Рішення № 102208387, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 826/1930/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у м. Києві

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Фінсервіс"

про скасування наказу

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач 1), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві, відповідач 2), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Фінсервіс", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: скасувати наказ Мін`юсту від 15 лютого 2017 року №414/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, позовні вимоги арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року №414/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 , присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року скасовано вказані вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею у адміністративній справі №826/1930/17 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач додаткових пояснень по суті позову з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 09 лютого 2021 року не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Міністерство юстиції України у відзиві на позов наголошував на відсутності підстав для задоволення позову та зауважив, що позивач був обізнаний про наявність ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі №910/24550/13 про заборону ліквідатору Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» арбітражному керуючому ОСОБА_1, міжнародній універсальній товарно-сировинній біржі «Епсілон» та будь-яким іншим особам вживати будь-які заходи, спрямовані на відчуження майна Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» до завершення розгляду апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у справі №910/24550/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод». При цьому відповідач наголошує, що позивач був обізнаний про наявність ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі №910/24550/13, оскільки в судовому засіданні був присутній представник Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод». Проте, 13 січня 2017 року відбувся аукціон з продажу майна Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» частинами і було продано два лота.

Представник третьої особи у письмових поясненнях вказував на наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про залучення його до участі у розгляді даної справи в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 01 листопада 2016 року № 1238/28 за дорученням департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 10 листопада 2016 року № 1984/34097-0-33-16/9.4 комісією Головного територіального управління юстиції у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з 12 грудня 2016 року по 14 грудня 2016 року та відповідно до доручення від 14 грудня 2016 року № 10/33/15534, акта від 14 грудня 2016 року № 116/10-40 про продовження проведення позапланової невиїзної перевірки на три робочі дні - з 15 грудня 2016 року до 19 грудня 2016 року.

За результатами перевірки комісією була складена Довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 19 грудня 2016 року № 82/10-47, відповідно до висновків якої у діях арбітражного керуючого ОСОБА_1 виявлено під час виконання повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" за фактами, викладеними у скарзі Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 01 листопада 2016 року № 1238/28, грубі порушення абзацу 8 частини 2, частини 9 статті 41, абзацу 2 частини 4 статті 42, пункту 1 частини 2, частини 3 статті 98, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оціни майна і майнових прав", які необхідно усунути арбітражним керуючим.

Пояснення, зауваження, заперечення до Довідки приймались комісією Головного територіального управління юстиції у місті Києві до 26 грудня 2016 року.

Крім того, висновки Довідки містили інформацію про те, що акт перевірки діяльності арбітражного керуючого буде підписаний 28 грудня 2016 року о 15:00 год. за місцем знаходження відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Позивач, в свою чергу, надавав комісії пояснення та заперечення на довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, в яких він зазначав про те, що не погоджується із висновками, викладеними в Довідці.

28 грудня 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві складено Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 118/10-40 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем під час виконання повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Київський ювелірний завод" за фактами, викладеними у скарзі Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" від 01 листопада 2016 року № 1238/28, абзацу 8 частини 2, частини 9 статті 41, абзацу 2 частини 4 статті 42, пункту 1 частини 2, частини 3 статті 98, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 50, 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оціни майна і майнових прав". Дані порушення позивача полягали у: нездійсненні роботи щодо повернення банкруту суми дебіторської заборгованості; ненаданні інформації комітетові кредиторів; проведенні оцінки майна без забезпечення ліквідатором фізичного огляду майна, щодо якого проводиться оцінка суб`єктом оціночної діяльності; передчасній передачі майна на реалізацію без згоди забезпеченого кредитора, оскільки ухвала Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі 910/24550/13 не набрала законної сили. На підставі висновків акту перевірки Мін`юст прийняв наказ від 10 січня 2017 року № 39/5 "Про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 ", яким, зокрема, зупинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 27 травня 2013 року № 786); Департаменту з питань судової роботи та банкрутства наказано забезпечити:

- подання звернення до державного підприємства "Інформаційні судові системи" щодо зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 в автоматизованому відборі кандидатур арбітражних керуючих на призначення у справах про банкрутство у зв`язку із зупиненням його діяльності;

- подання інформаційних листів до Господарського суду м. Києва, Господарського суду Київської області, Господарського суду Полтавської області, Господарського суду Запорізької області, Господарського суду Львівської області та Господарського суду Волинської області щодо зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

Також, згідно пункту 3 зазначеного вище наказу, він діє до прийняття Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) відповідного рішення, але не пізніше 28 лютого 2017 року.

