Рішення № 102208500, 23.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Київ № 640/15370/20

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві вимогу № Ф-23174-17У про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.05.2019 ОСОБА_1 в сумі 21 030, 90 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вона не є фізичною особою-підприємцем , не займається підприємницькою діяльністю та не отримує жодних доходів. Також зауважила, що за попередньою адресою не проживає та не отримувала жодних повідомлень від податкового органу.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, у якому зазначено, що за позивачем обліковується податковий борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому прийнята податкова вимога є правомірною.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

13 травня 2019 року Головним управлінням державної податкової служби у місті Києві було видано вимогу № Ф-23174-17У про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 в розмірі 21 030, 90 гривень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу частини 4 ст. 4 вказаного Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла до 31.12.2017), платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.

Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 цього Закону).

Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При розгляді справи судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Факт реєстрації позивача в якості фізичної особи-підприємця сторонами не заперечується.

Так, мінімальний страховий внесок склав у 2018 році - 819,06 грн за місяць, а у 2019 році - 918,06 грн за місяць.

З матеріалів справи установлено, що заборгованість виникла за четвертий квартал 2018 року та перший квартал 2019 року, що в сумі становить 5 211,36 грн.

Доводи позивача про те, що податковий орган не мав правових підстав формувати податкову вимогу, так як податковим органом не проводилась перевірка щодо діяльності позивача і не перевірялись бухгалтерські та інші документи.

Так, згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

У зв`язку з наведеним, засобами інформаційної системи ДПС в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 13.05.2019 №Ф-23174-17/У.

Згідно інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Святошинському районі м. Києва) як ФОП з 07.04.2010 на загальній системі оподаткування.

В інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для ФОП, у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за згідно обраної системи оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску на загальну суму 29 293,44 грн., з них: - січень - грудень 2017 року від 09.02.2018 на суму 8 448,00 грн; - І - IV квартали 2018 року, по термінам сплати: 19.04.2018 (2 457,18 грн), 19.07.2018 (2 457,18 грн), 19.10.2018 (2 457,18 грн), 21.01.2019 (2 457,18 грн); - І - IV квартали 2019 року, по термінам сплати: 19.04.2019 (2 754,18 грн), 19.07.2019 (2 754,18 грн), 19.10.2019 (2 754,18 грн), 20.01.2020 (2 754,18 грн).

У зв`язку з тим, що сплата єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 по коду платежу 7104000 не здійснювалась, в картці обліковується недоїмка.

Крім цього, за період перебування на обліку платником не подано обов`язкову звітність з єдиного внеску за 2013 - 2019 роки.

Враховуючи зазначене, загальна сума нарахувань в картці платника складає 29 293,44 гривні, які не були сплачені, в результаті чого в ІКП обліковується недоїмка.

Посилання позивача на те, що він не займався підприємницькою діяльністю, є безпідставними, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької

діяльності та фінансового стану платника.

При цьому, посилання позивача на зміну адреси проживання та реєстрації також не береться судом до уваги, оскільки громадяни, які змінили місце проживання, зобов`язані протягом місяця повідомити про такі зміни органи податкової служби, для внесення змін до Державного реєстру фізичній особі необхідно подати до податкової інспекції за місцем реєстрації заяву за формою № 5ДР.

Це визначено статтею 70 Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822.

Також суд наголошує, що позовні вимоги загалом викладені з мотивів протиправності відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної вимог про сплату боргу та відсутності доказів вручення такої вимоги у зв`язку зі зміною її місця проживання.

Натомість такі доводи є неприйнятними та не можуть слугувати підставою вважати протиправним рішення податкового органу, а саме вимоги про сплату боргу, та вважати її безпідставною.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як наслідок підстав для задоволення позовних вимог немає.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко