Рішення № 102215828, 22.12.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021м. ДніпроСправа № 904/7436/21

за позовом Фізичної особи-підприємця Коніченко Олександра Миколайовича, село Старі Кодаки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", смт. Магдалинівка

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Дніпровська міська рада

про встановлення земельного сервітуту

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Кузяков О.В.

від відповідача Жерьобкін О.Н.

від третьої особи Риженко М.С.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Коніченко Олександр Миколайович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен" (далі - Відповідач) в якому просить суд: встановити на користь Коніченко Олександра Миколайовича безкоштовний безстроковий земельний сервітут, який полягає у праві проходу та проїзду на транспортних засобах, через частину земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 32 з кадастровим номером 1210100000:09:288:0139, яка належить на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен”, та визначена технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту 07.02 - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, яка розроблена на підставі Договору № 83-04-20-ТД від 24 квітня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Геоспектр-7”.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що належне Позивачу нерухоме майно та земельна ділянка під ним, розташовані та фактично оточені земельною ділянкою, яка перебуває в орендному користуванні Відповідача, в зв`язку із чим, потрапляння Позивача до належного йому об`єкта можливо виключно через огороджену територію промислового комплексу Відповідача, через облаштовані пункти пропуску, які контролюються останнім. У зв`язку з тим, що Відповідач останнім часом обмежує безперешкодний проїзд Позивача до власного майна, і врегулювати зазначене питання за згодою сторін не вдалося, Позивач просить встановити земельний сервітут за рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів того, що нормальне використання земельної ділянки Позивача неможливе без встановлення сервітуту. ТОВ “Агро-Овен” не чинить перешкод у користуванні майном, а Позивачем не доведено протилежного. Крім того, відповідач зазначає, що територія ТОВ “Агро-Овен” є режимним об`єктом, оскільки підприємство займається виробництвом харчової продукції. Відповідач витрачає значні грошові кошти на утримання території, в тому числі освітлення, підтримання дорожнього покриття, прибирання снігу, охорону, обслуговування пунктів пропуску, тощо, тоді як, Позивач просить суд надати йому право користування земельною ділянкою без встановлення чітких меж та без внесення плати. Крім того, заперечення відповідача мотивовано тим, що Позивачем не надав доказів звертався до Відповідача з належною пропозицією укласти договір, зазначивши при цьому всі істотні умови такого правочину.

Третя особа в письмових поясненнях просить суд розглянути справу згідно норм чинного законодавства.

09.11.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні на 30.11.2021 року

В судовому засіданні оголошувалися перерви до 14.12.2021 року та 22.12.2021 року.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 22.12.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна серії ВАМ № 330831, реєстровий номер 2-3047 від 11.07.2003 року, посвідченого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, Коніченко Олександру Миколайовичу на праві власності належить нерухоме майно, яке складається з будівлі побутового корпусу (літ. Я-3) (нежиле приміщення), що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Молодогвардійська, буд. 32. (а.с. 24).

Право власності Позивача зареєстроване Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що видано відповідний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 25).

Дніпропетровською міською радою 28.12.2009 року прийнято рішення № 342/53, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1696 Га (кадастровий номер 1210100000:09:288:0129), у спільну оренду, строком на 15 років, по фактичному розміщенню нежитлового приміщення по вул. Молодогвардійській, 32.

Відповідно до п. 5 рішення Дніпропетровської міської ради від 28.12.09 № 342/53 суміжного землекористувача - ВАТ “Дніпропетровський м`ясокомбінат” зобов`язано забезпечити безперешкодний проїзд ОСОБА_1 до належного йому нежилого приміщення (будівлі побутового корпусу) по вул. Молодогвардійській, 32.

На підставі зазначеного вище рішення міської ради, 25.10.2010 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та громадянином ОСОБА_1 (орендарем), було укладено Договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 32. Цільове використання земельної ділянки - підприємства іншої промисловості.

Належне Позивачу нерухоме майно, як і земельна ділянка під ним, знаходяться в промисловій зоні та фактично на території промислового комплексу, який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 1210100000:09:288:0139, Орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Овен”.

Так, рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.02.2009 року № 146/43, було передано ЗАТ “Дніпропетровський м`ясокомбінат”, в оренду, строком на 15 років земельну ділянку площею 18,4582 га (кадастровий номер 1210100000:09:288:0139) та земельну ділянку площею 0,1696 га (кадастровий номер 1210100000:09:288:0129) у спільну оренду.

Відповідно до п. 4.5.2 зазначеного рішення міської ради, ЗАТ “Дніпропетровський м`ясокомбінат” зобов`язано забезпечити безперешкодний проїзд до будівель ВАТ “Дніпропетровський м`ясокомбінат”, ТОВ “Торговий дім Метизмаш”, гр. ОСОБА_1 , ТОВ з II “ВітаСоя”, на підставі укладення сервітутних договорів.

