Рішення № 102208859, 24.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Київ № 640/22450/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східної митниці Держмитслужби про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Луганської митниці Державної фіскальної служби, у якому просить суд:

- стягнути з Луганської митниці Державної фіскальної служби заборгованість по заробітній платі в розмірі 316754,39 грн.;

- стягнути з Луганської митниці Державної фіскальної служби середній заробіток за весь період затримки розрахунку до дня ухвалення судового рішення без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, розрахунок при звільненні з позивачем роботодавцем був проведений не у повному розмірі, а також, позивачу має бути нараховано та виплачено недоплачений на виконання рішення суду у справі № 826/15521/16 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді, а також, компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період 2015-2018 р.р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.01.2020 до суду від Луганської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що на виконання рішення суду у справі № 826/15521/16 з позивачем було проведено розрахунок у повному обсязі, адже рішенням суду було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 233755,52 грн., а не 328028,40 грн. як зазначає сам позивач. Крім того, відсутні і підстави для виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, адже з боку роботодавця не було допущено жодних зволікань щодо виконання рішення суду. Також, не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустку за стаж державної служби, оскільки державний службовець має право на додаткову відпустку за стаж за умови, що після досягнення відповідного стажу державної служби він хоча б якийсь час (навіть один день) буде здійснювати свої посадові обов`язки.

21.01.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній вважає доводи сторони відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими та безпідставними, надавши відповідні заперечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2021 задоволено клопотання Східної митниці Держмитслужби про заміну відповідача правонаступником, здійснено заміну Луганської митниці ДФС на його правонаступника - Східну митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43336287).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 наказом від 21 жовтня 2019 року № 1669-0 Державної Фіскальної служби України та наказом від 22 жовтня 2019 року № 480-0 Луганської митниці Державної фіскальної служби було звільнено з посади заступника начальника Луганської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями.

Так, ухвалено: 1. Звільнити 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , заступника начальника Луганської митниці Міндохдів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України; 2. Провести розрахунок з ОСОБА_1 згідно з діючим законодавством; вважати звільненим 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , заступника начальника Луганської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями за угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу», ч. 1 ст. 36 КЗпП України; начальнику управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - головному бухгалтеру Владимирову Д.С. провести повний розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України; начальнику відділу по роботі з персоналом ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

23 жовтня 2019 року, позивач був ознайомлений з наказом від 23.10.2019 року № 482-0 «Про внесення змін до наказу Луганської митниці ДФС від 22.10.2019 року, № 480-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », яким було проведено розрахунок днів невикористаної щорічної відпустки за період з 25.10.2014 по 21.10.2019 та додаткової відпустки за стаж державної служби за 2019 рік. Додаткова відпустка за стаж державної служби за період 2015-2018 років не врахована. Того ж дня, позивач був ознайомлений із новим розрахунковим листом при звільненні, за яким нараховано: 233528, 40 грн - середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року у справі № 826/15521/16, зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року; 49270,50 грн - компенсація за щорічну основну відпустку; 4927,50 грн - компенсація за відпустку держслужбовця; 3421,46 грн - заробітна плата.

Нараховані суми з урахуванням оподаткування позивачу виплачено 23 жовтня 2019 року та 24 жовтня 2019 року.

Позивач не погоджується з виданим розрахунком та вважає, що відповідач лише частково розрахувався з ним, а саме: 1) не в повному обсязі нараховано середній заробіток за вимушений прогул; 2) не виплачено середню заробітну плату за період затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі; 3) не нарахована компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року по справі № 826/15521/16 було задоволено адміністративний позов позивача та поновлено останнього на посаді заступника начальника Луганської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, також стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 233775,52 грн.

Позивач зазначає про те, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд використовував довідку Луганської митниці ДФС (Відповідач 1) від 08 листопада 2016 року № 75, в якій зазначено середньоденний заробіток в розмірі 347,12 грн., однак, припустився описки і в підрахунку зазначив 247,12 грн., що вплинуло на визначення суми. Також, на думку позивача, аналогічної описки припустився Шостий апеляційний адміністративний суд, змінюючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, посилаючись на довідку відповідача від 08 листопада 2016 року № 75, та замість 347,12 грн. зазначив 247,12 грн., визначивши підсумкову суму, належну до сплати, 233 528,40 грн. (247,12 грн х 945 робочих днів. = 233528,4 грн.). Отже, відповідачем при проведені розрахунку при звільнені позивача не зараховано середнього заробітку під час вимушеного прогулу у сумі 94500,00 грн. (328 028,4 грн. - 233528,40 грн. = 94500,00 грн.).

