Рішення № 102208622, 23.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Київ №640/23001/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправною та скасування постанови встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 березня 2021 року в межах ВП №64835257, винесену державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошея Дмитром Станіславовичем.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та від 09 вересня 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

За наслідками усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06 жовтня 2021 року.

Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що підставою для відкриття відповідачем виконавчого провадження №64835257 був виконавчий лист, виданий на виконання вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2020 року у справі №638/13630. Однак, зазначений лист оформлений з порушенням вимог пункту 4 частини першої статті 4 та пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак мав бути повернутий державним виконавцем у відповідності до пункту 6 частини четвертої статті 4 цього Закону. Відкривши виконавче провадження оскаржуваною постановою на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам закону, відповідач тим самим порушує право власності позивача на майно, яке може бути конфісковано в межах виконавчого провадження.

В судове засідання учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

З огляду на неявку у судове засідання 06 жовтня 2021 року учасників справи, суд відклав розгляд справи на 19 жовтня 2021 року.

В судове засідання 19 жовтня 2021 року учасники справи не прибули.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача.

Відповідач у судове засідання також не прибув. Свого відношення до позовну не висловив. Утім, на виконання вимог ухвали суду надав копію матеріалів виконавчого провадження №64835257.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 05 січня 2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист на виконання вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року у справі №638/13630/20 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 Кримінального кодексу України, яким присуджено конфіскувати все особисте майно засудженого ОСОБА_1 на користь держави.

Супровідним листом №638/13630/20/10682/21 від 17 лютого 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова, керуючись частиною третьою статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», надіслав на адресу Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копію вироку від 02 грудня 2020 року, довідку про відсутність опису майна, яке підлягає конфіскації, виконавчий лист по кримінальному провадженню №1-кп/638/1444/20 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 Кримінального кодексу України, для звернення до виконання вироку в частині конфіскації майна на користь держави.

Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за наслідками розгляду заяви стягувача, на підставі виконавчого листа №638/13630/20, виданого 05 січня 2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова, відкрито виконавче провадження ВП №64835257, про що 17 березня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вважаючи, що державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження постановою від 17 березня 2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи зазначені у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до пунктів, 1, 3 частини першої статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

У силу норм частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини третьої цієї статті виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Частиною четвертою статті 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував, що в порушення пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі №638/13630/20, виданому 05 січня 2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова не зазначено ідентифікаційного коду стягувача.

Дійсно, з огляду на зміст виконавчого листа №638/13630/20, виданого 05 січня 2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова на виконання вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року у справі №638/13630/20 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 Кримінального кодексу України, яким присуджено конфіскувати все особисте майно засудженого ОСОБА_1 на користь держави, у цьому листі відсутня інформація щодо ідентифікаційного коду стягувача.

Однак, відсутність у виконавчому листі відомостей про ідентифікаційні дані боржника чи стягувача не є обов`язковою підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

В силу норм частини першої та пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №570/2221/19, від 14 травня 2020 року у справі №804/8020/16, від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц та ряду інших.

Слід зазначити, що код ЄДРПОУ стягувача - Дзержинського районного суду м. Харкова зазначений на бланку суду, а саме 02894036, який як супровідний лист №638/13630/20/10682/21 від 17 лютого 2021 року з текстом щодо направлення до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання виконавчого листа №638/13630/20, копії вироку та довідки був надісланий Дзержинським районним судом м. Харкова виконавцю.

З наведеного слідує, що дії виконавця при відкритті виконавчого провадження ВП №64835257 17 березня 2021 року на підставі виконавчого листа №638/13630/20, виданого 05 січня 2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова, не суперечили положенням частини першої статті 4 та пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження", оскільки були спрямовані на виконання рішення суду та вчинені у відповідності до повноважень, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE,, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Також, окрім зауваження на відсутність у виконавчому листі №638/13630/20, виданому 05 січня 2021 року Дзержинським районним судом м. Харкова ідентифікаційного коду стягувача, позивач вказував на порушення норм пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що до виконавчого документу не було додано копії опису майна або довідки про те, що опис майна не проводився.

Пунктом 1 частини четвертої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються: 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.

З огляду на зміст супровідного листа Дзержинського районного суду м. Харкова №638/13630/20/10682/21 від 17 лютого 2021 року, ним до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) направлялись: копія вироку від 02 грудня 2020 року, довідка про відсутність опису майна, яке підлягає конфіскації та виконавчий лист по кримінальному провадженню №1-кп/638/1444/20 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 Кримінального кодексу України, для звернення до виконання вироку в частині конфіскації майна на користь держави.

В матеріалах виконавчого провадження ВП №64835257 наявна довідка Дзержинського районного суду м. Харкова, в якій зазначено, що в матеріалах кримінального провадження 638/13630/20 стосовно ОСОБА_1 , засудженого за ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 206-2 Кримінального кодексу України, протокол опису майна, яке підлягає конфіскації - відсутній.

Отже вимоги, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем були дотримані, а державним виконавцем зазначені документи прийняті до виконання.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що викладення у довідці інформації щодо опису майна, яке підлягає конфіскації у вигляді «протокол опису майна, яке підлягає конфіскації - відсутній» жодним чином не суперечить положенням пункту 1 частини четвертої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», в якому зазначено, що у разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що «опис майна не проводився».

Різне висловлення однієї і тієї ж позиції щодо обставин опису майна, яке підлягає конфіскації, не позбавляє державного виконавця вчиняти виконавчі дії у відповідності з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та наданими повноваженнями.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на все вище викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 17 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №64835257.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно, відсутні витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 березня 2021 року у ВП №64835257, винесеної державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошея Дмитром Станіславовичем - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297, з урахуванням перехідних положень, Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко