Рішення № 102208418, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 640/25793/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарник К.Ю., за участю секретаря судового засідання Основи О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Трейд Роут»

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників учасників справи:

від позивача - Крилача О.І.

від відповідача - Рибак А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Трейд Роут» (далі по тексту - позивач), адреса: 03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 2/19 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25 серпня 2021 року №63389070902, №63393070902, №63410070902 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25 серпня 2021 року №63411070902.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголосив, що господарські взаємовідносини позивача та ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що здійснюються на регулярній основі носять трудовий характер, оскільки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обіймає посаду комерційного директора в ТОВ «Грін Трейд Роут». При цьому номенклатура наданих послуг, за вид діяльності ФОП ОСОБА_1 співпадають з основним та фактичним видом діяльності ТОВ «Грін Трейд Роут», а відповідно до табелів обліку робочого часу за перевіряємий період відповідна особа працювала по 8 годин за кожен відпрацьований день як комерційний директор, що унеможливлює здійснення відповідної господарської діяльності. Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що надані послуги ФОП ОСОБА_1 належать до компетенції та обов`язків найманих працівників.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Відповідною ухвалою витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень та зобов`язати останнього у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали, подати їх через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва (01051, місто Київ, вулиця Петра Болбочана, будинок 8, корпус 1, головуючий суддя Гарник К.Ю.).

На виконання вимог відповідної ухвали суду Головним управлінням ДПС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого податковий орган щодо задоволення позовних вимог заперечує, з підстав безпідставності доводів викладених у позовній заяві.

Контролюючий орган у письмовому відзиві на позов посилався на необґрунтованість позовних вимог, оскільки контролюючий орган реалізував свої повноваження на підставі та у межах визначених чинним законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

27 липня 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15 червня 2021 року № 4825-п, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 та п. 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, п. 2 ч. 1 ст. 13, розділу IV Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дію мораторію на проведення деяких видів перевірок», плану графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Грін Трейд Роут» (код ЄДРПОУ 38761015) з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності!, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, військового збору за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2021 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Трун Трейд Роут» від 27 липня 2021 року № 58512/Ж5/26-15-07-09-02/38761015.

Документальною перевіркою встановлені порушення:

- пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, з врахуванням пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, ПК України, в результаті чого Товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1755909 грн, в тому числі за 2017 - 418176,00 грн, за 2018 - 377892,00 грн, за 2019 - 397584.00 грн, за 2020 - 488034.00 грн, за 1 кв. 2024 - 74223,00 грн;

- п. 161 підрозділу 10 розділу XX з урахування ст.176, п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 146325,75 грн, втому числі за 2017 - 34848,00 грн, за 2018 - 31491,00 грн, за 2019 - 33132,00 грн, за 2020 - 40669,50 грн, за І кв. 2021 - 6185,25 грн;

- п. 1 ч. 1 ст. 7 та п. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 599132,58 грн, в тому числі за 2017 - 92995,03 грн, за 2018 - 137420,80 грн, за 2019 - 153990,37 грн, 2020 - 177813,90 грн, І кв. 2021 - 36912,48 грн.

- п.п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України розділ II «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Мінфіну України від 13 січня 2015 року №4 з врахуванням внесених змін, а саме: невірно визначено ознаку доходу, що призвело до збільшення податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за період 2017 - 1 кв. 2021 року. ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відображені як виплата доходу за ознакою 157, а повинна як заробітна плата код ознаки 101.

- ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період серпень 2014 року.

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI та п. 1 р. З Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» несвоєчасне подання звіту за травень 2015 року.

25 серпня 2021 року з урахуванням висновку відповідного акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято:

- податкове повідомлення-рішення Форми «Д» № 63389070902, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб (11010100) на загальну суму 2 066 260,50 грн, з них: за податковими зобов`язаннями на загальну суму 1 755 909 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 310 351,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення Форми «ПС» № 63393070902, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб (11010100) на загальну суму 1 020,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Форми «Д» № 63410070902, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору (11011000) на загальну суму 172 790,25 грн, з них: за податковими зобов`язаннями на загальну суму 146 325,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 464,50 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 63417070902 від 25 серпня 2021 року яким штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 170,00 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №63416070902 від 25 серпня 2021 року яким донараховано 599 132,58 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафних санкцій у розмірі 206 742 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску штраф у розмірі 25,21 грн за період з 20 серпня 2014 року до 21 серпня 2014 року та нараховано пеню у розмірі 3,52 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №63411070902 від 25 серпня 2021 року, на загальну суму 599 132,58 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення № 63389070902, № 63393070902, № 63410070902 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

За визначенням підпунктів 14.1.48, 14.1.180, 14.1.195, 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України):

- заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом;

- податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

- роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу наведених положень вбачається, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є наявність між суб`єктом господарювання та фізичною особою відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Таким чином, визначальним значенням для вирішення спірних правовідносин є встановлення судом дійсної сутності правовідносин між суб`єктом господарювання та фізичною особою.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 14 травня 2020 року у справі №640/1099/19, від 13 квітня 2021 року у справі № 620/4113/18 неодноразово висловлював позицію щодо ознак, притаманних трудовим правовідносинам.

Судом встановлено, що в свою чергу підтверджується обставинами справи, що ТОВ «Грін Трейд Роут» має право здійснювати діяльність згідно даними про реєстрацію (КВЕД): 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

За період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2020 року (перевіряємий податковим органом період) позивачем здійснювалась виключно діяльність що відповідає КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний).

01 лютого 2013 року на підставі наказу №2 на посаду комерційного директора ТОВ «Грін Трейд Роут» було прийнято - ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ).

ТОВ «Грін Трейд Роут» з метою виконання основного виду діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (надання інформаційних та консультаційних послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності, митного законодавства, перевірки заповнення митних декларацій, інших документів що стосується митного оформлення) було залучено на підставі цивільно- правових договорів ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо надання інформаційних та консультаційних послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності, митного законодавства, перевірки правильності заповнення митних декларацій, інших документів що стосуються митного оформлення.

З матеріалів справи вбачається укладення наступних правочинів:

за 2017 рік:

1) договір № 7 від 07 лютого 2017 року на загальну суму 130 000 грн (акт надання послуг б/н від 28 лютого 2017 року);

2) договір № 2903 від 29 березня 2017 року на загальну суму 200 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 березня 2017 року);

3) договір № 2804 від 28 квітня 2017 року на загальну суму 302 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 квітня 2017 року);

4) договір № 2605 від 26 травня 2017 року на загальну суму 210 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 травня 2017 року);

5) договір № 2006 від 20 червня 2017 року на загальну суму 347 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 червня 2017 року);

6) договір № 2707 від 27 липня 2017 року на загальну суму 248 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 липня 2017 року);

7) договір №0109 від 30 серпня 2017 року на загальну суму 261 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 серпня 2017 року);

8) договір № 3009 від 30 вересня 2017 року на загальну суму 140 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 вересня 2017 року);

9) договір №3010 від 30 жовтня 2017 року на загальну суму 159000 грн (акт надання послуг б/н від 31 жовтня 2017 року);

10) договір №2711 від 27 листопада 2017 року на загальну суму 165 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 листопада 2017 року);

11) договір №2712 від 27 грудня 2017 року на загальну суму 160 500 грн (акт надання послуг б/н від 31 грудня 2017 року);

за 2018 рік:

1) договір №3101 від 31 січня 2018 року на загальну суму 162000 грн (акт надання послуг б/н від 31 січня 2018 року);

2) договір № 2802 від 28 лютого 2018 року на загальну суму 155 000 грн (акт надання послуг б/н від 28 лютого 2018 року);

3) договір № 3003 від 30 березня 2018 року на загальну суму 147 700 грн (акт надання послуг б/н від 31 березня 2018 року);

4) договір № 2704 від 27 квітня 2018 року на загальну суму 191 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 квітня 2018 року);

5) договір №3105 від 31 травня 2018 року на загальну суму 248 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 травня 2018 року);

6) договір № 0207 від 02 липня 2018 року на загальну суму 236 000 грн (акт надання послуг б/н від 02 липня 2018 року);

7) договір №0108 від 01 серпня 2018 року на загальну суму 218 000 грн (акт надання послуг б/н від 01 серпня 2018 року);

8) договір №3108 від 31 серпня 2018 року на загальну суму 152 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 серпня 2018 року);

