Рішення № 102206878, 24.12.2021, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 551/879/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Сиволапа Д.С.,

секретаря – Кулинченко О.А.,

розглянувши заочно, за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2021 року позивач звернулась до Шишацького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача та аліментів на своє утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу до моменту досягнення дитиною трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що відповідач, являючись працездатним та маючи постійну роботу ухиляється від утримання дитини та дружини.

Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог. Заперечень проти винесення заочно рішення у справі від неї не надходило.

У визначений судом час відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим судом про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації (ч.8 ст. 128 ЦПК), тричі постіль не з`явився в судове засідання, призначені на 13 жовтня, 25 листопада та 24 грудня 2021 року.

Так, 12 жовтня 2021 року ним безпосередньо до суду подано заяву про відкладення судового розгляду для належної підготовки до розгляду справи нібито в зв`язку з несвоєчасним сповіщенням про розгляд справи, що не відповідає дійсності оскільки відповідно до п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи від був повідомлений 20.09.2021 (а.с. 21).

24 листопада та 24 грудня 2021 року від імені ОСОБА_2 до суду засобами електронної пошти надійшли дві заяви про відкладення розгляду справи нібито в зв`язку з його перебуванням на лікарняному. Вказані заяви не були підписані особистим підписом заявника або шляхом накладення електронного цифрового підпису, надійшли з адреси електронної пошти яка офіційно за відповідачем не зареєстрована та суду не повідомлялись, що унеможливлює встановлення судом їх авторства. Крім того жодних підтверджуючих документів про знаходження відповідача на лікарняному та неможливість його участі в судових засіданням 25 листопада та 24 грудня 2021 року суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач неодноразово не з`явився до суду без поважних причин, а в його діях вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами, направлені на затягування розгляду справи, що порушує права позивача та її дитини на розгляд справи протягом розумних строків.

В зв`язку з цим, суд відповідно до норм ст. 280 ЦПК України розглядає справу у заочному порядку та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

04 вересня 2020 року Київським районним у м. Полтаві відділом ДРАЦС зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Подружжя має спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 від 29.10.2020 (а.с.10).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом поміж іншого враховується стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги щодо мінімального гарантованого розміру аліментів, який не може бути менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Позивач вказує, що дитина проживає разом з нею, що відповідачем не спростовується та є закономірним з огляду на вік та стать дитини. З доводів позовної заяви слідує що в добровільному порядку достатніх коштів для утримання дитини відповідач не надає, домовленості між ним та позивачем щодо способу утримання дитини не має.

Заявлений позивачем розмір аліментів у вигляді 1/4 частини всіх видів доходів відповідача відповідає сталій судовій практиці.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачі на утримання дружини суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 84 ЦПК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто доказуванню в даному випадку підлягає не лише потреба дружини в утриманні, а й можливість чоловіка надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.ч. 1,5,.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В супереч обов`язку доказування позивачем не надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу по її утриманню, зокрема наявності у нього рухомого чи нерухомого майна, не облікованих видів доходів чи витрат.

Клопотання про витребування судом з відповідних Державних реєстрів інформації про наявність у відповідача рухомого чи нерухомого мана перед судом не заявлялось, а відповідно до ч.2 ст. 13, ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не наділений правом (обов`язком) самостійного збирання доказів у справах позовного провадження.

Наведені в позовній заяві доводи позивач про те, що відповідач працює водієм та отримує 800 грн. на день, а отже має можливість сплачувати аліменти, мають виключно характер припущень та нічим не підтверджуються.

Разом з тим, згідно наданих на запит суду ГУ ДПС у Полтавській області відомостей про суму виплачених ОСОБА_2 доходів встановлено, що його дохід за період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року склав лише 7134,89 грн. без врахування сплачених податків та зборів, або 396,4 грн. на місяць.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено можливість відповідача надавати їй матеріальну допомогу, а отже у задоволені позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

На підставі п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач при подачі до суду позову була звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 6 ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. в зв`язку з повним задоволення ним позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-182 СК України, ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 280-284 України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, на р/р UA 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду у частині стягнення аліментів на дитину за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути переглянуто Шишацьким районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржено відповідачем до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня постановлення судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня його підписання.

Головуючий - суддя Д.С. Сиволап