Рішення № 102207620, 24.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 р. № 520/20555/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Харківської обласної державної адміністрації від 06.10.2021 згідно протоколу №3 про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках;

- зобов`язати Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Харківської обласної державної адміністрації прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та видати довідку за 4 фактично відпрацьовані в зоні дні з 20 по 23 червня 1986 року по 18 годин, з заробітною платою 542,00 руб;

- зобов`язати Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Харківської обласної державної адміністрації протягом 30 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він звертався до відповідача з заявами про видачу довідки про заробітну плату в зоні відчуження у 1986-1990 роках, однак за результатами розгляду даних заяв відповідачем було відмовлено у видачі такої довідки. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні, оформленого протоколом, не зазначено конкретних підстав відмови у видачі довідки. Рішення комісії містить лише посилання на не повний перелік документів, затверджений постановою КМУ №886 від 26.09.2012 та не зазначає конкретного переліку документів, які відсутні. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якій останній не погодився з позовними вимогами позивача, з огляду на те, що відповідач не відмовляв у задоволенні заяви позивача, а лише роз`яснив, що позивачу необхідно звертатися до відповідного управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації, що підтверджується довідкою від 12.03.2020 №201.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 року категорії 1, про що видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.12.2020.

Відповідно до довідки від 16.10.1986 №321/01 позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно наказу №113 від 13.06.1986. З 20.06.1986 по 23.06.1986 виконував службові обов`язки у м. Чорнобиль у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.

Відповідно до експертного висновку від 23.11.2020 №2661, захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

21.12.2020 ОСОБА_1 встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 від 21.12.2020. Посвідчення містить відмітку про те, що воно безстрокове і діє на всій території України.

Згідно довідки МСЕК від 07.12.2020 серії 12 ААБ №738486 позивачу встановлено другу групу інвалідності безстроково та зазначено, що причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках департаменту соціального захисту населення ДСЗН ХОДА, для отримання довідки про заробітну плату встановленого зразка.

06.10.2021 на засіданні регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, комісія прийняла рішення, що керуючись пунктами 8, 9 Типового положення, підстав для видачі довідки про заробітну плату ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках не достатньо, що підтверджується витягом з протоколу засідання №3 від 06.10.2021.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи відмову у видачі довідки про заробітну плату в зоні відчуження у 1986-1990 роках протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постановою КМУ №886 від 26.09.2019, якою затверджено Типове Положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ №1210 від 23.11.2011, що набув чинності 01.01.2012, передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії в зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач у встановленому порядку звернувся до Регіональної комісії з заявою про видачу довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 рр. для перерахунку пенсії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". До заяви були надані додаткові документи, а саме: копія паспорта; копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії; копія довідки МСЕК про інвалідність; копія трудової книжки; копія листа ТОВ "Слобідський край" №119 від 23 червня 2021 року - в якому значиться, що редакцію газети "Соціалістична Харківщина" було ліквідовано; копія наказу редакції газети "Соціалістична Харківщина" №113 від 13.06.1986 року - в якому значиться, що кореспондента ОСОБА_1 командировано в Київську область, м. Чорнобиль з 17 по 24 червня 1986 року для здійснення фотонарису про харків`ян, що працюють на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЛЕС; копія довідки редакції газети "Соціалістична Харківщина" № 321/01 від 16.10.1986 - в якій вказано, що ОСОБА_1 виконував завдання редакції на Чорнобильській АЕС 20, 21, 22, 23 червня 1986 року і згідно з договором йому було виплачено гонорар в розмірі 542,00 руб.; копія посвідчення про відрядження; копія табелю за червень 1986 року - відповідно до якого 20, 21, 22 та 23 червня 1986 року ОСОБА_1 працював на Чорнобильській АЕС по 18 годин; копія особового рахунку за 1986 рік - де в окремій графі Чорнобиль в червні 1986 року значиться виплата 542,00 руб.

Відповідно до п. 8 Типового положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №886 (далі - Типове положення) Регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - заявник), про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника.

До заяви додаються копії: перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення (з пред`явленням оригіналів); архівної довідки про відсутність документів щодо оплати праці за ліквідованим підприємством, установою, організацією; особового рахунка, розрахунково-платіжної відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами) або довідки підприємства про фактично виплачену у 1986-1990 роках заробітну плату в зоні відчуження, у тому числі за її складовими, із зазначенням суми та дати виплати (за наявності); довідки про періоди несення служби (виконання робіт), виданої військовою частиною (підприємством) або Галузевим державним архівом Міноборони, довідки Галузевого державного архіву CБУ, довідки інших архівних установ та архівів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, Міністерства оборони Російської Федерації, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об`єкти (в населені пункти) зони відчуження; документа, що підтверджує факт виконання робіт у зонах небезпеки зони відчуження, на об`єктах, місцевостях (населених пунктах) у 1986-1990 роках, визначених рішеннями Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (за наявності); колективного договору або положення про оплату праці, що були чинними на підприємстві, в установі чи організації у відповідний період, інших документів про умови та режим роботи підприємства та заявника (із зазначенням змін, підсумованого обліку робочого часу та облікового періоду - місяць, квартал тощо), наказів по підприємству, інших документів заявника; табеля обліку робочого часу заявника в зоні відчуження або шляхового листа (за наявності), що засвідчені печаткою (у разі наявності) підприємства, у складі якого виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому зазначено час, фактично відпрацьований у зоні відчуження заявником.

Копії документів, які подаються заявником, засвідчуються в установленому порядку центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких зберігаються оригінали таких документів.

Копія перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення засвідчення не потребує.

Голова регіональної комісії в день надходження письмової заяви забезпечує надсилання до державного реєстратора запиту щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підприємство, установу, організацію, з якого було відряджено (призвано на військові збори) заявника.

Пунктом 9 Типового положення передбачено, що за результатами опрацювання поданих заявником документів регіональна комісія у місячний строк з дати реєстрації заяви приймає рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату. За бажанням заявника його може бути запрошено на засідання регіональної комісії.

Рішення регіональної комісії оформляється протоколом, який підписується її головою та присутніми на засіданні членами.

Форма довідки про заробітну плату встановлюється Мінсоцполітики.

Розглянувши заяву позивача про видачу довідки про заробітну плату працівників в зоні відчуження в 1986-1990 роках Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників в зоні відчуження в 1986-1990 роках, відповідно до протоколу №3 від 06.10.2021 відмовлено у видачі довідки в зв`язку з тим, що відповідно до п.п. 8, 9 Типового положення підстав для видачі довідки про заробітну плату недостатньо.

Як вбачається з рішення про відмову, викладеного у формі протоколу, в останньому не зазначені конкретні підстави для відмови у видачі довідки, зазначено лише про недостатність підстав без визначення конкретних документів які не надані позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову у видачі довідки діяв протиправно.

Щодо позовних вимоги позивача про зобов`язання Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 рр. Харківської обласної державної адміністрації видати довідку про заробітну плату в зоні відчуження у 1986-1990 роках на підставі наданих ним документів, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пп. 2, 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти, зокрема, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

Згідно частин 3 та 4 цієї ж статті у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При вирішенні питання чи виконані всі визначені законом умови для прийняття відповідачем певного рішення (рішення про видачу довідки про заробітну плату працівників у зоні відчуження в 1986-1990 рр.), та чи не передбачено законом в даному випадку права відповідача діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження), суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку мало б місце порушення принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень та підкреслює, що єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Відповідно, завданням адміністративного судочинства є здійснення контролю легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, дискреційні повноваження це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.

Зазначена позиція суду узгоджується із практикою Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення; а також і з практикою Верховного Суду, який у своїх рішеннях від 18.10.2018 (справа №818/1976/17) та від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а) також зазначив, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Крім цього, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24.03.1988), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Враховуючи висновок суду щодо відсутності у відповідача повноважень (правових підстав) відмовляти позивачу у видачі довідки про заробітну плату працівників у зоні відчуження в 1986-1990 рр. двічі, суд вважає, що в даному випадку відсутнє втручання у дискреційні повноваження комісії.

Беручи до уваги, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про видачу довідки пор заробітну плату працівників у зоні відчуження в 1986-1990 рр., враховуючи, що позивачем у визначеному порядку була надана заява та документи, суд вважає за необхідне для відновлення порушеного права позивача зобов`язати Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Харківської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позивач у позовній заяві просить зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Харківської обласної державної адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 23912956) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Харківської обласної державної адміністрації від 06.10.2021 згідно протоколу №3 про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Зобов`язати Регіональну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках Харківської обласної державної адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 23912956) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова