Ухвала суду № 102207464, 22.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Справа № 500/6230/21

22 грудня 2021 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Пилипенко О.Д.

представника позивача: Свистун Є.М.;

представника відповідача: Мартищук Л.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до державного підприємство "Тернопільське лісове господарство" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство", в якому просило стягнути з податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 650714,00 грн.

Ухвалою судді від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №500/6230/21.

17.11.2021 представник Головного управління ДПС у Тернопільській області подав до суду заяву, про закриття провадження у даній справі, в якій просить прийняти відмову від позову та повернути сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду.

Дана заява обґрунтована тим, що станом на час розгляду заяви податковий борг відсутній у зв`язку із погашенням його відповідачем після відкриття провадження у справі.

Ухвалами суду від 25.11.2021, 08.12.2021,13.12.2021, 17.12.2021 розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні представник позивача клопотання підтримала, просила суд його задовольнити. Вказала, що згідно довідки про наявність податкового боргу у відповідача в справі №500/6230/21 наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 650714,00 грн. (основний платіж). Заборгованість по податку на додану вартість у відповідача виникла у зв`язку з несплатою узгодженого зобов`язання, нарахованого платником самостійно згідно податкової декларації з податку на додану вартість №9237415974 від 17.08.2021 року, звітний період 07 місяць 2021 року, в сумі 650714,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем заявлений до стягнення в судовому порядку податковий борг в сумі 650714,00 грн сплачено повністю, вже після звернення контролюючого органу до суду, а саме платіжними дорученнями: № 1230 від 30.09.2021 року в сумі 481931,91 грн та №303022255 від 23.10.2021 року в сумі 168782,09 грн, про що свідчить інтегрована картка платника податків, ГУ ДПС у Тернопільській області подано заяву про відмову від позову.

Вказала, що представником відповідача надано платіжні доручення від 25.08.2021 року на суму 190142,00 грн та від 30.08.2021 року на суму 460572,00 грн, на підтвердження сплати податкового зобов`язання нарахованого на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9237415974 від 17.08.2021 року у граничний термін.

Однак, представник позивача заперечила доводи відповідача, оскільки у ДП "Тернопільське лісове господарство" по податку на додану вартість наявна заборгованість на кінець 2020 року 1675897,88 грн, на день пред`явлення позовної заяви до суду 1575799,75 грн.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відтак наданими платіжними дорученнями було погашено попередній борг, який не охоплений в даному адміністративному позові, а саме:

від 25.08.2021 року на суму 190142,00 грн погашено частково в сумі 18832,75 грн. податкове зобов`язання визначене платником самостійно згідно поданої декларації з ПДВ на 729766,00 грн від 19.04.2021 року та погашено частково в сумі 171309,25 грн податкове зобов`язання визначене платником згідно поданої декларації з ПДВ на 468323,00 грн від 18.05.2021 року;

від 30.08.2021 року на суму 460572,00 грн погашено частково в сумі 297013,75 грн податкове зобов`язання визначене платником згідно поданої декларації з ПДВ 468323,00 грн від 18.05.2021 року та погашено частково в сумі 163558,25 грн податкове зобов`язання визначене платником згідно поданої декларації з ПДВ 465984,00 грн від 18.06.2021 року.

Представник державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" проти задоволення клопотання заперечила, просила відмовити в його задоволенні. Вказала, що як видно з інтегрованої картки платника податку державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахувався борг в розмірі 817468,09.

Позивач у даній справі стягує частину даного боргу в розмірі 650714,00 грн, проте в провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувають ще дві справи: №500/2049/21 та №500/2785/21. Таким чином, вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення боргу з ПДВ в розмірі 650714,00 грн, оскільки податок на додану вартість розраховується наростаючим підсумком і із загальної заборгованості неможливо виділити ПДВ по якомусь окремому провадженню.

Крім того вказує, що ПДВ згідно декларації за липень 2021 погашено в повному обсязі у встановлений законом строк платіжними дорученнями №1117 від 30.08.2021 і №1045 від 13.08.2021.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Як вбачається із довідки про наявність податкового боргу від 01.09.2021 (аркуш справи 10), у відповідача станом на 30.08.2021 наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) в сумі 650714,00 грн (основний платіж).

Вказане також підтверджується відомостями з інтернованої картки платника податків.