16 січня 2017 року на адресу арбітражного керуючого надійшов лист Мін`юсту від 10 січня 2017 року № 9.4-33/48, яким позивача повідомлено, що 24 січня 2017 року відбудеться чергове засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), до порядку денного якого включено розгляд подання структурного підрозділу Міністерства юстиції України про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

З позовної заяви вбачається, що в подальшому співробітниками Міністерства юстиції України засобами телефонного зв`язку було повідомлено представника ОСОБА_1 про позбавлення останнього права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У відповідь на адвокатський запит Міністерство юстиції України листом від 30 січня 2017 року № 9.4-32/110 "Щодо результатів засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих" повідомив позивача, зокрема про те, що за результатом заслуховування пояснень ОСОБА_2 (представника заявника Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"), адвоката Карнаух О.В. (представник арбітражного керуючого) та вивчення матеріалів перевірки Комісією прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 884 від 06 січня 2017 року.

Відповідно до витягу з протоколу № 55/01/17 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 24 січня 2017 року члени комісії вирішили (більшістю голосів):

- за результатом заслуховування пояснень ОСОБА_2 (представника заявника ПАТ "Сбербанк"), адвоката Карнаух О.В. (представник арбітражного керуючого) та вивчення матеріалів перевірки застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 884 від 06 січня 2017 року;

- внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва № 786 від 27 травня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до витягу з публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих вбачається, що у розділі "документи арбітражного керуючого" містяться відомості про те, що свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 27 травня 2013 року № 786 "не діє".

Наказом Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року № 414/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 786 від 27 травня 2013 року, видане ОСОБА_1 .

Незгода позивача з вказаними вище наказами зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Щодо висновку відповідачів про ненадання позивачем інформації комітетові кредиторів, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 9 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Так, реалізація частини 9 статті 41 Закону може бути підтверджена відповідними протоколами засідань комітету кредиторів щодо заслуховування звіту ліквідатора.

Водночас, судом встановлено та позивачем не заперечується, що за період його діяльності проведено засідання комітету кредиторів двічі та самі протоколи засідань комітету кредиторів приєднані до матеріалів справи і в них відображено інформацію про проведену роботу. Крім того, необхідна інформація повідомлялась представникам кредиторів при зустрічах в судових засіданнях та в телефонному режимі.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів щодо неналежного виконання позивачем частини 9 статті 41 Закону шляхом повідомлення представників кредиторів при зустрічах в судових засіданнях та в телефонному режимі. Щодо висновку відповідачів про нездійснення позивачем роботи щодо повернення банкруту суми дебіторської заборгованості, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 41 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Суд наголошує, що приписи абзацу 8 частини 2 статті 41 Закону повинні реалізовуватися ліквідатором в обов`язковому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не пред`являлися до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Позивач посилався на відсутність засобів щодо сплати судового збору на пред`явлення вимог та, відповідно, необхідності економії коштів, а також непропонування банком шляхів вирішення даних проблем.

Суд, в контексті наведеного, зазначає, що дана причина невиконання приписів абзацу 8 частини 2 статті 41 Закону не підкріплена жодними іншими об`єктивними обставинами, як то рішення комітету кредиторів щодо мінімізації витрат банкрута на вчинення таких дій, а також не може ставитися у залежність від наявності пропозицій будь - кого із кредиторів щодо врегулювання даної проблеми.

Окрім того, умови продажу дебіторської заборгованості застережені абзацом 6 частини 1 статті 44 Закону та обумовлені положеннями договору про відступлення права вимоги банкрута, факт наявності якого вбачається з матеріалів справи.

Щодо висновків відповідачів про проведення оцінки майна без забезпечення ліквідатором фізичного огляду майна, щодо якого проводиться оцінка суб`єктом оціночної діяльності, суд зазначає таке.

Так, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено порядок укладання та істотні умови договору на проведення оцінки майна.

Відповідно до пунктів 50, 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для проведення оцінки було залучено спеціалізовані організації, а саме укладено договір на проведення незалежної оцінки з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСК-Експертиза» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Конкордія» (з урахуванням значного обсягу майна на всій території України).

Також, Товариству з обмеженою відповідальністю «ДСК-Експертиза» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Конкордія» позивачем надані акти інвентаризації майна, яка проведена ліквідатором ОСОБА_3 та відповідна інформація визначалась згідно даних інвентаризації, які відображають дійсну вагу ювелірних виробів, які перебувають на відповідальному зберіганні.

Судом встановлено, доступ до всіх необхідних об`єктів оцінки ліквідатором (позивачем) було забезпечено у повній мірі, обов`язку ж позивача змушувати суб`єктів оціночної діяльності реалізовувати належним чином такий доступ і оглядати на місці об`єкти оцінки чинним законодавством не передбачено.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження конкретних умисних дій позивача щодо перешкоджанню суб`єктам оціночної діяльності у здійсненні даного огляду.

З урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів щодо наявності порушення саме позивача, яке полягає у проведенні оцінки майна без забезпечення ліквідатором фізичного огляду майна, щодо якого проводиться оцінка суб`єктом оціночної діяльності.

Щодо висновків відповідачів про передчасну передачу позивачем майна на реалізацію без згоди забезпеченого кредитора, оскільки ухвала Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі 910/24550/13 не набрала законної сили, суд зазначає таке.

Згідно частини 5 статті 44 Закону ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

У відповідності до статті 42 Закону майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням комітету кредиторів банкрута від 23 вересня 2016 року встановлено строк 15 днів для ознайомлення з висновками незалежної оцінки майна Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод».

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 27 вересня 2016 року направлено заставним кредиторам лист-запит про надання погодження про продаж заставного майна за ціною, визначеною у висновках незалежної оцінки майна, та з визначенням лотів, до яких буде включено заставне майно.

Станом на 18 жовтня 2016 року позивач згоди заставних кредиторів про продаж майна не отримав, у зв`язку з чим на засідання комітету кредиторів Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» вирішувалось питання продажу майна банкрута та поступило дві пропозиції щодо визначення порядку продажу майна банкрута, а саме, Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» запропонувало визначити порядок продажу майна банкрута шляхом розподілу майна банкрута на окремі лоти з обов`язковим виділенням заставного майна в окремі лоти, а Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІАМІКС Україна» запропонувало визначити порядок продажу майна банкрута саме в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів.

Комітетом кредиторів прийнято рішення про визначення порядку продажу майна банкрута саме в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів.

Судом встановлено, що на виконання норм статей 42, 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивач звернувся з відповідним клопотанням до суду.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року відмовлено заставним кредиторам в призначенні експертизи та оцінки майна банкрута, задоволено клопотання ліквідатора та надано дозвіл на реалізацію заставного майна банкрута у спосіб, визначений рішенням комітету кредиторів Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» від 18 жовтня 2016 року в розрізі чотирьох лотів у відповідності до висновків незалежної оцінки майнових активів, а саме:

- ЛОТ №1 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії») за початковою ціною 1057960,47 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 47 коп.);

- ЛОТ №2 Товарно-матеріальні цінності (товари в обороті, які знаходяться в заставі у Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України») за початковою ціною 13972101,39 (тринадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят дві тисячі сто вона гривня 39 коп.);

- ЛОТ №3 Цінні папери (акції), що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» за початковою вартістю 4694752,55 (чотири мільйона шістсот дев`яносто чотири тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні 55 коп.).