Також, позивача фактично поновлено на роботі лише 15 жовтня 2019 року (наказ Державної фіскальної служби від 08 жовтня 2019 року, наказ Луганської митниці ДФС від 15 жовтня 2019 року), що підтверджено записами у трудовій книжці, в результаті чого, останній вказує на те, що період з 07 серпня 2018 року до 14 жовтня 2019 року залишився для позивача неоплаченим, тривале виконання рішення суду призвело до порушення права позивача, гарантованого Конституцією України.

Позивач вказує на те, що надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державними службовцями часу у відповідному робочому році. Відповідно до наявного стажу державної служби позивача, останній при звільненні має право на грошову компенсацію за невикористану частину щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за 2015-2018 роки включно, в кількості 60 календарних днів (4 роки х 15 календарних днів).

Отже, за доводами позивача, недодержання з боку відповідача вимог законодавчих і нормативних актів України та процедури звільнення, що передбачена нормами КЗпП України, призвело до неотримання всіх сум що належать позивачу при звільненні, а саме: середнього заробітку під час вимушеного прогулу за період з 25 жовтня 2014 року по 06 серпня 2018 року - 94500,00 грн.; оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 07 серпня 2018 року по 14 жовтня 2019 року - 202546,19 грн.; компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період 2015-2018 років - 19708,20 грн. Загальна сума становить 316754,39 грн. без урахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Наведене і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно змісту статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводяться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Слід звернути увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року в справі № 826/15521/16 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 24.10.2014 № 1032-О «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ Луганської митниці Міндоходів від 24.10.20144 № 488-О «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Луганської митниці Міндоходів - начальника управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями; стягнено з Луганської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 233775 (двісті тридцять три тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 52 коп. зобов`язано Державну фіскальну службу України проінформувати Міністерство юстиції України шляхом направлення відповідного листа щодо скасування повідомлення про звільнення ОСОБА_1 та виключення (відкликання) із Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» інформації стосовно звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; в іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачами подано апеляційні скарги.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року в справі № 826/15521/16 апеляційні скарги Луганської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року змінено, виклавши п`ятий абзац її резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Луганської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2014 року по 06 серпня 2018 року згідно довідки № 75 Державної фіскальної служби України, у розмірі 233528,40 (двохсот тридцяти трьох тисяч п`ятсот двадцяти восьми) гривень 40 копійок без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, за виключенням вже виплаченого середнього заробітку за один місяць.» У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 залишено без змін.

Однак, позивач вважає, що судами мала місце допущення описки при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, адже суд використовував довідку Луганської митниці ДФС від 08 листопада 2016 року № 75, в якій зазначено середньоденний заробіток в розмірі 347,12 грн., однак, припустився описки і в підрахунку зазначив 247,12 грн., що вплинуло на визначення суми. Отже, відповідачем при проведені розрахунку при звільнені позивача не зараховано середнього заробітку під час вимушеного прогулу у сумі 94500,00 грн. (328 028,4 грн. - 233528,40 грн. = 94500,00 грн.), яку і просить стягнути у даній справі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в справі № 826/15521/16 (провадження № К/9901/5659/19, К/9901/5872/19) касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Луганської митниці задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року в частині позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України проінформувати Міністерство юстиції України та відкликати відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині позовних вимог нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Луганської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2014 року по 06 серпня 2018 року у розмірі 328028,40 (триста двадцять вісім тисяч двадцять вісім) гривень 40 копійок без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, за виключенням вже виплаченого середнього заробітку за один місяць. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року залишено без змін.

Тобто, сума недоплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що заявлена до стягнення у межах даного спору, вирішена судом касаційної інстанції у межах розгляду справи № 826/15521/16 (провадження № К/9901/5659/19, К/9901/5872/19) про поновлення на посаді, та не може бути стягнута судом у цій справі, оскільки у силу норм ст. 14 КАС України, судове рішення є обов`язковим для виконання на всій території України та має виплачуватись на виконання рішення у справі № 826/15521/16.

Тож, позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, позивач стверджує, що відповідачем при розрахунку при звільненні не нарахована та не сплачена компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби.

Наказом відповідача від 15 жовтня 2019 року № 475-0 про поновлення позивача на посаді, у п. 3.2 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 50% та зазначено, що останній станом на 15.10.2019, має стаж державної служби 25 років 07 місяців 13 днів. Тобто, відповідач нарахував стаж державної служби за весь період вимушеного прогулу (включаючи період зволікання з виконанням рішення суду про поновлення позивача на роботі з 07 серпня 2018 року по 14 жовтня 2019 року).