Вказана заборгованість виникла у зв`язку із несплатою узгодженого грошового зобов`язання нарахованого платником самостійно згідно податкової декларації з податку на додану вартість №9237415947 від 17.08.2021, звітний період 07 місяць 2021 року (аркуш справи 15).

Як видно з інтернованої картки платника податків по платежу податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" 30.09.2021 платником було самостійно сплачено 481931,91 грн податкового зобов`язання, сума недоїмки після чого склала 168782,09 грн. 23.10.2021 платником було самостійно сплачено в сумі 168782,09 грн.

Отже, сума боргу, в межах предмету розгляду даної справи, була повністю погашена відповідачем 23.10.2021. При цьому, перша сплата відбулася 30.09.2021 після пред`явлення даного позову до суду.

Щодо посилань представника відповідача, що вказана сума боргу була сплачена платіжними дорученнями від 25.08.2021 року на суму 190142,00 грн та від 30.08.2021 року на суму 460572,00 грн, суд вказує, що наведене не знаходить підтвердження та спростовується відомостями з інтернованої картки платника податків по платежу податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) державного підприємства "Тернопільське лісове господарство".

Судом встановлено, що вказаними платіжними дорученнями було погашено попередній борг в порядку черговості, який не є охоплений в даному адміністративному позові, а саме:

від 25.08.2021 року на суму 190142,00 грн погашено частково в сумі 18832,75 грн. податкове зобов`язання визначене платником самостійно згідно поданої декларації з ПДВ на 729766,00 грн від 19.04.2021 року та погашено частково в сумі 171309,25 грн податкове зобов`язання визначене платником згідно поданої декларації з ПДВ на 468323,00 грн від 18.05.2021 року;

від 30.08.2021 року на суму 460572,00 грн погашено частково в сумі 297013,75 грн податкове зобов`язання визначене платником згідно поданої декларації з ПДВ 468323,00 грн від 18.05.2021 року та погашено частково в сумі 163558,25 грн податкове зобов`язання визначене платником згідно поданої декларації з ПДВ 465984,00 грн від 18.06.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки подання заяви про відмову від адміністративного позову є безумовним правом позивача, не суперечить чинному законодавству, не порушує права, свободи та інтереси учасників адміністративного процесу, та з урахуванням того, що відповідачем самостійно сплачений заявлений до стягнення податковий борг, суд приходить до висновку, що вказана заява підлягає до задоволення, а провадження в даній справі слід закрити.

Щодо інших доводів представника відповідача суд зазначає, що питання правомірності відображення податкового боргу позивачем в облікових даних не є предметом спору у даній справі, проте може бути розглянуто судом у разі звернення відповідача із відповідним позовом.

Стосовно повернення позивачу сплаченого судового збору при поданні позовної заяви, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 ст.238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Суд зазначає, що КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 КАС України), а також повернення судового збору (стаття 142 КАС України).

За приписами статті 142 КАС України, якій кореспондують норми частин третьої, четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що частина перша статті 142 КАС України стосується повернення судового збору позивачу з відповідного бюджету у зв`язку із відмовою позивача від позову. Ця норма не пов`язана зі статтями 139, 140 КАС України, оскільки не регулює питання стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору в порядку розподілу судових витрат.

Варто зауважити, що питання повернення судового збору та розподілу судових витрат мають різну правову природу, не є пов`язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному. Зокрема, частина перша статті 142 КАС України може бути застосована у тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що не пов`язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви, оскільки у такому випадку розподіл судових витрат згідно частини першої статті 140 КАС України не здійснюється.

Разом з тим, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Аналогічна позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року по справі № 200/6826/20-а.

У відповідності до ч. 5 с. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного та того, що відповідач сплатив податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами після подання відповідного позову до суду, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору на суму 9760 грн 71 коп. із відповідача - Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство".

Керуючись статтями 140, 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову Головного управління ДПС у Тернопільській області від позову до державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" про стягнення податкового боргу.

Закрити провадження у справі № 500/6230/21 за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" про стягнення податкового боргу.

Стягнути з державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області судовий збір у розмірі 9760,71 грн сплачений згідно платіжного доручення №1377 від 23.09.2021.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 44143637);

відповідач: державне підприємство "Тернопільське лісове господарство" (місцезнаходження: вул. Багата, 5А, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ 00993024);

Головуючий суддя Баранюк А.З.