- ЛОТ №4 Будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі оргтехніка, товарна продукція та інше майно), а також цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ «Київський ювелірний завод» за початковою вартістю 216264773,81 грн. (двісті шістнадцять мільйонів двісті шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят три гривні 81 коп.).

Проте, 10 січня 2017 ухвалою Київського апеляційного господарського суду задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/24550/13 та заборонено ліквідатору Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» арбітражному керуючому ОСОБА_1, міжнародній універсальній товарно-сировинній біржі "ЕПСІЛОН" та будь-яким іншим особам вживати будь-які заходи, спрямовані на відчуження майна Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» до завершення розгляду апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у справі №910/24550/13 про банкрутство ПАТ «Київський ювелірний завод».

Так, зі змісту ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі № 910/24550/13 (т. 3 а.с. 199-206) вбачається, що заяву Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» розглянуто в судовому засіданні, зокрема, за участі представника Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не міг бути не обізнаний про наявність ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі № 910/24550/13 з моменту її прийняття, а саме з 10 січня 2017 року.

Проте, судом встановлено, що 13 січня 2017 року відбувся аукціон з продажу майна Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» частинами і продано два лота.

Відповідно до частини 2 статті 107 Закону арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 105 Закону дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, метою притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є його покарання за винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого.

Відповідно до статті 109 вищезазначеного Закону дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: попередження та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до пункту 7.6.2. Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 27 червня 2013 року №1284/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за №1113/23645) (далі - Порядок), на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Відповідно до частини 4 статті 108 Закону Дисциплінарна комісія наділена повноваженнями приймати рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих утворюється у порядку визначеному Положенням про Дисциплінарну комісію для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.

Відповідно до пункту 7.6. Порядку, який кореспондується з пунктом 24 Положення про Дисциплінарну комісію, під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

За результатами розгляду питання порядку денного Дисциплінарна комісія приймає рішення про: застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; відхилення подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; ініціювання проведення структурним підрозділом позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, якщо із заяви або скарги вбачається необхідність проведення додаткового контролю; ініціювання проведення саморегулівною організацією арбітражних керуючих перевірки діяльності арбітражного керуючого, членом якої він є, якщо із заяви або скарги вбачається порушення правил професійної етики арбітражного керуючого цієї саморегулівної організації арбітражних керуючих; відмову в задоволенні заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого; перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражного керуючого, або ініціювання проведення такої перевірки органом, до компетенції якого належить вирішення таких питань; вжиття заходів щодо спростування оприлюднених фактів, які принижують честь і гідність арбітражних керуючих; схвалення консультацій і рекомендацій, а також методичних розробок з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом для подальшого їх розміщення на офіційному веб-сайті Мін`юсту у мережі Інтернет.

Відповідно до частини 6 статті 108 Закону рішення Дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

З матеріалів справи вбачається, що 24 січня 2017 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) розглянуто подання №884 від 06 січня 2017 року про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення на підставі листа Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29 грудня 2016 року №907/10-37, за результатами якого прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Суд наголошує, що станом на час розгляду Головним територіальним управлінням юстиції м. Києві скарги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» та складання акту перевірки (грудень 2016 року) ухвала Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 у справі № 910/24550/13 ще не була прийнята та аукціон не відбувся.

Отже, проведення аукціону всупереч вимог згадуваної ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у справі № 910/24550/13 не може та не могло слугувати підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення за скаргою Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» з урахуванням часового проміжку (складення акту перевірки раніше ніж прийняття ухвали суду).

Доводи ж відповідачів щодо ненабрання ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі 910/24550/13 законної сили не мотивовані конкретними приписами процесуального законодавства, а, відтак, не є обґрунтованими.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів обґрунтованості прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 , виходячи з критеріїв урахування ступеня вини арбітражного керуючого, обставин вчинення порушення, тяжкості вчиненого ним проступку, а також фактів притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, в той час як відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року №414/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №786 від 27 травня 2013 року, виданого ОСОБА_1 .

Стягнути на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 10, код ЄДРПОУ 00015622) судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко