Рішення № 102207391, 24.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року Справа № 480/10911/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10911/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, і просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови повернути ОСОБА_1 помилково сплачений збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 8640 (вісім тисяч шістсот сорок) гривень 00 коп., сплаченого відповідно до квитанції № 5622-03-025/С від 03.09.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 03.09.2021 ним була придбана квартира, при купівлі якої ним було сплачено 1% збору до Пенсійного фонду України. Квартира була придбана вперше, тому на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування позивач звільнений від сплати збору на загальнообов`язкове пенсійне страхування. Для повернення помилково сплачених коштів, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте, отримав відповідь, у якій зазначено, що Управління не може перевірити чи дійсно позивач придбав житло вперше, відтак, йому було відмовлено у задоволенні заяви. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 02.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у їх задоволенні, оскільки органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло вперше.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких зазначає, що на даний час в Головному управлінні відсутні вказані вище документи щодо повернення на користь позивача відповідного платежу. Станом на момент відкриття провадження, Управління як самостійний суб`єкт правовідносин не має жодного грошового зобов`язання перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 03.09.2021 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Арєшиною О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1338. Згідно зазначеного договору позивач придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

При нотаріальному посвідченні вищевказаного договору купівлі-продажу позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 8640,00 грн, що підтверджується квитанцією від 03.09.2021 №5622-03-025/С (а.с.13).

16.09.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про повернення йому суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8640,00 грн, у зв`язку з тим, що відповідно до положень п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від сплати вказаного збору (а.с.15).

Розглянувши вказану заяву позивача, відповідачем надана відповідь, у якій ГУ ПФУ в Сумській області повідомило, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Враховуючи викладене, сплачений позивачем збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, зазначеного у листі, не може бути повернуто (а.с.16).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пункту15-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно у розмірі 1 (одного) відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дійсно 03.09.2021 позивач вперше придбав житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу безпідставно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 8640,00 грн.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Подання у довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відмова ГУ ПФУ в Сумській області в частині повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 8640,00 грн, є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості придбаного нерухомого майна, позивачем сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим кошти в сумі 8640,00 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Відтак, суд приходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги в адміністративній справі від 15.09.2021, меморіальний ордер №МВ62415050 від 20.10.2021 на суму 2 000 грн, ордер на надання правової допомоги №1020716 Серія ВМ, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія СМ №000624, рахунок на оплату №103 від 15.09.2021.

Так, згідно п. 4.2 договору про надання правової допомоги (а.с.12) гонорар адвокатського об`єднання складає 4 000,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на оплату послуг по участі адвоката у судових засіданнях.

Також, судом враховано, що з даного предмету спору та мотивів, що приведені у адміністративному позові позивача, є подібні рішення, що спрощувало роботу адвоката при підготовці до участі у справі.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що у даній справі провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа за даним позовом є незначної складності, згідно акта виконаних робіт надані послуги зводились виключно до формування позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 500 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8640,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, 1, м. Суми, 40008, код ЄДРПОУ 21108013) сформувати подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомості у розмірі 8640,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 5622-03-025/С від 03.09.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40008, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн та витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька