Рішення № 102208255, 24.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/14990/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

зобов`язати відповідача оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції – один місяць служби за три місяці, час проходження останнім служби у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки – один місяць служби за півтора місяця, а також час проходження позивачем служби в органах кримінально-виконавчої системи – один місяць служби за сорок днів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 13.03.2006 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області на посадах офіцерського складу. Маючи необхідну вислугу років, 25.08.2021 звернувся до відповідача з заявою про підготовку та направлення матеріалів до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням на пільгових умовах часу проходження служби в підрозділі спеціального призначення - відділі по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю регіонального органу СБ України, а також під час участі в антитерористичній операції та службі в органах кримінально-виконавчої системи, однак отримав протиправну відмову в оформленні та поданні необхідних документів до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю календарної вислуги років. Вважає, що відповідачем порушено його конституційне право на соціальний захист.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

В межах встановленого судом строку надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні та зазначає, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії, якої позивач у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому прав на призначення пенсії за вислугу років не набув.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Наказом Служби безпеки України від 05.08.2021 № 1041-ОС/дск відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України позивач звільнений з військової служби в запас у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, наказом УСБУ в Чернігівській області від 17.08.2021 № 150-ОС/ДСК - виключений зі списків особового складу частини з 19.08.2021 (а.с.23).

Як слідує з матеріалів справи вислуга років на час звільнення (в тому числі з урахуванням служби в органах кримінально-виконавчої системи) станом на 19.08.2021 становить - 20 років 04 місяці 29 днів, у пільговому обчисленні - 06 років 02 місяці 01 день, загальна - 26 років 07 місяців (а.с.22).

25.08.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про підготовку та направлення матеріалів до органів Пенсійного фонду України, в якій просить доручити кадровому та фінансовому підрозділам Управління обчислити останньому вислугу років з урахуванням вимог Закону №2262-ХІІ та постанови №393, оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ (а.с.17-18).

Листом від 27.09.2021 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області будь-яких документів щодо призначення пенсії за вислугу років, оскільки позивач не має необхідної календарної вислуги років (а.с.19).

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підстав в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам України.

Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "з" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Також абз. 2 частини першої статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) визначено порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років.

Згідно вказаної Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним:

в абзаці шостому підпункту а) пункту 3 зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;

в абзаці восьмому підпункту в) пункту 3 зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці - час проходження служби у підрозділах спеціального призначення Служб безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарання органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державне кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішні справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств. При цьому, суд зазначає, що Положенням про порядок комплектування, матеріально-технічного військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, затвердженим Постановою Верховної Ради Украй від 12 жовтня 1994 року №199/94-ВР визначено, що спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю органів Служби безпеки України є Головне управління по боротьбі з корупцією і організовано злочинністю у складі Центрального управління Служби безпеки України, відділи в Головному управлінні військової контррозвідки, Головному управлінні Служби безпеки України в Криму, обласних управліннях і місті Севастополі, відповідні підрозділи в інших містах.

в абзаці другому підпункту г) пункту 3 зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Аналізуючи вказані вище норми законодавства суд дійшов висновку, що законодавством чітко визначено категорії осіб до вислуги років для призначення пенсій яких зараховується на пільгових умовах час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (один місяць служби за три місяці), час проходження служби у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки України (один місяць служби за півтора місяця), а також час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (один місяць служби за сорок днів).

Факт участі позивача в антитерористичній операції, час проходження служби у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки України, а також час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.04.2016, копією військового квитка серії НОМЕР_2 , записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.08.2003, листом відповідача від 25.10.2021 № 74/17/Ю-9П/14/433 та довідкою відповідача від 25.10.2021 № 2-21-Ж-17/330 (а.с.13 на звороті -16, 21-22).

Суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз норм Закону № 2262-ХІІ у взаємозв`язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.

До актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 27.06.2018 по справі № 750/9775/16-а, які, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а та не вбачає підстав для відступу від нього в цій справі (постанова від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно- правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінченню (Рішення № 5-рп/2002).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при визначенні вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ відповідач зобов`язаний зарахувати на пільгових умовах вищезазначені періоди проходження служби позивачу.

Таким чином з урахуванням вказаних вище періодів на пільгових умовах загальна вислуга років позивача становить 26 календарних років 07 місяців, що свідчить про те, що останній набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України. Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства те інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2) ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудь 2014 року № 28-2, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, оскільки посилання відповідача на відсутність підстав надавати до органу Пенсійного фонду будь-які документи у зв`язку з відсутністю у позивача календарної вислуги років не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а.

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом у цій справі надано суду договір № б/н про надання юридичних послуг від 30.09.2021, протокол погодження договірної ціни від 30.09.2021 на суму 7137,00 грн, акт про прийняття-передачі наданих послуг від 28.10.2021, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 81 від 28.10.2021 про сплату 7137,00 грн, ордер на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.24-30).

Так, відповідач передбаченим статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України правом не скористався, відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу суду не надав.

Таким, чином враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7137,00 грн.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову також сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в розмірі 8045,00грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Чернігівській області, яка полягає у відмові в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Чернігівській області оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. “а” ст.12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби протягом якого ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції – один місяць служби за три місяці, час проходження ОСОБА_1 служби у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки – один місяць служби за півтора місяця, а також час проходження ОСОБА_1 служби в органах кримінально-виконавчої системи – один місяць служби за сорок днів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Служби безпеки України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7137,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 20001757).

Повне судове рішення складено 24.12.2021.

Суддя О.М. Тихоненко