Рішення № 102215921, 21.12.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6248/21 (904/4848/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примак С.А.

за участю секретаря судового засідання Балійчук М.В.

та представників:

від позивача: Цветкова О.О.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 115/60; ідентифікаційний код 36442278)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" (50079, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Черкасова, будинок 71; ідентифікаційний код 36220109)

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 884 978,72 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" суми заборгованості в розмірі: всього - 884 978 грн. 72 коп., з яких 863 241 грн. 10 коп. - розмір основної заборгованості, 8 912 грн. 07 коп. - пені за прострочення виконання грошових зобов`язань, 10 446 грн. 98 коп. - інфляційних збитків, 2378 грн. 57 коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду (суддя Манько Г.В.) від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду (суддя Манько Г.В.) від 20.07.2021 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 10.08.2021 на 10:45.

Ухвалою господарського суду (суддя Манько Г.В.) від 10.08.2021 передано матеріали справи № 904/4848/21 господарському суду, в провадженні якого перебуває справа №904/6248/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" (ідентифікаційний код 36220109), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.

У відповідності до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2021 справу № 904/4848/21 передано на розгляд судді Примаку С.А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021 справу №904/4848/21 прийнято до свого провадження справу та до розгляду в межах справи №904/6248/21 за правилами загального позовного провадження з повторним проведенням підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі № 904/6248/21(904/4848/21) до затвердження реєстру конкурсних кредиторів у справі №904/6248/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2021 по справі №904/6248/21 завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" (50079, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, буд. 71; ідентифікаційний код 36220109). Зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" вимоги наступних кредиторів, визнаних господарським судом Дніпропетровської області: ОСОБА_1 у розмірі 24 640,00 грн - 4 черга задоволення; 76 700,00 грн. - 1 черга задоволення (судові витрати та авансування витрат арбітражного керуючого); Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" у розмірі 4 540,00 (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 9 024 281,90 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів; Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" у розмірі 4 540,00 (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 167 272,97 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів та 5 842,38 - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Влено дату проведення перших загальних зборів кредиторів та комітету кредиторів - до 01.11.2021. Встановлено дату підсумкового судового засідання у справі – 16.11.2021 на 10:20 год. Відкладено розгляд клопотання розпорядника майна №02-33/24 від 27.09.2021 про скасування арештів з рахунків боржника на 16.11.2021 на 10:20 год.

Ухвалою господарського суду 25.10.2021 поновлено провадження у справі №904/6248/21(904/4647/21). Справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 23.11.21 об 11:50 год.

До господарського суду 22.11.2021 засобами електронного поштового зв`язку від арбітражного керуючого Дерябкіна Олександра Едуардовича надійшло клопотання № б/н від 19.11.2021 про закриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 23.11.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Дерябкіна О.Е. № б/н від 19.11.2021 про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 21.12.2021.

У судове засідання 21.12.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причини нез`явлення до суду не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до вимог статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.12.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки №КР392 (далі - договір, а.с.15-17 том 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого марка, вид, сорт вказується в специфікаціях (додатках) до договору (далі-товар), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2019, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами. Якщо по закінченні строку договору жодна із сторін договору не повідомила про його припинення договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У пункті 2.1. договору сторони визначили, що детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в специфікаціях (додатках) до договору.

Згідно із пунктом 2.2. договору у специфікаціях (додатках) до договору зазначаються також відомості про товар, а саме: повне найменування товару; виробник, країна походження товару; одиниця виміру товару; кількість кожного найменування (сорту, виду) товару; якісні характеристики товару (посилання ДСТУ, ТУ тощо); технічні характеристики товару (посилання ДСТУ, ТУ тощо); ціна кожного найменування (сорту, виду) товару; загальна вартість товару; комплектність, фасову товару (при необхідності). За згодою сторін в специфікаціях (додатках) до договору можуть бути також і інші відомості про товар.

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано наступні специфікації до договору на загальну суму у розмірі 4 349 082,38 грн:

- Специфікацію №4 від 28.03.2019, в якій вони визначили найменування продукції, яка буде постачатися, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість продукції, всього на суму 3 965 689,50 грн (а.с.18, то 1);

- Специфікацію №24 від 03.11.2020, в якій вони визначили найменування продукції, яка буде постачатися, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість продукції, всього на суму 259 482,61 грн (а.с.19, том 1);

- Специфікацію №25 від 14.12.2020, в якій вони визначили найменування продукції, яка буде постачатися, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість продукції, всього на суму 123 910,27 грн (а.с.20, том 1);

Згідно із пунктом 4.1. договору загальна вартість договору складається з суми партій товару по всіх специфікаціях (додатках) до договору.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах і способом, зазначеним у специфікаціях (додатках) до цього договору. Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010" у діючій редакції.

