Ухвала суду № 102207245, 24.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 грудня 2021 року Справа № 480/5973/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Сумська міська рада, про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, третя особа - Сумська міська рада, про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2020 № 3749/5 "Про задоволення скарги". Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення у нього права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарським будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , є декларація про готовність об`єкта до експлуатації СМ141191721027, видана (зареєстрована) 21.06.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради. Реєстрація за ним права власності на даний об`єкт проведена державним реєстратором ОСОБА_2 у повній відповідності з вимогами чинного законодавства та на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Натомість оскаржуваним наказом було задоволено в повному обсязі скаргу Сумської міської ради від 07.02.2020 №106/07-15.05 та скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2019 № 47536191, прийняте державним реєстратором Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Кобушком М.О. Вважає наказ протиправним та вказує на наявність у нього декларації про готовність об`єкта до експлуатації як на достатню підставу для реєстрації за ним права власності на житловий будинок.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до встановленого порядку державної реєстрації прав державний реєстратор повинен перевірити документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій. У спірних правовідносинах позивачем не було надано державному реєстратору ОСОБА_2 документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, що є підставою для зупинення розгляду заяви. Натомість державним реєстратором було внесено до Державного реєстру речових прав запис про право власності за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що є порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та абзацу першого пункту 12, пункту 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. N 1127. Разом з тим зауважує, що даний спір має приватноправовий характер, оскільки стосується захисту цивільного права позивача на об`єкт незавершеного будівництва. Просив суд закрити провадження у справі.

Третя особа надала суду пояснення щодо позову, в якому зазначає, що Міністерством юстиції було всебічно розглянуто скаргу Сумської міської ради та обгрунтовано скасовано рішення державного реєстратора Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Кобушка М.О. від 27.06.2019 № 47536191, на підставі якого до Державного реєстру речових прав внесено інформацію про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Просила у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник у зв`язку зі скасуванням відповідачем рішення державного реєстратора Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Кобушка М.О. від 27.06.2019 № 47536191, на підставі якого до Державного реєстру речових прав внесено інформацію про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Дане рішення перешкоджає позивачу у реалізації ним свого права власності на вказане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У даному випадку позивач оскаржує наказ Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав на нерухоме майно та, відповідно, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що внесені на підставі даного наказу.

Тобто, предметом спору в даній справі є питання про захист цивільного права у спорі щодо об`єкту незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 1, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення адміністративної справи, наведене у п. 1, абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, тому юрисдикція адміністративних судів, встановлена ст. 19 КАС України, на цей спір не поширюється.

Даний позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини фраза "встановленого законом", крім іншого, поширюється на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

У рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" Європейський суд з прав людини також зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>".

Таким чином, у даному випадку адміністративний суд не є "судом, встановленим законом" в контексті вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, спір між позивачем і відповідачем у цій справі не є публічно-правовим, тому у суду відсутні підстави розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд роз`яснює позивачу, що він може звернутися з позовом до суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду адміністративного позову було сплачено 908,00 грн судового збору (а.с.16).

Відповідно до ч. 2 ст. 138 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Перевіривши матеріали справи та беручи до уваги, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.ст. 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Сумська міська рада, про визнання протиправними та скасування пунктів наказу.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду цивільної юрисдикції.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00грн (дев`ятсот вісім гривень), сплачений 02.07.2021 згідно з квитанцією № 0.0.2182360232.1 на розрахунковий рахунок: UA878999980313151206084018540, одержувач: ГУК Сум. обл./Сумська МТГ/22030101, банк одержувача: Казначейство України, код ЄДРПОУ 37970404.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Л.М. Опімах