Рішення № 102209007, 24.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 грудня 2021 року справа №640/11471/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» (далі по тексту - позивач, ДП «ЦСЕНСМ»)доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2019 року №00004770502, №00004790502, №0000478502 та від 21 лютого 2020 року №0194890409В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке: щодо неподання декларації ДП «ЦСЕНСМ» повідомило податковий орган про об`єктивну неможливість своєчасного подання податкової звітності у зв`язку із об`єктивною неможливістю через відсутність діючих електронних цифрових підписів; щодо висновків акта перевірки про ненадання документів запити про надання первинних та інших документів вручені представникам підприємства лише під час перевірки, а не завчасно, як передбачено підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України; підприємство внесло до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні за вересень 2020 року та сплатило податок на додану вартість за вересень 2019 року, що підтверджується відповідними платіжним дорученнями; не зрозуміло на якій підставі заявлені та зареєстровані податкові накладні за вересень 2020 року відповідач вважає заниженням податкового зобов`язання; податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2019 року подана з порушенням терміну після призначення Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України нового керівника, а саме 28 листопада 2019 року, тому несвоєчасне подання податкової звітності сталося з обставин, що не залежали від платника податку.

На думку позивача, зобов`язання ДП «ЦСЕНСМ» сплатити штраф за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконним та зроблене на підставі хибних припущень та розрахунків.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач не вжив ніяких заходів для зарахування переплати з податку на додану вартість і зменшення відповідних зобов`язань підприємства; позивач вважає, що небажання відповідача з 2018 року прийняти рішення про перерахування коштів, які обліковуються як переплата з податку на додану вартість у розмірі 1 914 699,21 грн., призвело до спотворення інформації в інтегрованій картці платника щодо дійсних зобов`язань ДП «ЦСЕНСМ», що стало причиною для прийняття незаконних оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 05 червня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/11471/20 в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, підтримавши висновки актів перевірки.

Ухвалою від 23 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 19 липня 2021 року представники сторін не прибули, у зв`язку із чим, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №00004790502 за порушення підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до ДП «ЦСЕНСМ» застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 020,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №00004770502 за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ДП «ЦСЕНСМ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 116 553,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №00004780502 за порушення пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України до ДП «ЦСЕНСМ» застосовано штрафні санкції за платежем адміністративні штрафи у розмірі 510,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 21 листопада 2019 року №169/26-15-05-02-01-14/37884028 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «ЦСЕНСМ» (далі по тексту - акт перевірки 1).

Крім того, відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 21 лютого 2020 року №0194890409 встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1201.1 статті цього Кодексу,

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість 1 645 405,92 грн. до ДП «ЦСЕНСМ» застосовано штраф у розмірі 164 540,61 грн.;

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість 965 606,48 грн. до ДП «ЦСЕНСМ» застосовано штраф у розмірі 193 121,30 грн.;

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування від 31 до 60 календарних днів на суму податку на додану вартість 229 913,70 грн. до ДП «ЦСЕНСМ» застосовано штраф у розмірі 68 974,12 грн.; всього у розмірі 426 636,04 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 20 січня 2020 року №862/26-15-04-09-20/37884028 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДП «ЦСЕНСМ» (далі по тексту - акт перевірки 2).

Вирішуючи питання правомірності податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2019 року №00004770502, №00004790502, №00004780502, суд керується такими мотивами.

В акті перевірки 1 зафіксовано такі порушення позивачем:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 2 077 702,00 грн.;

підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині неподання декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року;

пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 4918 статі 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як визначає пункт 203.1 статі 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 120.1 статі 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, неподання або несвочасне подання податкової декларації є підставою для накладення на платника податків штрафу в розмірі 1020 гривень у разі повторно вчинення протягом року такого порушення.

Як встановлено в акті перевірки 1 та визнає позивач, на момент проведення перевірки ДП «ЦСЕНСМ» не подавало податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року; фактично така податкова декларація подана 28 листопада 2019 року, що є підставою для застосування штрафу на підставі пункту 120.1 статі 120 Податкового кодексу України.

Разом із цим, штраф застосований до позивача у розмірі 1 020,00 грн., у зв`язку із вчиненням ДП «ЦСЕНСМ» такого порушення повторно протягом року.

Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили, що протягом 2019 року ДП «ЦСЕНСМ» притягалось до відповідальності за порушення у вигляді неподання або несвоєчасного подання податкової звітності, зокрема доказів наявності чинного рішення про застосування відповідного штрафу, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафу у розмірі 1 020,00 грн. не підтверджується матеріалами справи та є протиправним.

Отже, на думку суду, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №00004790502 підлягає скасуванню.

Як зазначено в акті перевірки, позивач не надав документів на запити від 08 листопада 2019 року №1 та №2 в ході проведення перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наявні у справі докази підтверджують, що під час проведення перевірки ГУ ДПС у м. Києві звернулось до позивача із запитом від 08 листопада 2019 року №1 про надання інформаціє щодо відсутності втрат, виїмок первинних та інших документів ДП «ЦСЕНСМ» в термін до 11 листопада 2019 року.