9) договір № 8209 від 28 вересня 2018 року на загальну суму 150 900 грн (акт надання послуг б/н від 30 вересня 2018 року);

10) договір №3110 від 31 жовтня 2018 року на загальну суму 168 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 жовтня 2018 року);

11) договір №3011 від 30 листопада 2018 року на загальну суму 126 700 грн (акт надання послуг б/н від 30 листопада 2018 року);

12) договір № 2812 від 28 грудня 2018 року на загальну суму 143 600 грн (акт надання послуг б/н від 31 грудня 2018 року);

за 2019 рік:

1) договір № 0201 від 02 січня 2019 року на загальну суму 96 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 січня 2019 року );

2) договір № 2802 від 28 лютого 2019 року на загальну суму 157 700 грн (акт надання послуг б/н від 28 лютого 2019 року);

3) договір № 2903 від 29 березня 2019 року на загальну суму 218 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 березня 2019 року);

4) договір № 2604 від 26 квітня 2019 року на загальну суму 162 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 квітня 2019 року);

5) договір №3105 від 31 травня 2019 року на загальну суму 205 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 травня 2019 року);

6) договір №30.06.2019 від 30 червня 2019 року на загальну суму 235 500 грн (акт надання послуг б/н від 30 червня 2019 року);

7) договір №3107 від 31 липня 2019 року на загальну суму 230 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 липня 2019 року );

8) договір № 3008 від 30 серпня 2019 року на загальну суму 241 600 грн (акт надання послуг б/н від 31 серпня 2019 року);

9) договір № 1609 від 30 вересня 2019 року на загальну суму 199 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 вересня 2019 року):

10) договір №31102019 від 31 жовтня 2019 року на загальну суму 184 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 жовтня 2019 року):

11) договір № 2911 від 29 листопада 2019 року на загальну суму 141 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 листопада 2019 року);

12) договір № 2812 від 28 грудня 2019 року на загальну суму 139 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 грудня 2019 року);

за 2020 рік:

1) договір № 20 від 20 січня 2020 року на загальну суму 48 800 грн (акт надання послуг б/н від 31 січня 2020 року);

2) договір №3101 від 31 січня 2020 року на загальну суму 169 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 січня 2020 року);

3) договір № 2902 від 29 лютого 2020 року на загальну суму 208 000 грн (акт надання послуг б/н від 29 лютого 2020 року ):

4) договір № 02042020 від 02 квітня 2020 року на загальну суму 313 500 грн (акт надання послуг б/н від 02 квітня 2020 року);

5) договір № 2704 від 27 квітня 2020 року на загальну суму 159 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 квітня 2020 року):

6) договір № 0605 від 06 травня 2020 року на загальну суму 50 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 травня 2020 року);

7) договір № 2905 від 29 травня 2020 року на загальну суму 237 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 травня 2020 року );

8) договір № 3006 від 30 червня 2020 року на загальну суму 227 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 червня 2020 року);

9) договір №01.08.2020 від 01 серпня 2020 року на загальну суму 242 000 грн (акт надання послуг б/н від 01 серпня 2020 року);

10) договір № 0109 від 01 вересня 2020 року на загальну суму 265 000 грн (акт надання послуг б/н від 01 вересня 2020 року);

11) договір №01 від 01 жовтня 2020 року на загальну суму 205 000 грн (акт надання послуг б/н від 01 жовтня 2020 року);

12) договір №3010 від 30 жовтня 2020 року на загальну суму 205 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 жовтня 2020 року);

13) договір № 3011 від 30 листопада 2020 року на загальну суму 202 000 грн (акт надання послуг б/н від 30 листопада 2020 року);

14) договір №30122020 від 30 грудня 2020 року на загальну суму 180 000 грн (акт надання послуг б/н від 31 грудня 2020 року);

за 2021 рік:

1) договір № 2901 від 29 січня 2021 року на загальну суму 175 350 грн (акт надання послуг б/н від 31 січня 2021 року);

2) договір № 2602 від 26 лютого 2021 року на загальну суму 237 000 грн (акт надання послуг б/н від 28 лютого 2021 року).

У матеріалах справи відсутні первинні документи здійснення відповідних операцій, проте їх здійснення не заперечується сторонами справи.