Згідно із пунктом 4 вказаних специфікацій терміном постачання товару є 30 календарних днів з моменту отримання заявки

Пунктом 3.2. договору передбачено, що разом з товаром, але не пізніше дати поставки товару постачальник надає покупцеві наступні документи: рахунок-фактура або рахунок (оригінал); видаткову накладну (оригінал); - залізничну накладну (оригінал), за умови поставки залізничним транспортом, або транспортна накладна (оригінал), за умови поставки автотранспортом постачальника; сертифікат якості виробника товару, а також інші документи згідно пункто 2.3. договору (оригінал або належним чином завірені копії); у разі якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат відповідності по системі сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінал або належним чином завірені копії); документи надання яких обумовлено в специфікаціях (додатку) до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна № 68 від 19.02.2019 на загальну сум 76 964,16 грн;

- видаткова накладна № 79 від 07.03.2019 на загальну суму 3 965 689,50 грн;

- видаткова накладна № 86 від 21.03.2019 на загальну суму 110 125,96 грн;

- видаткова накладна № 128 від 22.04.2019 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 162 від 21.05.2019 на загальну суму 174 579,82 грн;

- видаткова накладна № 174 від 10.06.2019 на загальну суму 236 070,70 грн;

- видаткова накладна № 228 від 23.07.2019 на загальну суму 89 344,32 грн;

- видаткова накладна № 253 від 19.08.2019 на загальну суму 3 965 689, 50 грн;

- видаткова накладна № 266 від 29.08.2019 на загальну суму 8 640,00 грн;

- видаткова накладна № 267 від 29.08.2019 на загальну суму 20 207,52 грн;

- видаткова накладна № 268 від 29.08.2019 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткової накладна № 292 від 20.09.2019 на загальну суму 15 565,54 грн;

- видаткової накладна № 308 від 25.09.2019 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 333 від 24.10.2019 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 376 від 25.11.2019 на загальну суму 90 727,52 грн;

- видаткова накладна № 401 від 20.12.2019 на загальну суму 5 016,31 грн;

- видаткова накладна № 33 від 14.02.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 84 від 01.04.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 132 від 19.05.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 172 від 11.06.2020 на загальну суму 38 230,10 грн;

- видаткова накладна № 175 від 18.06.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 218 від 16.07.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- видаткова накладна № 244 від 10.08.2020 на загальну суму 71 043,84 грн;

- видаткова накладна № 264 від 20.08.2020 на загальну суму 65 571,95 грн;

- видаткова накладна № 298 від 18.09.2020 на загальну суму 71 793,11 грн;

- видаткова накладна № 299 від 18.09.2020 на загальну суму 54 209,72 грн;

- видаткова накладна № 311 від 29.09.2020 на загальну суму 45 476,48 грн;

- видаткова накладна № 348 від 22.10.2020 на загальну суму 90 309,94 грн;

- видаткова накладна № 383 від 11.11.2020 на загальну суму 11 631,61 грн;

- видаткова накладна № 408 від 24.11.2020 на загальну суму 112 486,08 грн;

- видаткова накладна № 412 від 24.11.2020 на загальну суму 46 650,46 грн;

- видаткова накладна № 414 від 24.11.2020 на загальну суму 88 714,46 грн;

- видаткова накладна № 447 від 15.12.2020 на загальну суму 112 486,08 грн;

- видаткова накладна № 468 від 22.12.2020 на загальну суму 1 229,94 грн;

- видаткова накладна № 486 від 28.12.2020 на загальну суму 10 194,25 грн.

Відповідно за вказаний період з 01.01.2019 до 20.04.2021 позивачем на адресу відповідача було здійснено відвантаження товару на загальну суму 10 418 371,20 грн.

