Ухвала суду № 102212843, 24.12.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/8463/21

№ провадження 2/646/3125/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2021 м.Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Демченко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про визнання незаконними рішення та дій щодо зняття з реєстрації місця проживання,

УСТАНОВИВ:

23 грудня 2021 року адвокат Новаков А.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі ордеру серії АХ № 1073965 від 01 листопада 2021 року, звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Аналітик Фінанс», в якій просить визнати незаконним рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття ОСОБА_1 21 вересня 2021 року з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради відновити становище, що існувало до порушення та скасувати зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у справі є оскарження дій державного реєстратора щодо порушення процедури зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дотримання вимог, які встановлені п.п.26, 27 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02 березня 20016 року №207 та відповідно скасування прийнятого рішення про зняття з реєстрації.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

У статті 124 Конституції закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмету позовних вимог, при цьому визначення предмету та підстав позову, обрання способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом положень ч.3 ст.19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинство і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило) майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного, якщо предметом спору є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на нерухоме майно, а підставою позову є обґрунтування речового права на майно, то можна констатувати приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Здійснення такого захисту судом залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право користування спірним нерухомим майном та правомірності набуття такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 у справі №820/4146/17, звертає увагу, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Разом з тим, якщо позовні вимоги виникли виключно в результаті виконання державним реєстратором своїх владно-публічних та управлінських функцій, порушення вимог Закону про державну реєстрацію, то необхідно звертатися до адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 у справі №823/378/16 (де оскаржувалося рішення про реєстрацію оренди земельної ділянки за іншою особою) дійшла висновку, що спір не має ознак приватноправового характеру, якщо предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, зокрема, правомірність здійснення повторної реєстрації (в цьому випадку права користування земельною ділянкою), у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на цю земельну ділянку за іншим користувачем.

Виходячи із змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви слідує, що позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо порушення саме процедури зняття його з реєстрації місця проживання, встановлених Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.20016 року №207 та відповідно прийнятого за результатом вказаних дій рішення про зняття з реєстрації.

Тобто дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який діє як суб`єкт владних повноважень.

З аналізу викладеного, приходжу до висновку, що вказаний спір є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 186 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» про визнання незаконними рішення та дій щодо зняття з реєстрації місця проживання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя С.В. Демченко