Кваліфікуючи взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Грін Трейд Роут» та ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як такі що є трудовими, відповідач зазначив наступне:

- неможливість здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, як ФОП, оскільки згідно табелів обліку робочого часу за перевіряємий період відповідна особа працювала по 8 годин за кожен відпрацьований день як комерційний директор ТОВ «Грін Трейд Роут». Згідно поданих звітів сум нарахованої заробітної плати, на які нараховуються та з яких утримується єдиний внесок, додатку Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам колонка 24 «Ознака неповного робочого часу» відсутня відмітка про неповний робочий день. Послуги що надавались ФОП ОСОБА_1 виконані в межах робочого часу (під час) виконання основних функцій на підприємстві ОСОБА_1 в якості найманого працівника;

- номенклатура наданих послуг, виконаних робіт, вид діяльності ФОП ОСОБА_1 співпадають з основним та фактичним видом діяльності ТОВ «Грін Трейд Роут», роботи виконувались за період 2017 - 1 квартал 2021 року);

- інформація щодо місця здійснення діяльності в реєстраційних даних платників - відсутня. Повідомлення про об`єкт оподаткування (місце проведення діяльності) ФОП ОСОБА_1 за місцем основної реєстрації не надавались;

- винагорода за виконану роботу виплачується регулярно;

- виконання робіт проводились особисто ФОП ОСОБА_1 без залучення найманих працівників, про що свідчать акти наданих послу (виконаних робіт);

- ТОВ «Грін Трейд Роут» не здійснювалась виплата дивідендів між учасниками;

- робота виконується в інтересах ТОВ «Грін Трейд Роут» та для здійснення нею господарської діяльності та отриманого доходу.

На думку контролюючого органу, зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що надані послуги ФОП ОСОБА_1 належать до компетенції та обов`язків найманих працівників.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, шо основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних корм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульовано - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі №802/2066/16-а, від 13 червня 2019 у справі №815/954/18.

Таким чином, критеріями, що вказують на трудові відносини між двома суб`єктами є:

1. Періодичність (два рази і більше) оплати.

2. Особисте виконання особою роботи за дорученням і під контролем особи, в інтересах якої вона виконується.

3. Робота виконується на визначеному роботодавцем робочому місці та згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

4. Особа виконує роботу, подібну до виконуваної штатними співробітниками.

5. Організація умов праці (надання обладнання, матеріалів, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконується робота.

6. Тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконується робота.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 13 червня 2019 року по справі № 815/954/18, постанови від 08 травня 2018 року по справі № 127/21596/16-ц, визначальною ознакою цивільно-правового договору є кінцевий результат, який повинен виражатись в конкретних фізичних величинах.

Отже, трудові відносини спрямовані на виконання певної роботи і оплата здійснюється за виконання такої роботи, в той час, як відносини за цивільно-правовою угодою спрямовані на досягнення конкретного результату, та відповідна оплата здійснюється саме за результат, а не за процес його досягнення - роботу.

Відповідно до пункту 77 висновків Верховного суду по справі №160/8902/18 від 22 квітня 2020 року, суди повинні також враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).

Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудові правовідносини №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці, де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; виконується працівником особисто; виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; має характерну тривалість/продовжуваність; вимагає особисту присутність працівника; передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять перелічених договорів та актів виконаних робіт (наданих послуг), або ж інших первинних документів, за допомогою яких можна було б встановити вид, предмет, тривалість та специфіку виконання послуг відповідно до наведених вище договорів, обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, та інших кількісних і якісних характеристик, відповідність наданих послуг основним видам діяльності за КВЕД та трудових обов`язків комерційного директора ТОВ «Грін Трейд Роут» що унеможливлює кваліфікацію взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1 як таких, що є трудовими.

Крім того, податковим органом не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що дозволяли встановити ступінь самостійності та підпорядкованості здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , доказів ризику збитків та отримання позапланових доходів останнього.

Також суд враховує, що ФОП ОСОБА_1 надано позивачу послуги в межах його підприємницької діяльності, отримано за це кошти та відповідно до вимог податкового законодавства сплачено податки та збори в межах спрощеної системи оподаткування (зазначений факт відповідачем не заперечувався), що виключає підстави для нарахування позивачу контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску, військового збору та застосування штрафних санкцій.

При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідач не заперечував реальності вказаних господарських операцій, оскаржувані донарахування були здійсненні на підставі необґрунтованих і не підтверджених доказами висновків про виконання спірних робіт в межах трудових, а не цивільно-правових відносин.

Водночас відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Тобто правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи - представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.

Аналогічний висновок було висловлено в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50762/18-ц.

Представництво - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень.

Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб`єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним.

Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.

Аналіз вищевикладеного дозволяє дійти висновку, що особа яка перебуває на посаді керівника юридичної особи та уповноваженою на , представництво інтересів останньої при укладенні правочинів з контрагентами не наділений правом на їх укладення в інтересах самого себе або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Проте, в силу відсутності в матеріалах справи первинних документів відповідних господарських операцій за перевіряємий податковим органом період, неможливо встановити вчинення спірних господарських операцій ОСОБА_1 від імені особи, яку він представляє, у інтересах ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем факту заниження позивачем як роботодавцем -(податковим агентом) бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військового збору за операціями з ФОП ОСОБА_1 , що є правовою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Щодо позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-63411070902 від 25 серпня 2021 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закон № 2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Підпунктом 1 частини 2 статті 6 Закон № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закон № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб- підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини « першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований «за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закон № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, шо підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з абз. З ч. 8 ст. 9 Закон № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4,5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.п. 6 ч. 1 ст. 1 Закон № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 статті 25 Закон № 2464-VI встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам санного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату

Процедуру нарахування і сплати санного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплат страхових коштів органами доходів і «борів встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (надалі по тексту - Інструкція № 449).

Згідно із п. 1 роз. VI Інструкції X» 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи податкового органу формує та надсилає (вручає) платнику податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Згідно абз. 3 ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

З наявних у матеріалах адміністративної справи встановлено, що на підставі Акта про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Грін Трейд Роут» від 27 липня 2021 року № 58512/Ж5/26-15-07-09- 02/38761015 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №63416070902 від 25 серпня 2021 року яким донараховано 599 132,58 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та штрафних санкцій у розмірі 206 742 грн.

На підставі абз. 1 п. 3 розділу VI Інструкції № 449 податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-63411070902 від 25 серпня 2021 року та направлено на адресу платника податків.

Підставою для винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) є нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску згідно з рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 63416070902 від 25 серпня 2021 року.

Суд звертає увагу, що в рамках даного провадження, позивачем не оскаржується рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 63416070902 від 25 серпня 2021 року.

Водночас в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження відповідного рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що у свою чергу свідчить про неоспорюваність позивачем нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску на загальну суму 599 123,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-63411070902 від 25 серпня 2021 року.

Стосовно застосування відповідачем вимог п. 1251.2 ст. 1251 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Законом України від 16 січня 2020 року №466-1Х «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом № 466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123. пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2 - 1251.4 статті 1251 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 112.1, п. 112.2 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст. 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно п. 109.3 ст. 109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2 - 1251.4 статті 1251 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Відповідно до п. 1251.1 ст. 1251 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Згідно п. 1251.2 ст. 1251 ПК України ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 1251.4 ст. 1251 ПК України відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язку погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п. 109.1 ст. 109 ПК України).

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2 - 1251.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п. 109.3 ст. 109 ПК України).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (п. 112.7 ст. 112 ПК України).

Отже, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, обов`язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Виходячи з аналізу положень п. 1251.2 ст. 1251 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме умисного вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу

Суд відмічає, що актом перевірки жодних обґрунтувань, що позивач порушив діяння передбаченою п. 1251.2 ст. 1251 ПК України, саме у форму умислу - не наведено, окрім формального зазначення у висновку акту податкової перевірки, умисний характер його вчинення.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 22700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 139, 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Трейд Роут» - задовольнити частково;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2021 року № 63389070902, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2021 року № 63393070902, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2021 року № 63410070902, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, , як відокремленим підрозділом ДПС

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Трейд Роут» (адреса: 03134, місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 2/19, код ЄДРПОУ 38761015) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22 270,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст рішення суду складений 22 грудня 2021 року.