На підставі вказаного рішення між ЗАТ “Дніпропетровський м`ясокомбінат” та міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініч А.С. за реєстровим номером № 232, державну реєстрацію якого, здійснено лише 27.07.2016 № 15684656.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, на даний час, орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:09:288:0139 являється ТОВ “Агро-Овен”.

Як свідчать наявні у справі графічні матеріали, та не заперечувалося сторонами під час вирішення справи, нерухоме майно Позивача та земельна ділянка під ним (кадастровий номер 1210100000:09:288:0129) фактично оточені земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:09:288:0139, користувачем якої являється Відповідач.

Позивач зазначає, що для отримання доступу до свого майна, він змушений проїжджати через земельну ділянку Відповідача, яка огороджена капітальним парканом. Потрапити на територію можливо лише через облаштовані пункти пропуску з воротами, шлагбаумами які постійно контролюються охороною Відповідача, який в свою чергу, чинить Позивачу перешкоди в користуванні власністю.

16.01.2020 року Позивач звернувся до Відповідача з письмовою пропозицією (а.с. 156-159) вирішити питання про укладення договору сервітуту, обрання найкращого для обох сторін шляху та можливостей проходу/проїзду до належного позивачу майна та земельної ділянки. В зазначеній пропозиції Позивач повідомив, що для належного оформлення правовідносин сервітуту, після визначення та погодження між сторонами оптимальних шляхів проїзду, буде розроблена відповідна технічна документація та укладено договір сервітуту. Відповідь на зазначену пропозицію Відповідач не надав.

З метою визначення шляхів безперешкодного проїзду до власного майна через земельну ділянку Відповідача, на замовлення Позивача в квітні 2020 року було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту 07.02 - право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

В матеріалах справи міститься копія супровідного листа № 13/21 від 25.08.2020 року (а.с. 169, 170) про надіслання Відповідачу технічної документації з пропозицією укласти строковий, на час дії договору оренди, договір сервітуту, яким передбачити оплату в розмірі половини вартості орендної плати за частину земельної ділянки на яку розповсюджується сервітут. Направлення зазначеного листа підтверджується представленими доказами (а.с. 51). Відповідь на зазначену пропозицію Відповідач не надав.

У зв`язку з ухиленням Відповідача від укладення договору сервітуту на запропонованих умовах, Позивач звернувся з даним позовом до суду, яким вимагає встановлення судом безкоштовного безстрокового сервітуту на умовах, які викладені в прохальній частині позову.

За приписами частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до положень статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно з частиною 3 статті 402 Цивільного кодексу України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, (виключно) у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умов.

Аналіз положень зазначеної норми дає підстави для висновку, що підставою позову про встановлення сервітуту може бути як відсутність домовленості про встановлення сервітуту, так і недосягнення згоди щодо окремих істотних умов сервітуту. При цьому, в обох випадках обов`язковою передумовою для звернення до суду за встановленням сервітуту, має бути вчинення дій зацікавленою особою на встановлення сервітуту за домовленістю сторін, зокрема, звернення до іншої сторони з пропозицією про укладення договору сервітуту з наведенням його істотних умов. В іншому випадку, у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Як вище встановлено судом, до звернення з позовними вимогами, Позивач пропонував Відповідачу укласти договір сервітуту на умовах строковості та платності, що зокрема випливає зі змісту його листа № 13/21 від 25.08.2020 року.

Звертаючись із даним позовом до суду, Позивач вимагає встановлення безкоштовного та безстрокового сервітуту, тобто на інших, відмінних умовах, які не пропонувалися для розгляду Відповідачем.

При цьому, Позивач належним чином не обґрунтовує необхідність та можливість встановлення саме безоплатного та безстрокового сервітуту, виходячи з того, що у відповідача земельна ділянка перебуває в платній та строковій оренді. З огляду на викладене, обраний позивачем спосіб встановлення сервітуту не відповідає положенням ст. 98 ЗК України, згідно яких строк дії земельного сервітуту не може бути більшим за строк, на який земельна ділянка передана в користування землекористувачу, а спосіб, у який здійснюється сервітуту, має бути найменш обтяжливим для власника (користувача) земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що встановлення на користь Позивача безкоштовного безстрокового сервітуту який полягає у праві проходу та проїзду на транспортних засобах, через частину земельної ділянки, яка належить на праві оренди Відповідачу, не відповідає вимогам закону, що є підставою для відмови в задоволенні заявленого позову.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.12.2021

Суддя О.В. Ліпинський