Як підтверджує наявна у справі копія запиту від 08 листопада 2019 року №1, головний бухгалтер ДП «ЦСЕНСМ» ОСОБА_1 08 листопада 2019 року вчинила запис про те, що протягом вересня-листопада виїмок не було.

Наведене свідчить, що позивач фактично надав запитувану відповідачем інформацію.

Крім того, під час проведення перевірки ГУ ДПС у м. Києві звернулось до позивача із запитом від 08 листопада 2019 року №2, в якому просило надати первинні та інші документи пов`язані зі сплатою податку на додану вартість за вересень 2019 року, та регістри бухгалтерського обліку.

Згідно із написом на цьому запиті, головний бухгалтер ДП «ЦСЕНСМ» ОСОБА_1 отримала його 08 листопада 2019 року. Однак, у справі відсутні докази надання позивачем документів згідно запиту від 08 листопада 2019 року №2.

Не надання документів на запит від 08 листопада 2019 року №2 зафіксовано в акті від 14 листопада 2019 року 3558/26-15-05-02-01 про ненадання до перевірки ДП «ЦСЕНСМ» документального підтвердження на надані в ході перевірки запити перевіряючих.

Як визначено у пункті 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Оскільки позивач не надав контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, суд вважає накладення штрафу у розмірі 510,00 грн. правомірним, а тому позовні вимоги в частині скасування повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №0000480502 не підтверджуються.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на несвоєчасне вручення запиту, як вимагає підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма визначає підстави для проведення документальної позапланової перевірки та не регламентує порядок вручення запитів про надання документів під час здійснення податкового контролю.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач не надав доказів, які б підтверджували надання ним документів після проведення перевірки разом із запереченням на акт перевірки відповідно до пункту 86.7 статі 86 Податкового кодексу України.

Висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 2 077 702,00 грн. мотивовані не поданням податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року та не відображення показників податкових зобов`язань за цей період, посилаючись на дані Єдиного реєстру податкових накладних.

За визначенням підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Як визначено у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Донараховуючи позивачу суму податку на додану вартість, відповідач використав відповідні суми податку на додану вартість Єдиного реєстру податкових накладних згідно податкових накладних, виписаних ДП «ЦСЕНСМ» контрагентам-покупцям.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували здійснення позивачем оподатковуваних операцій з податку на додану вартість за вересень 2019 року та відповідні суми податку на додану вартість, зокрема податкових накладних ДП «ЦСЕНСМ» чи інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, під час визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість відповідач проігнорував визначений у статті 200 Податкового кодексу України порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Проте, відповідач не досліджував питання формування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2019 року, що свідчить про помилковість розрахунків відповідача.

Докази того, що різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року має позитивне значення та становить саме 2 077 702,00 грн., у справі відсутні.

Враховуючи викладене, збільшення ДП «ЦСЕНСМ» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 116 553,00 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №00004770502 підлягає скасуванню.

Досліджуючи питання правомірності висновків акта перевірки 2 щодо порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, суд керується такими мотивами.

В акті перевірки 2 зафіксовано, що ДП «ЦСЕНСМ» порушило граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених протягом вересня та жовтня 2019 року, згідно наведеного переліку, від 5 до 37 календарних днів.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, відповідно до пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Тобто, порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для накладення на платника податку штрафу у відповідному розмірі.

У свою чергу позивач вважає, що зобов`язання ДП «ЦСЕНСМ» сплатити штраф за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконним.

Як визначає частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки 2, у тому числі відповідних податкових накладних або розрахунків коригування, строк реєстрації яких порушено, та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, який підтверджує фактичні дати реєстрації.

Крім того, наявні у справі копії акта перевірки 2 та розрахунку штрафу не дають можливості встановити які саме документи зареєстровані із порушенням - податкові накладні чи розрахунки коригування до податкових накладних.

Таким чином, суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України за порушення граничного строку, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не підтверджується будь-якими доказами та є протиправним.

Отже, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 21 лютого 2020 року №0194890409 є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас суд відхиляє доводи позивача про небажання відповідача прийняти рішення про перерахування коштів, які обліковуються як переплата з податку на додану вартість у розмірі 1 914 699,21 грн., що призвело до спотворення інформації в інтегрованій картці ДП «ЦСЕНСМ», оскільки вказані обставини не стосуються предмета доказування.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач частково довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «ЦСЕНСМ» підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, суд встановив, що у процентному співвідношенні на користь позивача задоволено 99,99% позовних вимог, відповідно, на користь позивача належить присудити судовий збір у розмірі 21 018,00 грн. (21 020,00 грн. * 99,99%).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №00004770502, №00004790502 та від 21 лютого 2020 року №0194890409.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 018,00 грн. (двадцять одна тисяча вісімнадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8; ідентифікаційний код 37884028);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 4314167).

Суддя В.А. Кузьменко