Статтею 1 Закону України «Про відпустки», встановлено, що державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим законом, КЗпП України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Правовідносини, пов`язані з відпустками державних службовців, регулюються Законом України «Про Державну службу» та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.

Відповідно до положень ст. ст. 57, 58 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна основна та щорічна додаткова відпустка; за кожний рік державної служби після досягнення п`ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2016 року № 270, державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 5 років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу державної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кожний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів. Крім того, у пункті 3 зазначено, що додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби; у пункті 4 вказано: додаткова відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток.

Відповідно до частини 2 пункту 9 вказаного Порядку, під час звільнення державного службовця йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

Згідно роз`яснення Головного Управління державної служби України, що викладено у листі від 21 січня 2011 року № 474/12-11 щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку за вислугу років при звільненні з державного органу, зазначено, що виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року № 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державними службовцями часу у відповідному робочому році, що спростовує доводи відповідача, викладені на заперечення щодо позову в цій частині.

Відповідно до наявного стажу державної служби позивача, останній при звільненні має право на грошову компенсацію за невикористану частину щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за 2015-2018 роки включно, в кількості 60 календарних днів (4 роки х 15 календарних днів).

У відзиві на позовну заяву, відповідачем наведено посилання на лист Мінсоцполітики від 16.11.2016 № 691/13/116-16 та зроблено висновок, що державний службовець має право на додаткову відпустку за державний стаж лише за умови, шо після досягнення відповідного стажу державної служби він хоча б якийсь час (навіть один день) буде здійснювати свої посадові обов`язки, однак, вказаний лист стосується роз`яснення щодо додаткової відпустки за стаж держслужби за період військової служби. Також, у цьому листі прямо зазначено, що роз`яснення та листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони носять рекомендаційно-інформативний характер.

Тож, з наведеного, суд висновує, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме, шляхом зобов`язання Східної митниці Держмитслужби нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період 2015-2018 років, оскільки питання нарахування та виплата вказаної компенсації, відрахування з неї обов`язкових платежів, є дискреційними повноваженнями відповідача, як роботодавця.

У частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суд зауважує таке.

Позивач наголошує на тому, що його фактично поновлено на роботі лише 15 жовтня 2019 року (наказ Державної фіскальної служби від 08 жовтня 2019 року, наказ Луганської митниці ДФС від 15 жовтня 2019 року), що підтверджено записами у трудовій книжці, в результаті чого, період з 07 серпня 2018 року до 14 жовтня 2019 року залишився для позивача неоплаченим, тривале виконання рішення суду призвело до порушення права позивача, гарантованого Конституцією України.

Стаття 43 Конституції України, передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробити собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. (ст. 116 КЗпП)

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. (ст. 117 КЗпП)

За приписами ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає Трудовий спір.

При винесені рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до норм ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір, про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, суд висновує, що підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку, є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі, а встановлений факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі, дійсно, є підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку.

Так, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. При цьому, згідно норм Конституції судові рішення, які набрали сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Як було зазначено вище, виконання рішення суду від 06 серпня 2018 року про поновлення на роботі позивача, незважаючи на негайне виконання, відбулося лише 15 жовтня 2019 року, а отже, період з 07 серпня 2018 року по 14 жовтня 2019 року, є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто, є часом затримки в поновленні позивача на посаді в Луганській митниці ДФС.

З наведеного слідує, що відповідач порушив вищенаведені норми та не виконав негайно рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, що спричинило продовження терміну вимушеного прогулу.

Посилання відповідача до Порядку призначення (переведення) на посади та звільнення з посад працівників номенклатури Голови Державної Фіскальної служби України затвердженого наказом ДФС України від 15.06.2017 року № 421, не є обґрунтованим, а лише свідчить про неузгодженість дій між Державною Фіскальною службою України та Луганською митницею ДФС.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного суду України у пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За правилами п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кабінету міністрів України від 08 лютого1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У ході розгляду справи № 826/15521/16, відповідачем було надано довідку від 08 листопада 2016 року № 75, в якій зазначено середньоденний заробіток позивача у розмірі 347,12 грн, розрахований відповідно до положень Порядку № 100. Робочі дні за період з 07 серпня 2018 року по 14 жовтня 2019 року складають 296 робочих днів.

Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме, шляхом зобов`язання Східної митниці Держмитслужби нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки питання нарахування та виплата вказаної компенсації, відрахування з неї обов`язкових платежів, є дискреційними повноваженнями відповідача, як роботодавця.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, у даному випадку, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Східної митниці Держмитслужби про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Зобов`язати Східну митницю Держмитслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби за період 2015-2018 років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Східна митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43336287, 92704, Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Лянгемака, 76)

Суддя В.І. Келеберда