти за користування кредитними коштами та проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання мають різну правову природу, а можливість визначити свій розмір процентів в разі спливу строку кредитування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України має бути погоджена сторонами в самому договорі з вказівкою про природу цих процентів.

Отже, в даних правовідносинах суд виходить з обставин не визначення сторонами в договорі умови нарахування процентів за неправомірне користування кредитними коштами, що регулюється положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, не погодження у договорі таких умов не позбавляє особу права на застосування того розміру відповідальності за порушення грошового зобов`язання, який визначений у ст. 625 ЦК України. Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Враховуючи, що на будь-яке грошове зобов`язання поширюється дія частини другої ст. 625 ЦК України, приймаючи до уваги той факт, що зобов`язання за кредитним договором не виконано, суд вважає таким, що відповідає вимогам закону нарахування 3% річних на суму простроченого зобов`язання.

Разом з цим, до суду заявлена вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості перед позивачем зі сплати 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

За приписами ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст.3 Закону України "Про іпотеку").

Частинами 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотки, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Таким чином, у договорі іпотеки повинні бути визначені конкретні зобов`язання, які ця іпотека забезпечує, при цьому ці зобов`язання безпосередньо повинні витікати з умов договору, виконання якого забезпечується.

Іпотекодержатель та іпотекодавець укладаючи договір іпотеки №12/32/003 від 10.07.2013 визначили забезпечені іпотекою вимоги у відповідному розділі «стаття 2. Забезпечені іпотекою вимоги».

Так, за умовами п. 2.1 договору іпотеки предметом іпотеки забезпечено виконання грошових зобов`язань, що випливають з умов генеральної кредитної угоди, за якою позичальник зобов`язувався повернути одержані кредитні кошти і сплатити нараховані відсотки відповідно до умов кредитного договору, а також додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит сплатити штрафні санкції у розмірі та при настанні випадків, обумовлених угодою.

За умовами п. 2.2 договору іпотеки іпотекодержатель також має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги щодо: відшкодування витрат, спричинених пред`явленням вимоги за кредитним договором та/або зверненням стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки; сплата неустойки відповідно до кредитного договору; сплати процентів за кредитом відповідно до умов кредитного договору; повернення суми кредиту відповідно до умов кредитного договору; відшкодування витрат та збитків, завданих порушенням умов кредитного договору та/або цього договору.

Отже, сторонами угоди визначений виключний перелік зобов`язань, що є забезпеченими іпотечним майном.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ні умови Генеральної кредитної угоди, ні укладений в її межах кредитний договір не містять зобов`язань боржника сплатити кошти саме за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України, втім передбачають інші обов`язки у разі невиконання грошових зобов`язань (розділ 10 генеральної кредитної угоди, п. 4.1 кредитного договору). В свою чергу умови іпотечного договору визначають, що іпотекою забезпечуються саме ті грошові зобов`язання, які випливають з умов генеральної кредитної угоди, а також вимоги за переліком у п. 2.2.

Таким чином, договір іпотеки не містить умови, яка б вказувала про забезпечення іпотекою вимог за ст. 625 ЦК України.

Посилання позивача на умови п.7.1 іпотечного договору, за яким іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких умов кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або кредитним договором та/або законодавством України, як на підставу вважати, що право звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на відсутність такого зобов`язання як забезпеченого у п. 2.1, п. 2.2 іпотечного договору виникає у будь-якому випадку, передбаченому законом, у тому числі й у разі застосування ст.625 ЦК України, не приймається судом.

Суд звертає увагу, що вказана умова договору міститься в розділі 7 іпотечного договору “Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (договір про задоволення вимог іпотекодержателя) та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки”, яким встановлено саме порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, порядок направлення відповідного попередження про це, тощо. Зокрема, словосполучення “іпотекодержатель набуває право вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки… в інших випадках, передбачених цим договором та/або кредитним договором та/або законодавством України”, за переконанням суду стосується випадків, коли право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає на підставах, визначених законом.

У суду не має підстав ототожнювати дане словосполучення та обсяг зобов`язань, забезпечених іпотекою, які конкретно визначені у окремому розділі іпотечного договору “Забезпечені іпотекою вимоги”.

Вищевказане не позбавляє позивача права застосувати наслідки невиконання грошового зобов`язання, зокрема стягнувши суму нараховану в порядку ст. 625 ЦК України. Однак такі вимоги перед судом не заявлялися, тому судом не розглядаються.

Зважаючи на викладене, оскільки зобов`язання по сплаті нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України не входять до кола зобов`язань відповідача, які забезпечені договором іпотеки, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України а саме 3% річних у розмірі 171’ 006,16грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 42, 50, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Форінт” м.Київ до ОСОБА_1 м.Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство “Содєйствіє” м. Костянтинівка, про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Згідно із ст.241 ГПК рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

У судовому засіданні 08.12.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021.

Суддя Ю.В. Макарова