З боку відповідача за вказаний період надійшли наступні оплати:

- платіжне доручення № 480 від 11.03.2019 на загальну суму 500 000,00 грн;

- платіжне доручення № 734 від 22.03.2019 на загальну суму 76 964,16 грн;

- платіжне доручення № 36 від 03.04.2019 на загальну суму 1 982 844,75 грн;

- платіжне доручення № 901 від 08.05.2019 на загальну суму 110 125,96 грн;

- платіжне доручення № 1093 від 21.05.2019 на загальну суму 88 804,80 грн;

- платіжне доручення № 1534 від 11.06.2019 на загальну суму 140 000,00 грн;

- платіжне доручення № 1564 від 12.06.2019 на загальну суму 22 000,00 грн;

- платіжне доручення № 1714 від 21.06.2019 на загальну суму 400 000,00 грн;

- платіжне доручення № 1829 від 02.07.2019 на загальну суму 200 000 грн;

- платіжне доручення № 1865 від 02.07.2019 на загальну суму 100 000,00 грн;

- платіжне доручення №1864 від 02.07.2019 на загальну суму 100 000 грн;

- платіжне доручення № 2377 від 19.07.2019 на загальну суму 74 579,82 грн;

- платіжне доручення № 2360 від 19.07.2019 на загальну суму 164 316,00 грн;

- платіжне доручення № 2688 від 06.08.2019 на загальну суму 200 000,00 грн;

- платіжне доручення №2959 від 16.08.2019 на загальну суму 8 640,00 грн;

- платіжне доручення №2960 від 16.08.2019 на загальну суму 20 207,52 грн;

- платіжне доручення № 3510 від 17.09.2019 на загальну суму 15 565,54 грн;

- платіжне доручення № 377 від 23.09.2019 на загальну суму 256 528,75 грн;

- платіжне доручення № 4531 від 31.10.2019 на загальну суму 236 070,70 грн;

- платіжне доручення № 6482 від 03.02.2020 на загальну суму 950 000,00 грн.

- платіжне доручення № 7190 від 02.03.2020 на загальну суму 47 655,68 грн;

- платіжне доручення № 7191 від 02.03.2020 на загальну суму 89 344,32 грн;

- платіжне доручення № 7705 від 18.03.2020 на загальну суму 41 149,12 грн;

- платіжне доручення № 7704 від 18.03.2020 на загальну суму 58 850,88 грн;

- платіжне доручення № 8747 від 04.05.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- платіжне доручення № 8748 від 04.05.2020 на загальну суму 90 727,52 грн;

- платіжне доручення № 9035 від 05.05.2020 на загальну суму 29 953,92 грн;

- платіжне доручення № 10159 від 02.06.2020 на загальну суму 5 016,31 грн;

- платіжне доручення № 10330 від 19.06.2020 на загальну суму 150 000,00 грн;

- платіжне доручення № 11741 від 03.08.2020 на загальну суму 150 000,00 грн;

- платіжне доручення № 12166 від 31.08.2020 на загальну суму 88 804,00 грн;

- платіжне доручення № 12436 від 02.09.2020 на загальну суму 6 000,00 грн;

- платіжне доручення № 12660 від 14.09.2020 на загальну суму 100 000,00 грн;

- платіжне доручення № 12743 від 16.09.2020 на загальну суму 54 209,71 грн;

- платіжне доручення № 652 від 19.10.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- платіжне доручення № 653 від 19.10.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- платіжне доручення № 1247 від 10.11.2020 на загальну суму 11 631,61 грн;

- платіжне доручення № 1334 від 17.11.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- платіжне доручення № 1333 від 17.11.2020 на загальну суму 38 230,10 грн;

- платіжне доручення № 1636 від 25.11.2020 на загальну суму 88 714,46 грн;

- платіжне доручення № 1635 від 25.11.2020 на загальну суму 46 650,46 грн;

- платіжне доручення № 1647 від 26.11.2020 на загальну суму 88 804,80 грн;

- платіжне доручення № 1989 від 17.12.2020 на загальну суму 71 043,84 грн;

- платіжне доручення № 1988 від 17.12.2020 на загальну суму 111 048,00 грн.

- платіжне доручення № 13678 від 12.02.2021 на загальну суму 90 309,00 грн;

- платіжне доручення № 13677 віл 12.02.2021на загальну суму 71 793,00 грн;

Відповідно, за вказаний період з 01.01.2019 до 20.04.2021 відповідачем сплачено на адресу позивача товар на загальну суму 955 130,10 грн, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 863 241,10 грн.

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаними накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача та скріплені печаткою покупця.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості, як того вимагають пункти 5.1.-5.6. договору, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме:

- ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікаціях (додатках) до договору встановлюється в національній валюті Україні - гривні і не підлягає зміні (пункт 4.2. договору);

- у специфікації (додатку) до цього договору сторони також вказують про включення або виключення в загальну вартість кожної партії товару вартості упаковки, маркування тари, транспортних інших витрат, пов`язаних х поставкою товару з урахуванням положень правил Інкотермс (пункт 4.4. договору);

- порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору (пункт 4.5. договору);

- у випадку, якщо сторони, у порядку зазначеному в пункті 4.5. договору, встановили термін оплати після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів зазначених в підпункті 2.3. договору. При простроченні надання документів зазначених у підпункті 3.2. , 3.4 договору термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що строк оплати поставленого позивачем в період з 01.01.2019 до 20.04.2021 товару є таким, що настав.

В порушення вказаних вище умов договору, відповідач поставлений у спірний період товар у повному обсязі не оплатив. Отже, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем в період з 01.01.2019 до 20.04.2021 товару відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 863 241,10 грн. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем в період з 01.01.2019 до 20.04.2021 товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 9.2. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше10-ти календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми не сплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го дня календарного дня прострочення.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань встановлена цим договором, регламентується чинним законодавством України (пункт 9.3 договору).

Так, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 9.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 8 912,07 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 8 912,07 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 10 446,98 грн.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10 446,98 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних у загальному розмірі 2 378,57 грн.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 2 378,57 грн.

Крім того позивач у свої позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у загальному розмірі 17 000,00 грн.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо);

- такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву;

- у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, порядок розподілу судових витрат судом визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, частина 8 якої передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2018 між Адвокатським об`єднанням "Пашніна і партнери", в особі адвоката Пашніної Анни Володимирівни (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" (далі - замовник) укладено договір № 1603/18 (далі - договір, а.с. 153 том.1) за умовами пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується надавати юридичне супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов`язується сплачувати надані послуги.

Згідно додаткової угоди №7 від 21.04.2021 до договору №1603/18 від 16.03.2018 сторони дійшли згоди, що виконавець в рамках договору №1603/18 від 16.03.2018 надає замовнику додаткові послуги, а саме: представництво інтересів замовника у Господарському суді Дніпропетровської області по справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" за договором поставки №КР392 від 26.02.2018 з правом подання та підписання позовної заяви та інших процесуальних документів, а також участь у судових засіданнях (пункт 1 додаткової угоди).

Вартість послуг, зазначених в пункті 1 додаткової угоди становить 17 000,00 грн (пункт 2 додаткової угоди).

Оплата послуг, зазначених в пункті 2 цієї додаткової угоди буде здійснена замовником протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку (пункт 3 додаткової угоди).

Решта умов договору, не порушені справжньою додатковою угодою, залишаються без змін і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання (пункт 4 додаткової угоди).

За вказаним договором та додатковою угодою до нього Адвокатським об`єднанням "Пашніна і партнери" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" рахунок-фактури № СФ-2104-2 від 21.04.2021, за виконання правової допомоги відповідно до додаткової угоди №7 від 21.04.2021 до договору №1603/18 від 13.03.2018 у розмірі 17 000,00 грн.

Згідно платіжного доручення №10130 від 22.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" було сплачено на користь Адвокатського об`єднання "Пашніна і партнери" послуги згідно рахунок-фактури № СФ-2104-2 від 21.04.2021 у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн, яка заявлена до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13 274,69 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 153 454,63 грн - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасремонт" (50079, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Черкасова, будинок 71; ідентифікаційний код 36220109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 115/60; ідентифікаційний код 36442278) 863 241,10 грн (вісімсот шістдесят три тисячі двісті сорок одну гривню 10 коп) - основної заборгованості, 8 912,07 грн (вісім тисяч дев`ятсот дванадцять гривень 07 коп) - пені, 10 446,98 грн (десять тисяч чотириста сорок шість гривень 98 коп) - інфляційних збитків, 2 378,57 грн (дві тисячі триста сімдесят вісім гривень 57 коп)- 3% річних, 13 274,69 грн (тринадцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні 69 коп) - витрат по сплаті судового збору та 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп) - витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 23.12.2021

Суддя С.А. Примак