Рішення № 102208847, 24.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Київ № 640/18556/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДПС у місті Києві № Ф-66185-17-У від 10.05.2019 на загальну суму 21030,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що оскаржувана податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, фіскальний орган на підставі актів документальної перевірки та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки, але жодних перевірок відповідачем не проводилось, актів не складалось. Позивач вважає, що формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) поза межами законодавчо визначених строків, не може вважатись правомірним. Порушення процедури формування вимоги призвело до матеріальних труднощів у позивача, тобто, перша недоїмка про яку позивач міг дізнатись становила суму 8448,00 грн. (з дати першого нарахування 09 лютого 2018 року), а не після десятого донарахування недоїмки автоматичною системою позивач за вимогою (яку не отримав) на суму 21030,90 грн. Жодним чином контролюючий орган не повідомляв позивача про борг (недоїмку) протягом двох років. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята всупереч встановленому порядку, передбаченому частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI та пунктами 3, 4 Розділу VI Інструкції № 449.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від ГУ ДПС у м. Києві відзив на позовну заяву не надходив, з огляду на що, суд вирішує даний спір на підставі матеріалів, наявних у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у місті Києві було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66185-17-У від 10.05.2019 на суму 21030,90 грн. Вказану вимогу від 10.05.2019 видано на ОСОБА_1 - дівоче прізвище позивача. Згідно свідоцтва про шлюб від 05.07.2019, ОСОБА_1 після державної реєстрації шлюбу носить прізвище ОСОБА_1 .

Позивач, зазначила про те, що дізналась про існування вимоги № Ф-66185-17-У від 10.05.2019 тільки 29.07.2020, коли отримала виконавчу справу для ознайомлення у відділі ДВС та мала можливість зробити безпосередньо фото-копію вимоги, що оскаржується.

04.07.2007 позивач була зареєстрована, як фізична особа-підприємець за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців № 20650000000014916, але з 2017 року взагалі не здійснювала підприємницьку діяльність.

За вимогою № Ф-66185-17-У від 10.05.2019, відповідач обліковує за позивачем заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21030,90 грн.

Позивач з даною вимогою про сплату боргу (недоїмки) не погоджується та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, обґрунтовуючи вимоги на підтвердження протиправності оскаржуваною вимоги, позивач наголошує на тому, що жодних перевірок відповідачем не проводилось, актів не складалось, формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) поза межами законодавчо визначених строків. Позивач наголошує на тому, що згідно даних електронної інформаційної бази даних ГУ ДПС у місті Києві, перше нарахування відповідачем мало бути здійснено за автоматизованою базою: 09 лютого 2018 року в сумі 8448 грн., але, з невідомих причин, вимога про сплату боргу (недоїмки) яка надсилається (вручається) протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки, посадовими особами не виносилась, а також, не нараховано суми пені та штрафу і не надіслано позивачу. Сума в розмірі 8448,00 грн, майже в три рази менше від суми в 21030,90 гривень, за оскаржуваною вимогою, суми які мали бути нараховані протягом наступних кварталів: 19 квітня 2018 року в сумі 2457,18 грн, що складає загальну суми з попередньо нарахованою недоїмкою - 10905,18 грн.; 19 липня 2018 року в сумі 2457,18 грн., загальна сума з попередньо нарахованою недоїмкою - 13362,36 грн.; 19 жовтня 2018 року в сумі 2457,18 грн.; 09 лютого 2019 року в сумі 2457,18 грн.; 19 квітня 2019 року в сумі 2754,18 грн. І тільки після сплину більше, ніж двох років після нарахування в електронній інформаційній базі даних ГУ ДПС у місті Київ суми недоїмки посадовими особами винесена вимога на загальну суму 21030,90 грн.

Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Так, частиною першою статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 51, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5, 51 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункти 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що набрали чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

З наведеного слідує, що фізична особа-підприємець має сплачувати єдиний соціальний внесок у разі, якщо перебуває як на загальній системі оподаткування, так і на спрощеній.

Разом з тим, у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже, фізичні особи-підприємці сплачують єдиний соціальний внесок за періоди незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Слід зазначити, що нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі за текстом - Інструкція), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції, визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З матеріалів справи слідує, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21030,90 грн. нарахована позивачу за його несплату в мінімально визначених розмірах, станом на 27.12.2019. Позивач у позовній заяві не заперечувала про те, що є платником єдиного внеску, а тому, суд вважає, що остання зобов`язана була сплачувати такий внесок незалежно від того, чи здійснювала вона фактично підприємницьку діяльність та чи отримувала внаслідок такої діяльності доходи.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Суд відхиляє посилання позивача на порушення контролюючим органом строків нарахування єдиного соціального внеску, адже пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином, суд висновує, що контролюючий орган має повноваження встановити та нарахувати суму несплаченого єдиного соціального внеску (недоїмки) без обмеження строку давності періоду, за який платником не було належним чином його сплачено. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Суд звертає увагу, що чинним законодавством надано право контролюючому органу обчислювати єдиний внесок згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акта перевірки.

Тобто, пунктами 2 та 3 розділу VI Інструкції № 449, розділено випадки надсилання (вручення) податкової вимоги: 1) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску; 2) коли, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску чи платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Інструкція не містить більш точного визначення, коли саме орган доходів і зборів має виявити своєчасно не нараховані та/або не сплачені платником суми єдиного внеску, а тому, фактично строками не обмежується.

Умова, яка ставиться до податкового органу у пункті 3 розділу VI, нівелюється пунктом 2 цього розділу Інструкції № 449 та жодним чином не спростовується позивачем.

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями як зазначеної Інструкції № 449, так і Закону № 2464-VI, прямо не визначено наслідків пропуску зазначених вище строків.

Відтак, на думку суду, порушення строку направлення (вручення) платнику податків оскаржуваної вимоги саме по собі не є підставою для визнання такої вимоги протиправною та її скасування, а повинно розглядатися в комплексі з іншими обставинами прийняття оскаржуваної вимоги.

Крім цього, направлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу з порушенням строку не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку сплатити борг з єдиного внеску.

За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що такі доводи позивача є необґрунтованими та не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), якою нараховано позивачу обов`язковий платіж по єдиному внеску, який позивач має сплачувати - протилежного позивачем не зазначено, судом не встановлено. Тож, позовні вимоги є непідтвердженими та необґрунтованими.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Суддя В.І. Келеберда