Рішення № 102216023, 20.12.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021м. ДніпроСправа № 904/8376/21

за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром", м. Дніпро

про стягнення ринкової вартості частки учасника

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Головаха К.К.

Представники:

від позивача: Колєснікова Є.О. – адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" про стягнення ринкової вартості частки учасника в сумі 11 9700 грн та 3% річних - 265, 63 грн, інфляційних втрат - 742, 14 грн.

Ухвалою суду від 13.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Призначено підготовче засідання на 08.11.2021.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" 05.11.2021 надав до суду заяву про визнання позову, в якій він стверджує, що він докласть всіх необхідних зусиль задля виконання свого зобов`язання.

Ухвалою суду від 08.11.2021 підготовче засідання відкладено до 06.12.2021.

Ухвалою суду від 06.12.2021 закрито підготовче провадження. Призначено розгляд справи по суті на 20.12.2021.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні від 20.12.2021 не забезпечив; про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 20.12.2021 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 20.12.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо виплати у повному обсязі вартості частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із виходом позивачки зі складу учасників товариства.

Позиція відповідача

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

ОСОБА_1 (далі - позивачка) була учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" (далі - відповідач) з часткою в розмірі 68,75 грн.

07.02.2020 позивачка, користуючись правом наданим їй частиною 1 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", подала заяву про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром".

Разом із заявою було подано прохання про виплату вартості частки в статутному капіталі Товариства у відповідності з ч. 7, 8 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Справжність підпису на вищезазначеній заяві ОСОБА_1 засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Златовою Н.А та зареєстровано в реєстрі за номером № 1098.

На підставі вказаної заяви 10.02.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 12241070044054461,відповідно до якого змінено склад засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром", а саме виключено із складу відповідача ОСОБА_1 .

Листом № 1-10/2020 від 10.12.2020 ТОВ "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" позивачці надано копію Висновку про оцінку вартості частки в статутному капіталі Товариства.

Відповідний Висновок виконаний суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Стрижаком Д.Є., в якому встановлено ринкову вартість частки позивача в статутному капіталі відповідача станом на 09.02.2020 в розмірі 11 970 грн.

10.02.2021 відповідач повідомив, що вартість частки у розмірі 11 970 грн буде виплачено позивачці відповідно до пункту 7 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Однак, у встановлений законом строк вартість частки виплачено не було.

Для досудового врегулювання спору позивачка звернулась до відповідача з вимогою про виплату № 1/026-01 від 25.02.2021.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач просить стягнути 11 970 грн ринкову вартість частки в статутному капіталі Товариства, інфляційні втрати у розмірі 742, 14 грн та 3% річних у розмірі 265, 63 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Цивільний кодекс України визначає організаційно-правові форми юридичних осіб. Статтею 83 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 116 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до пункту 1статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Згідно із частиною 5статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

З огляду на наведені вище норми, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18.

Як зазначено ОСОБА_1 , та не заперечується відповідачем, на реалізацію свого права на вихід з Товариства, нею 07.02.2020 було подано заяву про вихід зі складу учасників товариства.

Отже, з 07.02.2020 позивач вважається таким, що вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром".

Відповідно до пунктів 6, 8 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Частиною1 статті 66та статті 139 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати дійсній (ринковій) вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

Як вбачається з Висновку про оцінку вартості частки в статутному капіталі Товариства, виконаним суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Стрижаком Д.Є., встановлено ринкову вартість частки позивача в статутному капіталі відповідача станом на 09.02.2020 в розмірі 11 970 грн.

З огляду на положення наведених правових норм, учасник товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу.

Судом встановлено, що строк виплати вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства, у зв`язку з її виходом в загальному розмірі 11 970 грн, є таким, що настав.

В установлений строк відповідач свої зобов`язання з виплати вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства на загальну суму 11 970 грн не виконав, доказів перерахування коштів не надав.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 265,63 грн за загальний період з 11.02.2021 по 07.10.2021 та інфляційних втрат у розмірі 742, 14 грн за той самий період.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 265, 63 грн та інфляційних втрат у розмірі 742, 14 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тож, з огляду на визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті позову, наявні підстави повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 1 135 грн, що становить 50% від суми сплаченого ним судового збору за позовною вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу. Питання повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 1 135 грн підлягає вирішенню окремо шляхом постановлення відповідної ухвали суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 135 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 36; ідентифікаційний код 04840748) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) ринкову вартість частки учасника в сумі 11 970 грн, 3% річних в розмірі 265, 63 грн, інфляційних втрат в розмірі 742, 14 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 135 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст підписано 24.12.2021.

Суддя В.І. Ярошенко